Як західні ЗМІ просувають російську пропаганду серед європейської аудиторії

«Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою»
Цитата, тисячу разів приписана Йозефу Геббельсу

Впродовж багатьох років кожен, хто сидів на кремлівському троні — самодержавний цар, комуністичний лідер чи демократично обраний президент — був націлений на те, щоб перетворити свою країну на пам’ятник самому собі, забезпечити контроль над усіма сферами життєдіяльності та реалізувати свої геополітичні амбіції.

У сучасному світі основним інструментом агресивної зовнішньої політики Кремля є інформація. А точніше — дезінформація, пропаганда, викривлення правди, розповсюдження частково правдивої або завідомо фейкової інформації, а також маніпуляція громадською думкою. А свідомість, деформована пропагандою, спотворює і навколишню реальність.

Важливо відзначити — всі нижчезазначені інструменти поширення дезінформації у країнах Європи майже ідентичні до тих, які Росія використовує в Україні.

Внутрішню пропаганду створюють внутрішні російські канали комунікації, якими Кремль керує напряму чи опосередковано через підконтрольні, афілійовані структури. А зовнішню — мережа ЗМІ, громадські неурядові організації та експерти тощо, як пов’язані безпосередньо з російським урядом, так і ті, що функціонують завдяки афілійованим організаціям. У західних країнах Росія проводить свої дезінформаційні кампанії як відкрито — через так звані офіційні канали російської пропаганди (Russia Today різними мовами, Sputnik тощо), так і приховано — шляхом використання «незалежних» журналістів, експертів, коментаторів, веб-проектів, громадських діячів, екстремістських угруповань, інтернет-тролів тощо.

Основною метою пропагандистських зусиль Росії в Європі є заплутати аудиторію, перекрутити інформацію та відволікти увагу, розхитуючи суспільну підтримку євроатлантичних цінностей. І незважаючи на військову та економічну перевагу Заходу перед Росією, західні демократії ніколи не матимуть такої самої влади над ЗМІ, бізнесом та інтелігенцією, як у РФ, через те, що інститут медіа на Заході значно розвиненіший, більш незалежний та менш контрольований західними урядами, ніж їхні російські колеги. Понад те, російські ЗМІ «вмонтовані» у владну систему РФ і є одним зі стовпів, на яких тримається кремлівська влада, поряд із правоохоронними органами, збройними силами та адміністративним апаратом.

Дезінформаційна кампанія Кремля пристосовує свої меседжі для різних аудиторій, сіючи «розважальну» та «емоційно привабливу» дезінформацію, яка входить до системи російських дезінформаційних пропагандистських наративів. Росія готова повністю сфабрикувати цілі історії, використовуючи фотографії та відеоматеріали, щоб задовільнити потреби Кремля. Повний спектр засобів масової інформації — від кінематографу до новин, ток-шоу, печатних видань та соціальних мереж — займаються просуванням російських пропагандистських наративів.

Залежно від країни варіюються й меседжі російської пропаганди, а також основні канали розповсюдження цих меседжів. Крім того, внутрішні проблеми в одній країні можуть стати темою зовнішньої політики в іншій.

Що стосується каналів поширення російських пропагандистських наративів у деяких країнах Європи.

Так, у Польщі прокремлівська пропаганда досить розгалужена. Найбільш розповсюдженим методом поширення дезінформації в польських ЗМІ є використання блогів і секцій коментарів на новинних сайтах. Що стосується веб-ресурсів, найпотужніші такі:

• Sputnik (напряму контролюється російським урядом і для багатьох веб-сайтів відіграє «довідкову» роль);
• dziennik-polityczny.com (велика вірогідність підпорядкування російським спецслужбам) — ймовірно найдезінформаційніший ресурс, має найбільш руйнівній вплив на польську еліту та суспільство загалом; має канал на YouTube; опубліковані на порталі статті поширюють й інші ресурси, зокрема Neon24.pl та wiernipolsce1.wordpress.com, публікують у блогах і на форумах анонімні автори та з’являються на медіа всіх напрямків;
• zmianynaziemi.pl, dzienniknarodowy.pl, alexjones.pl, wolna-polska.pl, pch24.pl — адмініструються безпосередньо у країні.

