Чи потрібен Україні каякінг?

Примітка редакції. Цей відверто лобістський матеріал запропоновано інвестором ПіМ і фанатом каякінгу Дмитром Подтуркіним.:) Редакція була тільки за.

Серед багатьох природних багатств України часто забувають назвати безліч річок, якими наділила нас природа. Численні річки пронизують рівнини і невисокі гори України, найбільші міста України також розташовані поруч із водними шляхами. Але наскільки часто ми користуємося нашими річками для відпочинку і пізнання? Наскільки часто ми беремо наших дітей, щоб просто показати їм красу наших річок, озер і морів? Більшість українців не знають про красу своїх річок, бо не користуються ними так, як це роблять більшість європейців чи американців.

Кілька тисячоліть тому народи крайньої півночі винайшли дуже цікавий спосіб пересуватися по воді. Північноамериканські ескімоси й алеути винайшли вузький і маленький човен — «каяк», євразійські народи півночі називали такий човен «байдаркою», а племена північноамериканських індіанців винайшли для пересування річками та озерами «каное». На наших теренах прообразом каяків та каное були т.зв. «довбанки», які подекуди ще можна зустріти в етнографічних музеях.

У різних країнах рано чи пізно ці маленькі плавзасоби набули великої популярності саме як прогулянкові судна, для яких просто немає перешкод, і зрештою у ХХ ст. посіли своє місце в індустрії активного туризму нарівні з велосипедами та лижами. «Всюдихідні» каяки чи каное пройдуть малою річкою, де навіть теоретично не можна використати човен, відкриють вам нові обрії і зроблять доступними місця, дістатися яких ви на навіть і не мріяли ані водою, ані суходолом.

Каяки відкрили сотням тисяч і мільйонам людей по всьому світу нові горизонти мандрівок — цілий новий світ, про який в Україні донедавна знали лише одиниці і який з кожним роком відкривають для себе тисячі українців. І де відкривають? Просто у себе під носом! Парадоксально, але Київ, місто, яке стоїть на воді, принадами водних мандрівок майже не користується. Для порівняння, в сусідній Польщі за останнє десятиліття відпочинок на каяках став таким популярним, що там сплавляються чи не на кожній доступній річці, навіть на тих, які можна спокійно перейти бродом, просто засукавши штани вище коліна. А кількість каяків, які одночасно сплавляються на популярних водних туристичних маршрутах, уже давно вимірюється навіть не сотнями, а тисячами. Тамтешні фахівці туристичної галузі хваляться, що на деяких річках у вихідні дні навіть виникають затори з каяків. І все це абсолютно екологічно чистий вид відпочинку, який має мінімальний вплив на екосистему з усіх можливих способів пересування водою.

Мало де в Європі можна знайти таке розмаїття водних просторів та поєднання багатовікових історичних ландшафтів з урбанізованими й індустріальними територіями, як у Києві. Ми все це маємо! Тут і свої «вилково», і «венеція», і «амазонія», і навіть свої підземні гроти, куди можна заплисти на каяку на кількасот метрів під землю, і водоспади. Так-так, у Києві є свій водоспад, і чималий! Достатньо від’їхати на метро всього за десять хвилин від центру міста — у столичний Гідропарк, де ви вже можете прогулятися на каяку, як ви одразу ж опиняєтеся посеред дикої природи, де живуть бобри, гніздяться чаплі та цвітуть білі водяні лілії. Керівники туристичних управлінь багатьох європейських міст руку б віддали за такий унікальний ресурс.

За попередніми дуже скромними оцінками, загальна протяжність водних туристичних маршрутів для каяків та каное лише в адміністративних межах міста Києва перевищує 500 км! Вражаюча цифра, чи не так? І це ми зовсім не говоримо про Київське водосховище на півночі, річку Десну та верхів’я Канівського водосховища на південь від Києва. Які просто манять «першовідкривачів» своїми плавнями, гектарами білих лілій, дикими птахами та розсипами островів, до яких можна підійти тільки на каяку.

Не можемо також не згадати про унікальні (й настільки ж маловідомі серед киян) канали дачного масиву Осокорки — це справжній окремий світ зі своїм плином часу. Неймовірно, але попри тотальну урбанізацію лівого берега Дніпра, багатовікова річка Підбірна (зараз її частіше називають озером) все ще протікає в тому ж самому руслі, на тому самому місці, де вона протікала три століття тому (збереглися історичні карти XVIII ст.), тому є всі підстави вважати, що там же річка протікала і до цього. Завершується р. Підбірна виходом на великі і красиві озера південніше житлового масиву Осокорки, з плавнями, заливними лугами з одного боку та котеджною забудовою — з іншого. Загальна протяжність каналів, доступних для водного туризму на Осокорках, становить близько 20 км.

