На Сході відновилася повноцінна позиційна війна. І Захід, і Україна роблять вигляд, що її немає

Світові лідери та посли іноземних держав удають, що на Донбасі триває перемир'я. Робить це й українська влада. Лише Росія цьому не надає значення: вона продовжує обстріли, продовжує звинувачувати українських військових у тому, що це вони вбивають мирне населення. Росії однаково — є перемир'я чи його немає: її населення про цю війну не знає, тому від неї не втомилося. Росії нікуди поспішати. Тож російська гібридна армія на Донбасі продовжує стріляти й убивати українських військових. Бойові втрати співставні з тими, які були й до оголошення перемир'я. За даними ОСС, протягом «миру», тобто з 21 липня, загинуло 8 бійців, у червні загиблих було 8, у липні — 14.

Щоб не перетворитися на живі мішені, українські сили змушенні відповідати на ворожий вогонь. Незрозуміло, роблять вони це на свій страх і ризик — чи мають санкцію від Головнокомандувача.

Принаймні, якщо ще кілька місяців тому ми бачили горді відео про те, як наші знищують позиції окупантів, то зараз таких відео майже немає, як немає й офіційних повідомлень про вогонь у відповідь. Із даних спостережної місії ОБСЄ можна зрозуміти, що окупанти стріляють по наших позиціях у 3,5 рази частіше, ніж ми, ймовірно, відповідаємо.

Частина українців, яка розуміє, чому ця війна виникла і яка її мета, дуже хвилюється з приводу того, що ЗСУ нічого не кажуть про вогонь у відповідь, переживає, що по наших стріляють абсолютно безкарно. Це не додає внутрішньої єдності й стабільності.

Можливо, нова українська влада, яка прийшла на гаслах миру, вирішила зробити цю війну непомітною для тієї частини суспільства, яка й так воліє війни не помічати. «Війна — шлях обману», писав класик військової думки Сунь Цзи. Тож можна змінити стратегію інформування про цю війну власного населення (це — теж частина війни), можна удавати, що дотримуємося миру. Головне — самим правильно оцінювати реальність. Насторожує те, що Зеленський ніколи не говорить про Росію як про агресора, не показував її у своїх допрезидентських фільмах і шоу. Можливо, він просто не хоче помічати цієї війни.

Та головне — не здавати позицій. Бо зараз, як бачимо із заяв французів і німців, є загроза того, що нам нав'яжуть мир, котрий зруйнує нашу Незалежність і позбавить залишки Української держави шансів на розвиток. Перетворить нашу Батьківщину на вічну сіру зону.

Щоб цього не сталося, президент Зеленський має проявити характер і наполягати під час міжнародних зустрічей та дзвінків іншим президентам на тому, що російський варіант миру нам категорично не підходить, що ми стоятимемо на смерть. Бо головна мета Росії — встромити окуповані території, які будуть керуватися з Москви, у політичне тіло України.

Це означає, що «обрані» на цих територіях фсбшники засідатимуть в нашому парламенті. Вони розвалюватимуть українську державу зсередини і торпедуватимуть будь-які позитивні зміни, направлені на економічний чи соціальний розвиток. Це вже не кажучи про те, що через «автономний» Донбас російські спецслужби матимуть змогу діяти на всій території України й викрадати неугодних.

Водночас, Зеленський має унікальний і сильний артефакт — свою популярність серед російськомовного населення колишнього СРСР. Він має розповідати йому, що війна існує. І що російські умови для нас неприйнятні, що російське керівництво має зайнятися облаштуванням життя своїх громадян — а там проблем вистачає — а не вести війни на чужих територіях. Зеленського почують і йому повірять якщо не всі, то багато хто з його фанатів «за порєбріком». І це — сильний важіль впливу на російську верхівку та Путіна.