Вечір на позитиві: гарні новини четверга, 6 грудня

Про що ще можна говорити у день свята Збройних сил України, як не про нашу гордість – Збройні сили України? Тому випуск четверга, 6 грудня, буде дотичний саме до цієї темі.

Отже, перше, що хочеться відмітити – це голосування наших нечувано не очікувано напрочуд слухняних, які зайок, депутатів, які визнали ветеранів Української повстанської армії та Організації Українських націоналістів учасниками бойових дій. Нарешті ми починаємо дізнаватися правду про свою власну історію та шанувати її належним чином, а не дивитися у минуле крізь криве дзеркало совкової брехливої пропаганди. За відповідні зміни у закон про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту проголосували 236 нардепів. Там як завжди був проти виключно Оппоблок, але думки істот, які за складністю нервової системи недалеко відійшли від ланцетників, до уваги ніхто не бере, звісно.

По-друге, вшановуючи міць та сучасної Армії та важливість завдань, які стоять перед нею, знову ж таки зайки-депутати надали прикордонникам право використовувати зброю без попередження. Таке застосування має на меті захистити прикордонників для відбиття збройного нападу та припинення збройних конфліктів. Відповідне положення прописано у законопроекті про прилеглу зону України. Закон фактично збільшує територію контролю в Чорному морі до 24 миль. Так, залишимо волання про те, «єта нада била сдєлать у 2014», бо а такі завивання в мене є тільки дві відповіді – цензурна та обична. Вам яку? Цензурна має натякнути вам використати власні читацькі та трішки аналітичних здібностей, аби порівняти стан наших військ тоді і зараз. Коли не вийде – то в мене для вас виключно три слова: [censored].

Ну і нарешті, те, чого так чекало усьо просвєщьонноє людство – Рада ж знову таки! – проголосувала за припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Сєвєрной Снігєрієй, яка тимчасово на мапах світу позначена абревіатурою РФ. Не дивлячись на тони зради, образ, криків та потоків пінної істерики знайшлося цілих 277 голосів «за», аби той атавістичний формалізм нарешті пішов у минуле. Так, Договір не розривається, бо завдяки юридичним гачкам його неможливо розірвати так, аби не потрапити під світове осуждєніє, але можливо зробити все по закону правильно – повідомивши другу сторону про непродовження його дії. Тож ми його й не продовжуємо. Ви спитаєте, чому у день Збройних сил я пишу про цей Договір? Але ж погодьтеся – аби не наші повсталі з попелу Збройні сили, то ми б давно вже жили у Украінскам фєдєральнам округє (менша частина), а решта б, хто вижив під час депортації, будувала собі бараки десь на березі Льодовитого океану. Тож славімо наших захисників, там де вони – там Україна!