З огляду на національні особливості, РФ враховує методи поширення пропагандистських матеріалів та застосовані технології: Facebook відіграє дедалі важливішу роль як інструмент розповсюдження дезінформації, а Twitter водночас суттєвої ролі не відіграє.

Наразі в Угорщині налічується до 100 інтернет-сторінок, які поширюють тези Кремля, проте більшість із них не мають великого впливу.

Характерним явищем для угорського медіапростору є поява російської пропаганди в національних угорських мейнстрімних медіа (в основному, в державних угорських ЗМІ чи таких, які контролюються угорським урядом). Так, російські тези часто зустрічаються в державному новинному агентстві MTI, контент якого розповсюджується безкоштовно, тому є досить впливовим по всій території Угорщини. Слід зазначити, що йдеться не про сфальсифіковані та сфабриковані новини, а цитування російських і проросійських політиків, що стає платформою для трансляції російського підходу.

Крім того, в головних щотижневих виданнях Угорщини постійно публікуються автори з відкрито дезінформаційними пропагандистськими матеріалами проти ЄС та НАТО, відомі своєю симпатією до Росії.

Також, з огляду на те, що в Угорщині мешкають три мільйони пенсіонерів, російська пропаганда використовує розповсюдження так званих «листів щастя» серед старшого покоління. Ефективність цього каналу дезінформації значно вища за будь-який новинний портал, оскільки інформація з адресатом викликає значно більше довіри, аніж інтернет-ресурс.

Слід зазначити, що визначною особливістю проросійської пропаганди в Угорщині є надзвичайно невеликий обсяг контенту, спрямованого на угорську аудиторію, що найімовірніше зумовлене відсутністю необхідності ведення активних інформаційних операцій з огляду на те, що угорське населення апріорі лояльне до РФ.

У Чехії до дезінформаційних російських кампаній залучено понад 40 місцевих інтернет-ресурсів. Часто в пропагандистському контенті Росія подається в ролі жертви західної агресії. А в чеськомовному сегменті Facebook Путін є одним із небагатьох політиків, про яких загадують у позитивному тоні.

У Словаччині РФ також використовує канали поширення своїх тез:

• веб-сторінки, на яких розміщені переклади статей із російських ресурсів;
• в обмеженій кількості проросійські наративи потрапляють до мейнстрімних медіа Словаччини (наприклад, у березні 2017-го була опублікована новина про співпрацю головного словацького прес-агентства TASR з російським державним агентством Sputnik, однак угода була скасована через великий суспільний та медійний резонанс)
• деякі політики національного рівня вдаються до риторики, яка дуже нагадує кремлівську (особливо коли йдеться про НАТО, США або ситуацію з безпекою в регіоні) — тоді досить складно відрізнити людей, які безпосередньо пов’язані з Кремлем, від тих, чиї погляди та дії ґрунтуються на особистій антиамериканській позиції.

Взагалі, у таких країнах, як Чехія, Болгарія та Словаччина, з’явилися десятки сайтів анонімного походження, що проштовхують суміш із ксенофобських, антиамериканських, антиєвропейських (проти ЄС) поглядів. У Польщі більшість дезінформації цитують і поширюють поляки без будь-яких прямих посилань на Росію. Те, що вони обирають для поширення цей контент (часто не усвідомлюючи, що він має зв’язки з Росією) — є свідченням того, що дезінформаційна кампанія Російської Федерації отримала сприятливе медійне середовище.

Потужними дезінформаційними російськими кампаніями може «похизуватися» і Молдова. Російський пропагандистський контент транслюється через найрізноманітніші канали поширення інформації, включаючи кілька російських медіа-холдингів зі своїми представництвами в Молдові, через соціальні мережі, передусім російського походження, а також через окремі політичні групи проросійської спрямованості, які володіють власними медіа.

