Перейти до основного вмісту

13 пророків Томоса

А ось текст для тих, хто навіть у Томосі знайшов стару та недобру зраду

А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.

Т.Шевченко «Молитва»

Писати про Томос мені зовсім не хотілося, бо написано і сказано було вже багато, і багато з того було мудрого. Але 6 січня стрічку новин знов завалило: «Це все піар!», «Томос купив «Нарік», «Томос бракований!», «Караул, нас продали в Стамбул!», і я зрозумів, що писати треба не лише про Томос і Порошенко, але й про нас. Бо плоди Томоса буде пожинати вже наступне покоління українців (ми зараз швидше спостерігачі), а от нам завтра, коли свято скінчиться, знову доведеться шукати спільну мову один з одним, бо починається виборча кампанія, і в інформаційному просторі з’явиться не один привід для сварки.

Томос став яскравим прикладом того, що українці й без допомоги прокремлівських медіа схильні до ідейного хуторянства і сектантства.

1. «Це все для піару!» — почали першими політологи тоном, який змушував думати, що це якийсь страшний злочин.

2. «Томос — заслуга Варфоломія!» — скоромовкою проговорюють конкуренти і поспішають змінити тему.

3. «Томос — Воля Божа!» — так сказав і сам Порошенко, але на сторінках тематичних спільнот цей посил подається як одкровення для обраних.

4. «Томос — заслуга не Порошенка, а Майдану!» — говорять ті, хто хоче підкреслити, що Порошенко «прийшов до влади на крові Майдану».

5. «Томос — результат боротьби багатьох поколінь українського народу за власну церкву» — це схоже із «заслугою Майдану», але в даному разі оратору важливіше донести до слухача незначущість заслуг Порошенка.

6. «Церква відділена від держави, влада не повинна втручатися в релігійні справи» — все це говориться тоном крутого юриста, а ще краще президента земної кулі зі стажем.

7. «Я — атеїст, то дикунство якесь з свічками бігати» — інтонація, посмішка, погляд оратора змінюється залежно від того, до якого покоління він належить.

8. «Краще б усіх корупціонерів пересаджав, виграв війну, ракету в космос запустив» — оратор промовляє це так, щоб українці відчули себе заручниками і жертвами.

9. «Я в Бога вірю, але жодному попу не вірю» — кажуть оратори, яким просто випала нагода заявити свою інакшість, решта їх не турбує.

10. «Раніше українці корились росіянам, а тепер будуть коритися грекам!» — підтягуються тролі-атеїсти.

11. «Томос купив кримінальний авторитет «Нарік», цей Томос бракований» — відмовляється від святкування ще один.

12. «АвтоФекалий!» — казиться ще одна.

13. «Термос!» (Без коментарів).

Для початку маю визнати, що найбільш маргінальні версії майже не отримали підтримки і часом були розтиражовані в інформаційному просторі, щоб хоч якось його заповнити, як це в нас часто буває. Та більше мене здивувало те, що ці ідейні хуторяни і сектанти один одного майже не помічали. Свідки Божого Провидіння не зійшлися в диспуті з атеїстами на тему провіденціалізму. Прихильники Варфоломія не зважають на вічно босих і голодних, які впевнені в тому, що Порошенко обирав між економічним піднесенням і Томосом (як у якомусь РПГ). Віряни, які не довіряють попам, і нащадки борців за українську церкву не квапляться обкладати один одного анафемою. Юристи-секуляризатори не помічають Зеленського. Коли ж оратори медіапростору не могли не помітити один одного, то конфлікти частіше закінчувались видаленням із друзів на фейсбуку і банами. Але цей прийом уже давно став видом піару, бо банять передусім віртуальних друзів, що не тягне за собою реальних наслідків, а крім того, соціальні мережі залишають можливість забаненим стежити один за одним через стрічку друзів і таким чином залишатись у курсі їхніх справ.

Коли я спробував поєднати дві тези з різних таборів, щоб довести їх до абсурду, і розмістив у коментарях, то вийшло таке: «На даний момент можу виділити для себе два основні меседжі, які, як мені відомо, виробив не Кремль, а наші українські патріоти. 1. Томос заслуга не Порошенка, а Майдану, за нього проливала кров Небесна Сотня. 2. Раніше Українська Церква стояла на колінах перед російськими попами-гомосексуалістами, а тепер буде стояти на колінах перед греками-гомосексуалістами. Якщо це змішати виходить, що Майдан стояв за те, щоб стояти на колінах перед грецькими гомосексуалістами!» Без саркастичних смайликів, без пояснень контексту розміром з простирадло, без смішних картинок зрозумів не кожен. Та для мене головне, що дискусії про помилковість одного з тверджень на противагу вірності іншого не виникло.

Невже ми дожили до того, що в Україні при різноманітті думок панує тиша й спокій — ані тобі холівару, ані зашкварів. Невже ми доросли до плюралізму? На жаль, ні! Проповіді всіх цих інакомислячих розраховані виключно на «порохоботів». Ідея протесту перекреслила ідею навіть тимчасової співпраці. Невже для ораторів медіапростору навіть одноразова акція солідарності сприймається як капітуляція?

Послідовники таких ораторів мене можуть запитати — чим я кращий за них, якщо тільки-но говорив про плюралізм, аж тут одразу починаю дорікати небажанням бути солідарним із «порохоботами»? І по-своєму матимуть слушність, але мене лякає не інакомислення, а те, що це лише овеча шкура, одягнута для шукачів месії. І паства таких «месій» готова принести в жертву Україну-2019 заради ідеї України-Утопії.

І тут саме час звинуватити мене в конформізмі. І я не ображуся.

Знаєте, хто ще був конформістом? Один Назаретянин. Ну той, що платив цісарю данину, бо «цісарю цісареве», чим неабияк шокував людей. Учні його були ще тим збіговиськом. Павло починав з переслідування християн. Матвій був митарем (а збирачів податків тоді зневажали). Фому прозвали Невіруючим. Петро тричі відцурався свого вчителя. Ще цей Назаретянин не гордував звертатись до біснуватих, розбійників і повій. Звичайно я пишу це не для того, щоб порівняти себе з Назаретянином. Просто уявімо, що було б, якби Назаретянин жив сьогодні в Україні.

Певно такі порівняння когось роздратують… Якщо так, то я ще раз згадаю того Назаретянина, бо він вчив не закопувати талант у землю.

Сьогодні Томос — це наш талант. Іншого нам зараз не дано. І от якщо ви готові його закопати в землю, аби не ділити його з «порохоботами», то як ви тоді збираєтесь розпорядитися іншими талантами, які так само доведеться ділити з «порохоботами»?

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!