За останні 10 років активний водний туризм і каякінг зокрема переживає в Україні своє народження і формування як окрема і цілком самодостатня індустрія активного літнього відпочинку. Всупереч усім економічним труднощам, розвиток каякінгу в Україні не лише не зазнав спаду, а зміг впевнено пережити найскладніші часи останніх років і продовжує активно розвиватися, даючи роботу і приваблюючи туристів у ті регіони, куди раніше ніхто не потрапляв і де відсутні класичні туристичні атракції, створюючи нові й нові робочі місця. В Україні навіть створена партнерська мережа прокатів «Каяк Каное Центр», яка діє за єдиними стандартами, значно вищими, ніж на багатьох прокатах у Європі. Це унікальне для Європи явище, яким ми можемо пишатися. Наші туристи повертаються з Європи і кажуть, що «там таких прокатів нема, у нас краще!» З найостанніших значних досягнень для українського каякінгу — отримання гранту ЄС на суму 1,2 млн євро на реалізацію транскордонного проекту. Місто Сокаль у Львівській області спільно з польськими та білоруськими колегами планує створити два водні туристичні маршрути річкою Західний Буг для мандрівок саме на каяках. Оскільки проект є транскордонним, то українській стороні перепаде третина грантових коштів. (Детальніше тут). Особливістю цього проекту є те, що місцеві громади також навчатимуть правильно здійснювати промоцію свого туристичного регіону.

Не обійшли каякінг увагою і в національних природних парках України. Тільки за 2017 рік кілька національних природних парків, створених у басейнах річок, проводили тендери на закупівлю спорядження для туристичного каякінгу, а НПП «Припять-Стохід» вже упродовж кількох років активно використовує каяки, які свого часу закупили за грантові кошти, для промоції водних туристичних маршрутів річкою Стохід. Красу цієї річки та інших водойм українського Полісся також можна побачити в короткому ролику від команди Експедиція Ukraїner:

Відеоролики від команди Українер дуже гарно демонструють фантастичний рекреаційний потенціал віддалених від центру регіонів, які багаті на унікальну фауну і пташиний світ. Мабуть найвизначнішою у цьому плані є українська Бессарабія, чорноморське узбережжя, якої просто пронизане великими і довгими озерами, лиманами, дельтами двох великих рік, Дунайськими плавнями з унікальним у світовому масштабі біосферним заповідником і неймовірним різноманіттям птахів упродовж усього року.

Ну і звісно ж, українське місто на воді — Вилкове. Туристичний каякінг у сучасному вигляді з’явився тут не так давно, трохи менше 4 років тому, але вже став справжньою родзинкою для портового міста Ізмаїл, яке є центром каякінгу в українській Бессарабії. Кожного року по декілька разів на рік проходять загальноміські змагання м. Ізмаїл з каякінгу, а мала флотилія хоча ще відносно невелика (порівняно з європейськими прокатними парками), але вже мало чим поступається прокатам каяків у столиці.

Для таких міст, як Вилкове, Ізмаїл, та малих довколишніх сіл каяки можуть стати тим, чим для карпатських сіл стали лижі. Це десятки і тисячі робочих місць, які тягнуть за собою створення цілої багатошарової інфраструктури з обслуговування потоків туристів. Серед заслуг ізмаїльського клубу каякінгу — тісна співпраця з прикордонниками та природоохоронцями, яка в поєднанні з безвізовим режимом дає можливості створення унікальних транскордонних туристичних маршрутів. На невеликому каяку група туристів може вирушати по воді навіть до Румунії оглядати місцеві туристичні принади та спокійно повертатися назад. Як ми вже згадали вище, під створення аналогічного транскордонного туристичного маршруту на Львівщині вдалося отримати грант ЄС на суму 400 тисяч євро (для української сторони). Для розвитку туристичного сектору такого малого містечка — це доволі значна сума. Унікальність каяків для Бессарабії та Дунайського біосферного заповідника полягає в тому, що каяки не потребують інфраструктурної підготовки маршрутів, часто — взагалі жодної. На відміну від прогулянкових катерів каякам достатньо всього 30 см води під кілем і два метри ширини проходу між очеретом. Вам не потрібно будувати дорогу, щоб показати туристам принади дунайських плавнів та незліченних птахів. Вода і є тією дорогою, вузенькі проходи в очеретах і є тими туристичними «еко-стежками», якими безшумно і непомітно можуть проходити сотні і тисячі екотуристів, наповнюючи місцеву економіку віддалених регіонів України.