Найпотужніші пропагандистські веб-ресурси Молдови:

• kp.md — веб-сторінка російської газети «Комсомольская правда»;
• sputnik.md — підрозділ міжнародної мережі холдингу «Россия сегодня», яку очолює Дмитро Кисельов;
• ntv.md — веб-сторінка «НТВ Молдова», підрозділу російського телеканалу НТВ;
• pan.md — веб-сторінка російськомовної газети Молдови «Панорама» (власник — Дмитро Чубашенко, близький до проросійської політичної партії бізнесмена та колишнього мера міста Бєльци Ренато Усатого. Сам Усатий зараз перебуває в Москві і звідти керує як міськрадою Бєльци, так і своєю політичною партією);
• actualitati.md — інтернет-портал Соціалістичної партії Молдови (PSRM), яку представляє чинний проросійський президент країни Ігор Додон;
• gagauzinfo.md — веб-портал гагаузької автономії, де існують потужні проросійські настрої.

Проросійські Інтернет-ресурси в Молдові підтримують і активно пропагують політичні партії та угруповання, діяльність яких спрямована на засудження проєвропейського шляху країни і які просувають ідею зближення з Російською Федерацією, що було особливо помітно під час виборчих кампаній і президентських виборів у Молдові в жовтні-листопаді 2016 року.

Не оминає хвиля російської пропаганди й інші країни Європи.

Так, одним із найяскравіших прикладів дезінформації в Німеччині є історія про зґвалтовану мігрантами дівчинку у Берліні. Ця «новина» була швидко поширена не лише сумнівними російськими ЗМІ, а й державними та німецькомовними версіями російських ЗМІ. Потім, через SMS-повідомлення та Facebook, поширилися заклики вийти на акції протесту. Зрозуміло, що основною причиною того, що Німеччина у «прицілі» російської дезінформаційної кампанії, є здатність Ангели Меркель зберегти єдність у лавах ЄС щодо антиросійських санкцій. Розрахунок був такий: якщо завдяки міграційній кризі вдасться усунути Меркель із посади канцлера та послабити позиції Німеччини в Європі, то інших членів ЄС буде легше вмовити скасувати санкції.

Російський пропагандистський контент транслюється в Німеччині через цілу низку так званих «тлумачів Путіна» (Putin-Versteher), які за російські гроші доводять, що РФ — «біла та пухнаста», тому слід якомога швидше зняти з неї санкції та віддати не лише Крим, а й все, що їй заманеться захопити ще.

Одним із відомих пропутінських рупорів давно та плідно працює колишня кореспондентка німецького телеканалу ARD в Москві Габріеле Кроне-Шмальц, яка навіть оприлюднила книжку про Росію та Путіна, вихваляючи «великого східного сусіда». Також відомий своїми ксенофобськими та пропутінськими висловлюваннями публіцист та політичний активіст Юрген Ельзессер (Jürgen Elsässer), який видає журнал Compact.

Щодо Великої Британії, російські телеканали використовують цю країну як хаб для розповсюдження в Європі кремлівської пропаганди. Зокрема, російські канали НТВ та REN TV використовують ліцензії британського регулятора Ofcom і зареєстровані в офісах у центрі Лондона.

Тисячі молодих британців були підписані на фінансований Кремлем YouTube-канал, казки дідуся Панаса російської пропаганди, який намагався створити плутанину щодо отруєння в Солсбері колишнього полковника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньки Юлії. Причому масштаби російської кампанії з дезінформації було викрито після аналізу понад трьох мільйонів твітів та інших повідомлень у соціальних мережах, зібраних американськими дослідниками.

Необхідно окремо відзначити також ще один канал поширення російської пропаганди — підконтрольні організації в Європі. Російські державні установи та фінансовані РФ іноземні неурядові організації і громадські діячі реалізують у країнах ЄС заходи, спрямовані на виправдання дій В.Путіна в інших країнах, поступове скасування міжнародних санкцій стосовно РФ та відновлення повноцінного діалогу між Кремлем і західними країнами.

