«Няшмяш», Гіркін і «Матільда» або навіщо Путіну «православний ІДІЛ»

Сергій Пархоменко

Примітка редакції. Трішки про протиприродній союз радянських та монархічних засад у російській ідеології.

Якщо проаналізувати гібридну ідеологію так званого «руского міра», то можна дійти висновку, що вона базується на неосталінізмі й неомонархізмі. І якщо неосталіністську складову ідеології цілком і повністю уособлює в собі Володимир Путін (лідер РФ публічно заявляє про свої симпатії до комунізму і навіть порівняв кодекс будівничого комунізму з Біблією), то от з неомонархістською складовою останнім часом почали виникати проблеми.

Справа в тому, що, починаючи з 2014 року в лавах російських націоналістів, серед яких — багато монархістів, у ставленні до Путіна стався розкол. Причому навіть ті націоналісти, які є адептами «вєлікой російской імпєріі», за останній час охололи до «царя-батюшкі Владіміра»… А тут ще й конкурент на місце «головного монархіста» почав вимальовуватися — терорист-романтик, «співець» «новоросії» і «руской вєсни» Ігор Стрєлков-Гіркін. Попри загалом невисокий рейтинг порівняно з іншими політиками та відсутність доступу до федеральних каналів, Гіркін почав набирати популярність серед росіян-монархістів.

З часом у Кремлі усвідомили, що радикально налаштовані націоналісти-монархісти є загрозою стабільності та непохитності режиму. Й покликали на допомогу ще одного «героя» подій у Криму — екс-прокурора півострова, а нині депутата Держдуми Наталію Поклонську, а також… «Матільду».

Йдеться не про якусь там конкретну живу людину, а про однойменний кінофільм досі маловідомого режисера Олексія Учителя про роман останнього царя Росії Миколи ІІ та балерини Матильди Кшесинської…

Власне, немає сенсу переповідати сюжет фільму. Цікаво інше: паралельно з появою цієї кінострічки в російському інформаційному просторі з’явилася досі нікому не відома організація — так звана «Християнська держава Свята Русь» (і назву ж яку придумали — пряма аналогія з Ісламською державою Іраку і Леванту — ІДІЛ!). Саме «Християнська держава» почала влаштовувати акції з блокування демонстрації стрічки в російських кінотеатрах. Мовляв, фільм ображає пам'ять канонізованого РПЦ Миколи ІІ і почуття віруючих… А паралельно з «ХіГілом» в інформпростір на хвилі цієї ж тематики увірвалася й Наталія Поклонська, почавши сипати погрозами убік творців фільму та «заливати» про «бюст царя, що замироточив»…

А тепер стоп. Спочатку може здатися, що Поклонська просто вирішила попіаритися на темі «порочащєго память о царе» фільму… Але ж ані до анексії Криму, ані на момент виборів в Держдуму-2016 за «няшмяш» не було помічено симпатій ані до останнього російського імператора, ані до «православного фундаменталізму».

Схоже, Поклонську, як людину, що цілком і повністю контролюють спецслужби та адміністрація президента Росії, було покликано очолити «протест за царя». З якою метою? Очевидно, було дві цілі. І під обидві цілі як ніколи вчасно підвернулися молоді радикали з «Християнської держави». Радше сказати, їх «вчасно підкинули».

Перша ціль — на тлі протестів «за останнього православного царя» «заткнути за пояс» гіркінців, перетворивши саме послідовну союзницю Путіна Поклонську на головного монархіста держави «за призначенням».

Друге завдання — напередодні виборів президента розіграти традиційну карту страху, дезорієнтації і паніки в суспільстві, яку мають викликати тепер не чеченці (щоб бува не образити «пса путінського режиму» на Північному Кавказі Рамзана Кадирова), а свої ж, православні росіяни. Останні мають чинити підпали і погроми (в даному випадку кінотеатрів), після чого суспільство в паніці має згуртуватися довкола офіційної влади, а ця влада, у свою чергу, «замочить у сортирі» тепер уже своїх, єдиновірних співгромадян. І на знак подяки ці самі співгромадяни навесні 2018 року знову оберуть Путіна…

Про те, що «ХГ» є «кишеньковою» організацією ФСБ та РПЦ, свідчать не лише синхронні дії Поклонської і «ХГ» проти «антицарського фільму», а й те, що довгий час хігілівці перебували на свободі попри відверто екстремістські заяви (непідконтрольні ФСБ громадські діячі за такі вислови давно б уже опинилися в СІЗО), а також те, що сама Поклонська врешті-решт сприяла арешту лідера «ХГ» Олександра Калініна, коли мавр уже зробив свою справу (все, як і було задумано «кураторами» кримської екс-прокурорки-зрадниці). І ще одна обставина, що свідчить про причетність «святоруських фундаменталістів» до спецслужб Росії: більше, ніж «гавкати» на «Матильду», «ХГ» апріорі не було дозволено. За логікою, борці за православну віру мали б виступати проти Кадирова чи проти мігрантів з ісламського світу, і це було б принаймні зрозуміло. Але їм як об’єкт нападу запропонували кінострічку маловідомого режисера...

Тим не менше, справедливості заради зауважимо, що ситуація з «Матильдою» могла випустити «джина з пляшки»: адже навіть ручна «Християнська держава» може порушити монополію влади на насильство, продемонструвавши співвітчизникам, як можна погрожувати, залякувати, підпалювати (поліцію бити, «коктейль молотова» кидати тощо). А там диви, натхненні підпалами авто і кінотеатрів, цілком реальні опозиційні, а не кишенькові ФСБшні, активісти чинитимуть те, що досі офіційна влада бачила хіба у страшному сні. І не можна не враховувати, що далеко не всі, хто виходить на пікети проти показу фільму, це агенти ФСБ чи просто прихильники Путіна.

І насамкінець: смію наголосити, що любов кремлівської влади і націоналістів, навіть їх монархічно-імперської частини, остаточно минула. І далі фрагментація російського суспільства не лише за показником ставлення до влади, а й за конфесійними, ідеологічними, національно-культурними ознаками буде лише посилюватися.