Наскільки серйозним може бути такий вид туризму? Очевидно, що водний туризм на каяках, каное чи SUP-дошках не є єдиною розвагою для людей, які ним займаються. Але так само бугельні лижні витяги не є єдиним джерелом доходу для Карпат взимку. Туристи, які приїжджають у Карпати покататися на лижах, залишають левову частину коштів далеко не в касах лижних підйомників. Так само як лижі стали ключем до скриньки з можливостями для Карпат, каяки та каное можуть стати ключем до своєї скриньки можливостей для інших регіонів України, які багаті на звивисті і відносно невеликі рівнинні річки, які не можуть принести ані риболовного промислу, ані гідроенергетики, ані вантажоперевезень, зате можуть дати красу та насолоду єднання з природою і цим привабити туриста.

Ще п’ять років тому я розмовляв з одним інвестором, який, далеко забігаючи наперед і випереджаючи час, пропонував створювати мережу кемпінгів уздовж Дніпра — від Києва і аж до Чорного моря, щоб мандрівники та групи туристів на каяках подорожували цим неймовірним туристичним маршрутом уздовж всього Славутича-Дніпра. Ідея звісно значно випереджає свій час, але для таких річок, як Десна, Случ, Тетерів, Оріль і ще кількох десятків річок в Україні ця бізнес-модель з обслуговування потоків туристів-водників могла б стати цілком життєздатною вже в найближчі 10 років. Українська асоціація активного та екологічного туризму вже сьогодні консультує органи влади міст у басейні Дністра щодо розвитку такої мережі уздовж річки. Під цей проект, який буде зав’язаний саме на водний туризм на каяках та рафтах, планується також подаватися на гранти від ЄС.

Поява національного виробника сучасних бюджетних каяків прискорює процес поширення цього виду літнього відпочинку в Україні, а розмаїття акваторій від малих річок до великих водосховищ та узбереж морів із такими островами, як Джарилгач, Бірючий, Кінбурнська коса, дозволяє туристам постійно змінювати локації, вивчати різні етнорегіони, не полишаючи країни.

То чого ж не вистачає українському каякінгу, щоб насправді розквітнути і відкрити всю красу водойм і регіонів українському та іноземному туристові? Здавалося б, не заважає нічого, процес розвитку відбувається доволі динамічно і природньо. Місцевий турист поступово і впевнено долає три головні міфи, які здебільшого породжені відсутністю знань про сучасний каякінг та активний водний туризм. Ці міфи звучать так:

Міф №1: каякінг це складно, мабуть, треба довго навчатися.

Насправді важко знайти простіший для освоєння вид активностей за прогулянковий та рекреаційний каякінг. Сучасні рекреаційні каяки такі зручні й комфортні у використанні, що понад 98% людей достатньо базового інструктажу, і ви вже готові підкорювати таємні куточки вашої місцевої «амазонії». Дві години в каяку, і ви вже майже впевнений користувач.

Міф №2: каякінг — це небезпечно!

Навіть не зважаючи, що це відпочинок на воді, безпечнішого активного заняття важко знайти. Максимум, що може з вами статися, — ви скупаєтеся. Золотим стандартом у каякінгу є обов’язкове використання страхувального жилета, а середня швидкість, яка не перевищує 5-7 км/год, просто не дозволить вам травмуватися навіть при «лобовому» зіткненні двох каяків.

Міф №3: каякінг (чи SUP) — це дорого!

Можливо, якщо купувати все спорядження самому, то це твердження буде близьким до правди, але тут рятують прокатні послуги, які роблять каякінг в Україні одним з найдемократичніших видів відпочинку. Двогодинний «сеанс» кяакінгу обійдеться вам не більше, аніж похід у Макдональз чи в кінотеатр.

Отже, для українського каякінгу все розвивається просто чудово, ще трохи — і ми досягнемо точки, після якої піде просто лавиноподібний розвиток, а віддалені та часто депресивні регіони виграватимуть гранти, запрошуватимуть туристів відвідати їхні чарівні річки та озера, спостерігати з води за рідкісними птахами та звірами. Все складається… Точніше — складалося ще донедавна. Допоки українські парламентарії не вирішили навести лад у схожій, але не зовсім цій галузі. У парламенті України на розгляді вже лежить законопроект №2475а «Про внутрішній водний транспорт», який просто хоронить будь-які надії на розвиток каякінгу в Україні. Ба більше — норми, прописані в цьому законопроекті, прямо забороняють займатися каякінгом в Україні на орендованому спорядженні!