Так, підконтрольна спецслужбам РФ організація «Коло здорового глузду» діє на території Франції, виконує роль інформаційного забезпечення російських інтересів за кордоном, проводить пропагандистські заходи в різних європейських країнах, та просуває вигідні РФ меседжі та наративи. Крім того, прокремлівська асоціація «Франко-російський діалог» постійно організовує конференції, дискусії, круглі столи для демонстрації тенденцій зростання російської економіки як зворотного ефекту від запроваджених економічних санкцій, а також із метою формування сучасного образу Росії як партнера для реалізації нової моделі двостороннього франко-російського співробітництва.

Італійський осередок проросійської європейської громадської організації «Panetteria Occupata» має на меті формування позитивного іміджу Росії у міжнародному інформаційному просторі.

У Німеччині представники Соціал-демократичної партії (СДПН), а також проросійські неурядові організації «Німецьке атлантичне товариство» та «Німецько-російський форум» проводять різні заходи та дискусії з метою доведення, що РФ є невід’ємною частиною стабільної системи європейської безпеки, а також необхідності скасувати міжнародні санкції щодо Росії. Взагалі особливості публічної діяльності СДПН дозволяють із високою імовірністю стверджувати, що керівництво цієї політичної сили щонайменше координує свої окремі дії та плани з Кремлем, оскільки останнім часом риторика та заходи партії характерні для підконтрольної режиму Путіна ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), проросійській позиції більшості представників керівної ланки СДПН, а також їхній особистій зацікавленості у поглибленні економічного співробітництва з РФ.

Також у відкритих джерелах є інформація відносно надання режимом Путіна підтримки, в тому числі фінансової, ультраправим політичним партіям Нідерландів, насамперед партії «Свобода», а також ідеологічно близькій до цієї політичної сили партії «Форум за демократію», які докладають значних зусиль для дискредитації чинного уряду та просування вигідної для Росії інформації.

У Болгарії представники соціалістичних і комуністичних політичних сил країни створили неурядову організацію «Болгарський комітет миру», основним напрямком діяльності якої є консолідація проросійських політичних сил Болгарії, а також ініціювання «громадських обговорень» доцільності членства країни в ЄС та НАТО, переконання болгарського суспільства у «виключній важливості співробітництва з РФ як гарантом безпеки та сталого економічного розвитку країни».

У Сербії діє проросійська громадська організація «Слов’яносербія», мета якої є збереження пам’яті про сербські етнічні громади на території сучасної Луганщини, куди переселялись вихідці з Балканського півострова.

Отже, що маємо у висновку?

Сучасна Росія використовує анонімність, двозначність, масштабне поширення і гнучкість Інтернету, зокрема соціальних мереж. Основні елементи зусиль цифрової пропаганди: боти — автоматизовані облікові записи, тролі та фейкові сторінки (сайти або сторінки у соцмережах, які імітують справжні аби заплутати користувачів). «Фабрики тролів», фінансовані РФ міжнародні експерти, лояльні політики та неурядові організації поширюють прокремлівські меседжі в мережі, атакують супротивників Росії та «глушать» конструктивну дискусію.

З російською пропагандою та її конкретними проявами активно боряться всі західні країни, зокрема широкому загалу відомі такі сайти-борці з дезінформацією: український сайт stopfake.org, російський проект noodleremover.news та сайт зовнішньополітичної служби ЄС euvsdisinfo.eu.

І незважаючи на те, що наразі жодна країна не має чіткого 100% ефективного механізму протидії фейковим новинам, думка експертів збігається в одному: потрібно не боротися проти російської пропаганди власною контрпропагандою, а створювати власний якісний контент, який буде посилювати довіру громадян саме до інформації місцевих ЗМІ. Саме контент, разом із зусиллями з поширення медіаграмотності серед населення, зможе стати хорошою протиотрутою до російської пропаганди.