Перейти до основного вмісту

Про гривню з доларом та інфляцію з девальвацією

Що важливіше — стабільний курс національної валюти чи низька інфляція? Звісно, краще бути багатим і здоровим. Та все ж таки, якщо обирати одне з двох?

В Україні з 1990-х років недовіра до нацвалюти була логічною та обґрунтованою. Спочатку курс купонокарбованця, а згодом і курс гривні рухалися лише в один бік — зниження. Відрізнялася лише швидкість девальвації (знецінення). Інколи гривня ненадовго посилювалася, але за нетривалий час падала ще сильніше. Національний банк був (і є) нездатним утримувати фіксований курс гривні до іноземної валюти при негативному платіжному балансі, коли відплив валюти з країни перевищує її надходження. Також неможливо мати стабільний курс національної валюти при залежності центробанку від інших гілок влади — Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Адже у таких випадках політики заставляють НБУ фінансувати дефіцит бюджету, який можна роздувати у своїх політичних чи популістських цілях. Звісно, Нацбанк може «намалювати» будь-який обсяг національної валюти і вмить зробити кожного українця мультимільйонером. Знаємо, проходили в 90-х роках.

Найкращою тоді була стратегія позбавитися від нацвалюти за першої-ліпшої нагоди, купити долари чи євро на всі гроші. «Чорні» міняли на ринках та неофіційні обмінники валют у підворіттях завжди мали своїх клієнтів. Ніяких інших надійних та доступних фінансових інструментів, здатних протистояти знеціненню національної валюти, у ті часи не було. Тому розумне рішення — готівкова валюта й оренда банківських скриньок у надійних банках. До речі, сьогодні майже немає вільних скриньок у центральних відділеннях банків.

Інфляцію, тобто падіння купівельної спроможності гривні, чи, іншими словами, зростання вартості споживчої корзини, громадяни плутали з девальвацією — знеціненням нацвалюти до іноземних валют. Донині багато хто вважає, що, наприклад, при падінні гривні до долара на 10% всі ціни виростають на ті самі 10%. Прогнозом інфляції органи влади в Україні всерйоз не займалися. Контроль за споживчими цінами здійснювався через грізні заклики очільників держави з телевізора і через адміністративне регулювання максимальних націнок. Добре пам'ятаємо, що безуспішно.

За останні кілька років ситуація кардинально змінилася.

По-перше, ухвалені закони, згідно з якими Національний банк став значно незалежнішим від Уряду та Президента. Зокрема, не купляв ОВДП на свій баланс з кінця 2016 року (так відбувається незабезпечена емісія гривні). Понад те, за останні два роки НБУ зменшив власний портфель держоблігацій майже на 40 мільярдів гривень! Ці кошти виведені з обігу, зменшують тиск на курс долара та на інфляцію.

По-друге, головний банк країни став інституційно спроможнішим та більш адекватним до сучасних викликів, не роздає беззаставний рефінанс за хабарі. Емісія національної валюти відбувається, головним чином, при купівлі Нацбанком доларів у золотовалютні резерви.

По-третє, НБУ розуміє свою основну мету — забезпечення стабільності грошової одиниці України — як досягнення та підтримка цінової стабільності. Тобто основний орієнтир — не курс гривні, а споживча інфляція. За допомогою інфляційного таргетування, іншими словами — визначення та досягнення цільової інфляції в середньостроковий період. Наразі задекларований цільовий показник інфляції 5%. Через механізм встановлення облікової ставки і через посилення її дієвості, тобто вплив на інші відсоткові ставки в економіці.

Коли пріоритети змінилися, акцент на стабільному курсі гривні до долара відходить у минуле. Ціна «американця» вже три роки плаває в коридорі 25-30 грн/дол. Нацбанк не утримує долар у заданих рамках, а лише нівелює різкі стрибки курсу як вверх, так і вниз. Зазначена політика приносить успішні результати. НБУ встигає накопичувати валюту в золотовалютні резерви держави. При цьому найслабкіша гривня була ще на початку 2015 року (курс на міжбанку біля 30 грн/дол., готівковий сягав чи не 40 грн/дол.). Того ж року була й найвища інфляція — понад 43% за рік. Мало хто тоді, навесні 2015 року, думав, що протягом чотирьох наступних років стратегія «сидіти в готівковому доларі» не принесе жодних доходів.

Таким чином, прогнозувати майбутній курс гривні наразі дуже складно. Він залежить від багатьох чинників, які, у свою чергу, теж непрогнозовані. З іншого боку, точність прогнозів на майбутню інфляцію суттєво зросла. Інфляційне таргетування Нацбанку починає давати свої плоди. Нагадаю, що інфляція у 2018 році зменшувалася і становила 9,8% річних, за майже незмінного курсу гривні до американського долара.

У таких умовах розумно поміняти стратегію збереження купівельної спроможності заощаджень. А саме — замість іноземної готівки в банківських скриньках інвестувати свої накопичення в надійні гривневі фінансові інструменти, які мають дохідність значно вищу за очікувану інфляцію. І такі інструменти наразі є — це облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). На сьогодні дохідність за такими цінними паперами становить 18-19% річних у гривнях. Ще варто відзначити, що на всю суму інвестицій в ОВДП є державна гарантія і немає податку на доходи фізичних осіб.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.
''отсканируй
и помоги редакции

''