Як таке могло статися? Дуже просто, як часто трапляється у нас, парламентарії вирішують великі справи для держави — унормовують вантажні водні перевезення, але при цьому і не помітили, як разом із брудною водою виплеснули і малу дитину.

Розроблення законопроекту, який мав би унормувати судноплавство на внутрішніх водних шляхах, провели в «найкращих традиціях», нікого не запитавши і ні з ким не порадившись, навіть не поставили до відома зацікавлену сторону від туризму.

Законопроект встановлює дуже простий механізм реєстрації суден: все, що до 4 м завдовжки, та все, що має двигун потужністю до 12 кВт, — реєстрації не підлягає. Але особливість каяків і каное у тому, що 90% з них мають довжину понад 4,5 м, а двомісні каяки в 99% випадків значно довші за 4,5 м. Також закон встановлює, що будь-яке судно, яке використовується в комерційних цілях, підлягає обов’язковій реєстрації. І тут «У мене є колізія» (с) — човни до 4 м із двигуном до 15 к.с., які можуть розвивати велику швидкість не підлягають жодній реєстрації, а каяк 3,5 м, який важко і до 6 км/год. розігнати і який турист хоче взяти в прокат для кількагодинної прогулянки на озері — обов’язково повинен бути внесений до реєстру! Реєстрація ж тягне за собою інші вимоги — судно, яке зареєстроване, не може бути передане в керування особі, що не має судноводійського посвідчення, а посвідчення можуть отримати тільки особи, яким виповнилося 18 років. Ще раз — моторний човен не треба реєструвати і ним може керувати будь-хто без підготовки і посвідчення, а для повільного одномісного каяка завдовжки 4,3 м обов’язково потрібне посвідчення, і вам обов’язково має бути більше 18 років.

Ще однією вбивчою нормою для українського каякінгу є норма, згідно з якою здавання у прокат повинно здійснюватися виключно зі спеціальних зареєстрованих баз стоянки малих та спортивних суден. Для віддалених регіонів це означає, що прокат відкрити буде технічно неможливо. Але це й не потрібно буде, бо бізнес-модель прокату каяків виключно людям, що мають посвідчення судноводія, абсолютно втрачає сенс. Людина, яка має посвідчення судноводія, в 90% випадків має і човен, а це вже не клієнт прокату. Туристові здавати каяк у прокат буде заборонено, юнакам та дівчатам, яким не виповнилося 18 років — також заборонено!

Парадокс також полягає в тому, що ані в жодній з європейських країн, ані у США каяки та каное не підлягають реєстрації. Вони виключені з переліку суден та винесені в окрему групу. І там немає жодних проблем з безпекою на воді. Без проблем можна зустріти групи каякерів на Темзі в Лондоні, в бухті в Нью-Йорку, на Віслі просто посеред Варшави, але український законодавець дуже прагне прибрати каяки з Дніпра.

Що потрібно зробити щоб виправити ситуацію і «зраду» перетворити на «перемогу»?

Виходом із такої вкрай неприємної ситуації є внесення змін і правок до законопроекту №2475а відповідно до європейської практики, а саме — так, як це закріплено в Директиві ЄС 2013/53/EU про гармонізацію законодавства ЄС з питань рекреаційних суден. Такі правки повинні передбачати наступне:

1. Вивести з-під дії Закону малі рекреаційні судна, як це зроблено в ЄС, де ухвалена Директива ЄС 2013/53/EU про гармонізацію законодавства ЄС з питань рекреаційних суден (мовою оригіналу).

Так, згідно зі ст. 2 даної Директиви, її дія не поширюється на наступні види суден:

(і) судна призначені виключно для спортивних перегонів, включаючи судна для перегонів з веслування та судна для тренувань, які позначені як такі їх виробником.

(іі) каное та каяки, які створені виключно для приведення в рух м’язовою силою людини, а також гондоли та водні велосипеди.

(ііі) дошки для серфінгу, що приводяться в рух силою вітру та якою керує одна або декілька осіб стоячи;

(іv) дошки для серфінгу;

(v) оригінальні історичні судна та репліки таких історичних суден, які були створені до 1950 року, побудовані переважно з оригінальних матеріалів та позначені як такі їх виробником.

Та деякі інші типи суден (перелік зі ст.2 Директиви наведено частково).

