Перейти до основного вмісту

Контрабанда в Україні. Частина 3. Ризикогенні товари. Основні схеми та підходи до їх ліквідації

Рейд президента по митницях та інші недієві способи

Жорстка риторика Зеленського та переконання щодо переходу до «нового договору», згідно з яким ніхто з команди Зе не кришуватиме старі схеми, та наполегливі поради вищим чинам митниці написати заяви про звільнення «за власним бажанням», звісно, зірвали бурхливі оплески левової частки населення. І це не дивно. Сьогодні не лише ми, а й США, Велика Британія, Польща, Угорщина та інші країни на тлі уповільнення економічного зростання та подальшого розвитку нерівності зіштовхнулися з явищем так званих «цинічних виборців», які прагнуть публічної «помсти» попередній еліті більше, ніж зростання власного благополуччя.

Цей фактор добре відомий, власне, і самій команді Зе, яка відповідним чином вибудовує образ і політичний стиль президента Зеленського. За стабільного зростання світових ринків (перш за все сировинних) та подальшої деескалації конфлікту на Донбасі такий підхід, з погляду збереження рейтингів, міг би бути цілком виправданим. Однак, зростання ризиків нової світової рецесії, що вже проявилися у спаді дохідності 10-річних казначейських зобов’язань США нижче 2-річних через перетік активів у найконсервативніші інструменти, може суттєво вдарити по українській економіці та, відповідно, рейтингах Зе. Для лавірування знадобиться певний запас міцності, в першу чергу суттєво менша залежність від нових зовнішніх запозичень, необхідних для фінансування виплат 2019-2021 років.

Основне ж джерело цих валютних надходжень — саме ліквідація вхідних контрабандних потоків в наявних масштабах. Нагадаю, за розрахунками Ukraine Economic Outlook, обсяги контрабандних поставок в Україну в середньому складають 8,7% ВВП або $10,8 млрд щороку. І почати накопичення «подушки безпеки» на тлі очікування нової фінансової кризи варто з ризикових галузей. Найбільш ризикогенними товарними групами є: устаткування та електроніка — 21,4%, аграрний сектор — до 15%, хімічна продукція (у тому числі фармацевтика) — 14,3%, транспорт — 10,6%, текстиль та одяг — 9,8% від загального торгівельного обсягу.

Перекриття контрабандних схем дозволило б зменшити відтік валюти за кордон на $4,7 млрд, або майже 40% від обсягу контрабанди. Для порівняння, дефіцит платіжного балансу України у 2018 році становив $4,7 млрд.

Звісно, можна багато говорити про рейди президента по митницях і сподіватися, що це дасть ефект у боротьбі з контрабандою. Однак, насмілюся припустити, що причина корупції на митниці / у прикордонній службі полягає зовсім не в їх очільниках, а у певних інституційних провалах та архітектурі функціонування цих органів. Такий висновок легко зробити, як мінімум, з питомої ваги кожної з основних контрабандних схем.

Основні схеми контрабандного імпорту:

1. Схеми під час переміщення товарів: «перерваний» транзит (товари під час ввезення в Україну заявляються як «транзитні» з подальшим їх вивантаженням на території України та формальним закриттям «транзиту»); підміна товарів після їх ввезення на митну територію України на шляху прямування у внутрішню митницю призначення; зникнення товарів, які не випущені у вільний обіг та перебувають під митними контролем, з місць їх зберігання (складів та місць тимчасового зберігання, територій портів та аеропортів).

2. «Порожняки». Оформлення транспортних засобів із товарами (у тому числі мікроавтобусів) як таких, що переміщуються «порожніми».

3. «Зеленка». Переміщення товарів поза пунктами пропуску на кордоні: товари без документів ввозяться так званою «зеленкою» (полями, лісами, підземними тунелями, по річках, на літаках тощо).

4. «Піджаки» — зловживання пільгами, які надає законодавство для ввезення товарів громадянами (товари на суму 500 євро — авто, 1000 євро – авіа): подрібнення товарних партій товарів, формування бригад із фізичних осіб (так звані «мурахи»), якими в межах норми «до 500 євро, до 50 кг» здійснюється переміщення товарів без оподаткування.

5. «Поштова контрабанда» — окремий напрямок схем із нормами безоподатковуваного імпорту (товари на суму не більше 100 євро в одному відправленні): надання товарним комерційним партіям вигляду малих поштових відправлень, їх подрібнення під норму до 100 євро з подальшим ввезенням на підставних фізичних осіб.

6. Недостовірне декларування: заниження ваги (враховуючи, що умовною одиницею індикативів по митній вартості є долар США/кг нетто, заниження ваги нетто дозволяє зменшити митні платежі); заниження митної вартості (приховування фактичної вартості товарів та підлаштування митної вартості під граничні індикативи); декларування товарів не своїм товарним кодом (декларування товарів у товарних підкатегоріях з меншою ставкою ввізного мита); декларування товарів не своїм найменуванням, використання товарів групи «прикриття» (високовартісний товар декларується як низьковартісний; повна підміна найменувань, наприклад, замість побутової техніки декларується плитка керамічна; недостовірне декларування кількісних та якісних характеристик товарів, приховування торгових марок та виробника товарів.

7.«Майданчики» («модні фірми»): створення фірм-імпортерів, які отримують від митниці «особливі умови» (тарифи, «гра» з вагою та кодами тощо) для масштабного ввезення імпортних високоліквідних товарів, що ставить легальний бізнес у неконкурентне середовище.

