Суцільна катавасія: що там у Іспанії

Наразі Іспанія перебуває у важкій політичній ситуації. Чому? По-перше, партії тягнуть на себе простирадло влади, і в цій боротьбі інтереси держави відходять на другий план, тому країна залишається вже півроку без уряду. Партії не можуть домовитися, що і призвело до позачергових виборів. По-друге, обстановка стає гарячішою, бо в Іспанії є такий неспокійний регіон, як Каталонія, яка теж впливає на політичну ситуацію. Проте тут думки лідерів партій перетинаються, вони налаштовані безкомпромісно та жорстоко. Наприклад, виконувач обов’язків прем’єр-міністра лідер Соціалістичної партії Педро Санчес пообіцяв, що внесе зміни до закону, щоб референдум про незалежність вважався серйозним злочином. А лідер опозиційної Народної партії Пабло Касадо заявив, що створить уряд, у якого не будуть трястися ноги і який вирішить питання сепаратизму у країні. Але все це передвиборчі обіцянки, які можуть виконати, а можуть і ні.

Отже, що спричинило політичну кризу у країні? Згадаймо історію. 2016 року в Іспанії відбулися загальні вибори, на яких у лідери вибилася консервативна Народна партія на чолі з Маріано Рахоєм. Вони здобули більшість, але отримана кількість мандатів — 137 — не дозволила їм сформувати уряд самотужки. Зрештою Конгрес депутатів підтримав Рахоя і той став прем’єром, сформувавши уряд меншості. Але 2018 року він був змушений піти у відставку через так звану «справу Гюртель» — корупційний скандал, внаслідок якого парламентська більшість проголосувала за вотум недовіри. Король Іспанії Філіп VI запропонував кандидатуру голови уряду Педро Санчесу, якого таки обрали. Але з цього почався інший етап нелюбові всередині парламенту. Можливо, Рахой сказав правду, що це «уряд Франкенштейна», бо ідеології партій дуже відрізнялися й об’єднувала їх тільки ненависть до Народної партії, яка довгі роки перебувала при владі. Однак уряд соціалістів не зміг втриматися при владі й року — Санчес оголосив про дострокові вибори через те, що Конгрес депутатів не схвалив запропонований проект бюджету на поточний рік. До того ж, перед тими виборами опозиція звинувачувала Педро Санчеса в «заграванні» з каталонцями — глава уряду заявляв про необхідність вести діалог із регіональною владою. Цю позицію підтримують ліві. Однак Народна партія наполягає на обмеженні самоврядування Каталонії. За суворішу позицію щодо цього регіону виступають і центристи з партії «Громадяни». Ультраправа Vox взагалі домагається скасування автономії для каталонців.

От тут і почалося… На дострокових виборах 28 квітня 2019 року Соціалістична партія здобула перемогу(28,68% голосів — 176 мандатів), але все ж не змогла досягти абсолютної більшості. Народна партія посіла друге місце, набравши 16,7% (66 мандатів). Партія лібералів «Громадяни» отримала 15,86% голосів, а ультраправі Vox вперше увійшли до парламенту з 10,26% голосів та 24 місцями. Також до парламенту пройшли п’ятеро лідерів руху за незалежність Каталонії. Мандат отримав колишній заступник глави Каталонії Уріол Жункерас, який висувався в Конгрес від партії «Ліві республіканці Каталонії» (ERC). Мандат у Сенаті — верхній палаті іспанського парламенту — отримав колишній міністр закордонних справ Каталонії Рауль Ромева (ERC).

Ситуація розгортається дуже активно, адже знову з урядом і Санчесом щось пішло не так. Немає підтримки, ще й у жовтні 2019-го на вулиці вийшли каталонці через те, що ув’язнили лідерів каталонських сепаратистів. Дивно, адже Санчесу висували претензії щодо загравання з каталонцями, а тепер такі радикальні дії. Невже ніхто не міг передбачити такої реакції каталонців? Звісно, могли. Санчесу потрібна омріяна більшість і підтримка, щоб нарешті сформувати уряд. Шкода, що особисті погляди лідерів іспанських партій так і не змогли перетнутися і вони вкотре не змогли домовитися. Як наслідок — ще одні дострокові вибори. По суті, результати цих виборів у листопаді 2019 року тільки нашкодили соціалістам. Складається враження, що ліві помінялися місцями з правими.

Отже, результати останніх дострокових виборів. Хоча перемогу здобули соціалісти, порівняно з квітневими виборами вони втратили три місця та ще й не утримали більшість, а ось праві досягли значних успіхів. Друге місце посіла консервативна Народна партія, а ультраправий Vox подвоїв кількість своїх місць у парламенті.

Кілька слів про Vox та їхні цілі. Вони мають намір заборонити еміграцію та переглянути обов’язки Іспанії всередині ЄС, повернути тіло Франко до мавзолею. Найголовніше — вони хочуть заборонити каталонські та баcкські партії і жорстоко придушити їхнє прагнення незалежності. Добре чи погано, що така партія є в парламенті, ми ще побачимо. До речі, пробаскські партії (Баскська націоналістична партія та об’єднання «Країно Басків, єднайся») також трохи збільшили своє представництво в Конгресі — з 10 до 12. Тож голос прихильників розширення повноважень чи навіть незалежності автономій у новому складі парламенту звучатиме гучніше.

Що ж відбувається в Іспанії? Якщо невизначеність і безкомпромісність є у владі — це буде і в суспільстві. Іспанія грузне у проблемах, починаючи з поляризації суспільства і закінчуючи послабленням позицій ЄС. Чи вийде у нового-старого уряду все ж таки дійти спільної думки і витягнути країну з політичного, економічного та соціального хаосу?