Росія не має чим відповісти США на Донбасі

Сполучені Штати поки не отримали відповіді Росії на план, запропонований спецпредставником Куртом Волкером щодо врегулювання на Донбасі. Про це заявила посол США в Україні Марі Йованович в інтерв’ю спільному телепроектові Радіо Свобода і телеканалу «112 Україна» «Завтра». За словами дипломата, Курт Волкер має план, він працював з росіянами над цим, але відповіді Росії наразі немає. Йованович також висловила розчарування тим, що «великоднє перемир’я» на Донбасі не було втілено, і такі зриви перемир’я тривають уже чотири роки. Тим часом, як заявляв минулого тижня речник Путіна Дмитро Пєсков, у переговорах Курта Волкера і помічника президента Росії Владислава Суркова намітилася пауза.

Олександр Лащенко: Пане Жданов, справді, буде відповідь Путіна саме на Донбас? І якою вона буде — чергова ескалація чи, навпаки, навіть не можна виключати відступ з боку господаря Кремля?

​Олег Жданов: Думаю, що Путін максимально тягтиме час. Позиції, висловлені Куртом Волкером і Владиславом Сурковим, кардинально різняться щодо введення миротворців і щодо плану вирішення конфлікту. Відсутні точки дотику.

Росія не має чим відповісти. Особливо після бомбардувань у Сирії, коли з усіх обіцянок збити все, що літатиме, і втопити все, що стрілятиме (я маю на увазі есмінці, – це із заяв Генштабу Збройних сил Росії), не змогли нічого реалізувати. Росія зараз у глухому цейтноті. Вона витримує паузу, щоб сформулювати якусь відповідь. І не тільки стосовно Сирії, а й України. Раніше інавгурації чи параду перемоги на відповідь не варто очікувати.

Не думаю, що буде якась ескалація, принаймні, до кінця літа. Спочатку інавгурація, Путін виставляє себе «миротворцем». Потім Чемпіонат світу з футболу. А серпень — «мертвий сезон» у політиці. Немає сенсу загострювати ситуацію, хіба що зіпсувати нам свято — День Незалежності України. А далі — розв’язані руки. Слід підготувати ґрунт для підписання нових газових контрактів, які закінчуються в січні 2019-го, щодо транзиту російського газу в Європу. Там можемо очікувати на ескалацію, але не більше, ніж посилення обстрілів і залучення різних видів артилерії. Про жодні наступальні операції не йтиметься.

— Пане Рогов, на ваш погляд, яку відповідь Путін на Донбасі може дати саме для США? Чи Путін таки тягтиме час?

Кирило Рогов: Навіть не тягнути час — тут нічого відповісти. У будь-якому випадку це «заморожений» конфлікт, до якого весь час повертатимуться. І його вирішення взагалі не стоїть у порядку денному російсько-американських відносин. Всім зрозуміло, що це певна проблема, якою можна поступитися набагато пізніше, коли буде досягнуто ширшого компромісу. Тема України, сходу України, Донбасу не є першим пунктом у нормалізації відносин. Це настільки болюча проблема, що залишатиметься на потім.

Кремль хотів би певної деескалації у відносинах зі США. На відміну від ситуації за Обами — 2014-го, 2015-го, 2016 року, коли Кремль ніби керував конфліктом зі США, — зараз це не так. Конфлікт вже не керується Кремлем, і Кремль хотів би його дещо стримати, шукати якогось виходу, тому що наразі американська позиція настільки тверда, що немає предмету для переговорів.

– Із 2014 року США надали Україні майже один мільярд доларів на безпекову допомогу, зауважила посол США в Україні Марі Йованович. Пане Жданов, на ваш погляд, наскільки вагома підтримка США України у протидії російській агресії?

Олег Жданов: Це більше політичне питання, ніж економічне. Це надважливо для нас. Це говорить про те, що на сьогодні ми перебуваємо у сфері інтересів США, і вони не збираються нас залишати один на один з Росією. Поки наші інтереси збігаються з інтересами США у розв’язанні питань, ми з вами «на коні». Користуючись підтримкою США, у тому числі і матеріальною, і політичною, ми зобов’язані використовувати цей момент для вирішення всіх наших питань з Росією на нашу користь.

Політика Дональда Трампа — це «гойдалка» з Конгресом США, який намагається і самого Трампа поставити в рамки своєї політики. Президент США не такий всемогутній, як у Росії, чи навіть у нас. Він повинен йти в курсі політики правлячої партії. Як тільки у Трампа починається погіршення на фронті імпічменту, він — відразу яструб стосовно Росії, тільки затишок — лояльний і простягає руку Росії. Там свої особливості. І передача летальної зброї Україні, у тому числі, залежить і від цієї «гойдалки». Якщо Росія не піде на компроміс (найімовірніше, Путін не схильний до компромісу ні в Україні, ні в Сирії), то летальну зброю ми отримаємо. Навіть, можливо, у більшому обсязі, ніж передбачалося домовленостями навесні минулого року.

Треба дотискати Росію. Росія підняла градус вже до межі. Завжди існує межа можливого. Наступна сходинка підняття градусу у протистоянні зі США в Росії — пряме бойове зіткнення. Всі способи вичерпані, у тому числі й завдання ударів просто на очах у російських Збройних сил при їхніх заявах про закрите небо. Зараз вони у глухому куті. А пониження градусу для зовнішньої російської політики — поразка. Що не переживе суспільство. І 76% плюс можуть перетворитися на 76% мінус. Від любові до ненависті один крок.

— Пане Рогов, що є найважливішим для нинішньої російської влади — США, Сирія?.. Що?

Кирило Рогов: З одного боку, антиамериканізм і конфронтація із Заходом — важливий фактор внутрішньоросійської політики і зміцнення авторитарного режиму. Це все залишається на порядку денному. Паралельно розвивається історія, що конфронтація розгорнулася таким чином і набула таких масштабів, що Кремль почувається невпевнено на даний час. США демонструють таку рішучість у розширені різноманітних санкцій проти Росії, що це, безумовно, дискомфортно для Кремля.

Мова не про те, що Путін радикально поміняє всю свою риторику, стане другом Заходу і другом США. Мова про те, що він хотів би на тлі збереження конфронтації, збереження протистояння серйозно послабити напруження. Це і внутрішні потреби. Соцопитування свідчать про певну втому населення від зовнішньополітичного порядку денного, напруженості, постійного нагнітання.

Російська зовнішня політика, починаючи з 2006-го, є помилковою, є результатом помилкових розрахунків, зроблених у Кремлі, і обраної помилкової логіки. Сьогодні ця зовнішньополітична лінія опинилася у глухому куті. Можливості для торгу з Заходом закривалися. Хоча Путін розраховував на їхнє розширення. І сьогодні звелися до мінімуму. У мене відчуття, що в Кремлі це на сьогодні усвідомлюють. І визнають, що була певна неадекватність у цій політиці. Але вся внутрішньополітична система, вся система ухвалення рішень і баланс сили такі, що швидко змінити це неможливо.

© Радіо Свобода, 2018 | Усі права застережено