Відповідно, коли ми говоримо про боротьбу з контрабандою, важливо розуміти, що ця категорія є надзвичайно широкою і потребує різних інструментів впливу. Наприклад, «піджаки» — це поколіннями усталена практика додаткового тіньового заробітку для жителів прикордонних місцевостей. Через особливості їх місця проживання і відносної дохідності участі в «піджачних» перевалках товарних партій контрабанда виступає «живою» альтернативою працевлаштуванню або легальному підприємництву.

Як наслідок ігнорування цієї проблеми, наразі ціла низка роздрібних мереж, користуючись аутсорсинговими послугами компаній, що спеціалізуються на цій схемі, імпортують до 60-80% обсягів свого асортименту. Відповідно, боротьба з подібними роздробленими джерелами контрабанди повинна, виконуючи правоохоронну та економічну функцію, враховувати й соціальний аспект. Оскільки сьогодні контрабандист-«піджак» сприймає будь-які зусилля з наведення порядку на кордоні виключно як спробу позбавити його заробітку. І таке невдоволення «піджаків» вміло використовують основні бенефіціари, які шляхом тонкого маніпулювання рівнем соціальної напруги успішно тиснуть на органи влади для збереження статус-кво.

При цьому протидія «піджачній» схемі не потребує виділення значних ресурсів із бюджету та зводиться до забезпечення повноцінного інформаційного обміну між базами даних митниці та прикордонної служби, а також дотримання вимог чинного закону про право безмитного ввезення товарів лише при знаходженні за кордоном більше 24 годин і в’їзді не частіше одного разу на 72 години. При виконанні даних вимог затратність «піджачних» схем зросте до рівня, який ліквідує їх, або трансформує у виключно кримінальні схеми контрабанди сигарет, алкоголю та інших високоакцизних груп з високою маржинальністю.

Водночас, згадуючи про «поштову»/»піджачну» схеми контрабанди та звинувачуючи населення в їх функціонуванні, важливо згадати і про основне джерело контрабанди, від якого часто намагаються відвернути увагу. А саме, заниження при визначенні митної вартості, пересортовуванні товарів та аналогічні грубі порушення. Очевидно, всі подібні зловживання можливі лише при відповідній корупції на митниці та прикордонній службі.

В основному така корупція базується на розриві в інформаційних потоках з країнами-торговельними партнерами України. В усьому розвиненому світі митні органи в онлайн-режимі обмінюються даними про вхідні/вихідні партії товару і супровідними митними деклараціями. Наприклад, при підготовці на експорт контейнера з Польщі до США, лише заповнивши митну декларацію — митник у США вже бачить вашу компанію як суб’єкта ЗЕД або імпортера у США, який повинен отримати цей вантаж. Тобто існує подвійний контроль торгових потоків.

Відповідно, в Україні існує дві основні проблеми, що забезпечують життєздатність контрабанди: наявні прогалини в законодавстві, які формують проблему відсутності інструментів боротьби з порушенням митних правил. Наприклад, законодавством не передбачено обов’язкове пломбування транспортних засобів, і 80% вантажів, що переміщуються територією України, не гарантуються імпортером. Як наслідок, вантаж можна просто підмінити чи «втопити». Аналогічно, контроль переміщення посилок від кордону до місць сортування (так звана «поштова» контрабанда) не передбачений на нормативно-правовому рівні. Таким чином, на шляху проходження відправлень можливі будь-які махінації з вантажем.

Недотримання норм чинного законодавства, інакше кажучи — корупція на митниці та у прикордонній службі. З одного боку, як показують нам успішні кейси «Нафтогазу» і «Аграрного фонду», часткове вирішення проблеми лежить у площині рівнів заробітних плат співробітників цих відомств та імплементації західних корпоративних стандартів. З іншого, важливі і відповідальність держслужбовців у цих відомствах з невідворотністю покарання.

Що стосується макроекономічного ефекту, то реальна проблема контрабанди полягає не у втратах бюджету, а спотворенні внутрішнього ринку та принципів конкуренції, від чого страждає, в першу чергу, легальний бізнес. Відповідно, враховуючи значимість проблеми контрабанди, очевидно, що підхід до її вирішення має бути комплексним. Тобто складатися не лише з посилення/покращення контролю на митниці і кордоні, а й включати в себе закриття прогалин на внутрішньому ринку, що дають життя контрабандним схемам.

Одна з таких прогалин — це право суб’єктів спрощеної системи оподаткування реалізовувати товари без будь-якої первинної документації на них. Тобто, без документів, що пояснюють походження товарів. Звісно, контрабандний товар можна реалізовувати, і «придбавши» необхідні документи, але така схема вже кримінально карається і є набагато більш ризиковою і дорогою. Відсутність у «спрощенців» обов’язку мати прибуткові документи на товар у комплексі з можливістю продавати його без касового апарату породжує можливість збувати значну кількість нелегально ввезеного без суттєвого ризику. Відповідно, поки збут контрабанди буде можливий через зловживання спрощеною системою оподаткування, вся «спрощенка» постійно буде під часто невиправданим тиском фіскальних/контролюючих органів та зрозумілою критикою з боку «білого» бізнесу на загальній системі оподаткування.

Іван Киричевський, економіст Ukraine Economic Outlook 
спеціально для Петра і Мазепи

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.
''отсканируй
и помоги редакции