Наведені вище положення даної Директиви, а саме — перелік суден, на які не поширюються вимоги Закону стосовно реєстрації, пропонуємо включити до тексту ст. 36 Закону в такому формулюванні:

«Дія положеннь Розділу VI цього Закону не поширюються на наступні судна:

(і) судна призначені виключно для спортивних перегонів, включаючи судна для перегонів з веслування та судна для тренувань, які позначені як такі їх виробником.

(іі) каное та каяки (байдарки), які створені виключно для приведення в рух м’язовою силою людини, а також гондоли та водні велосипеди.

(ііі) дошки для серфінгу та їх модифікації, що приводяться в рух силою вітру, або м’язовою силою людини та якою керує одна або декілька осіб стоячи;

(іv) оригінальні історичні судна та репліки таких історичних суден, які були створені до 1950 року, побудовані переважно з оригінальних матеріалів та позначені як такі їх виробником.

Також можливе альтернативне формулювання для додаткового пункту статті 36 Закону:

«Незалежно від мети їх використання, не підлягають реєстрації історичні копії суден, каяки, байдарки, каное, човни для рафтингу, веслувальні катамарани, дошки для серфінгу та/або для веслування стоячи, гондоли, водні велосипеди, човни для академічного веслування та інші безмоторні судна, позначені їх виробником як спортивні та які приводяться в рух виключно м’язовою силою людини і не використовують двигун».

Стосовно положень Закону, які регулюють вихід на воду малих, спортивних суден та суден для розваг, встановлюють вимоги до місць їх зберігання і стоянки, технічного нагляду, особливостей здавання у прокат та ін. комерційного використання, необхідно доповнити такі норми Закону формулюванням «які підлягають обов’язковій державній реєстрації», з метою поширення дії цих норм на судна, які дійсно потребують належного технічного нагляду, реєстрації та керування підготовленими судноводіями.

Пункт 2-й ст. 44 Закону необхідно доповнити абзацом такого змісту:

«Особи, що здійснюють плавання на рекреаційних суднах, які не підлягають обов’язковій реєстрації, у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі повинні мати з собою посвідчення особи.»

Окремо хочемо звернути увагу на питання безпеки в судноплавстві

Чинна редакція Закону, які і інші чинні нормативні акти в Україні, які регулюють дану сферу відносин, обходять питання безпеки і не регулюють його на належному рівні. З метою реального підвищення безпеки на річкових водних шляхах рекомендуємо доповнити Розділ ІХ Проекту Закону положеннями про обов’язковість одягання жилетів під час виходу на воду на рекреаційному судні та передбачити відповідні санкції в Кодексі законів про адміністративні правопорушення за неодягання страхувальних жилетів під час перебування на воді на малих, спортивних та прогулянкових суднах.

«Судноводії та пасажири малих, прогулянкових та спортивних суден під час перебування на воді повинні бути одягнені у індивідуальні рятувальні (страхувальні) засоби (жилети), виштовхувальна сила яких має бути не менше 50N (Ньютонів).

— Забороняється перебування на воді без індивідуальних рятувальних (страхувальних) засобів (жилетів), за винятком випадків проведення тренувань або змагань на спортивних веслових суднах, безпека яких забезпечується рятувальною службою та/або які супроводжуються катером тренера.

— рятувальні (страхувальні) жилети, які використовуються в темну пору доби або в умовах поганої видимості повинні бути обладнані світлоповертаючими елементами.»

Впровадження такої вимоги також позитивним чином вплине не лише на безпеку в судноплавстві, а й на сектор економіки країни загалом, оскільки виникне постійна велика потреба у виготовленні страхувальних жилетів, що створить сотні нових робочих місць у легкій промисловості та суміжних галузях.

За умови внесення таких правок до тексту законопроекту ми знову можемо говорити про перспективи розвитку каякінгу в Україні, про кемпінги уздовж річок, про потоки туристів у регіони, про гранти для реалізації транскордонних проектів, про спортивні секції для дітей, про масове виробництво каяків та туристичного спорядження в Україні, про дитячі секції та любительські змагання, про активну рекреацію та багато інших і різних перспектив. А поки нам залишається лише сподіватися, що здоровий глузд таки переможе.

P.S. На цьогорічній всесвітній виставці PADDLE EXPO в Німеччині, світові виробники каяків та спорядження для водного туризму по декілька разів перепитували і ніяк не могли зрозуміти – як можна ставити такі вимоги до каяків? Ніхто із представників світової індустрії каякінгу з Німеччини, Франції, США, Великої Британії, Фінляндії, Польщі, Литви, Канади та інших країн, з якими ми спілкувалися, так і не змогли збагнути логіку українського законотворця. У них вдома такого немає.