Чи потрібен Україні прозорий оборонний бюджет?

На тлі масштабного скандалу щодо розкрадань української оборонки почалася доволі жвава дискусія щодо впровадження прозорих інструментів при закупівлях в оборонній сфері. У той час як деякі громадські організації вимагають провести аудит державного концерну «Укроборонпром» та частково розсекретити оборонний бюджет країни, є й ті, хто виступає категорично проти таких дій. Як аргумент вони використовують фактор війни з Росією, стверджуючи, що навіть часткове розкриття даних про закупівлі для війська негативно вплине на обороноздатність країни, адже тоді ворог фактично знатиме про кожен наш рух. До цього всього додається скептичне ставлення до будь-якого виду громадського контролю над армією. Проте гучний резонанс останнього скандалу спонукав Петра Порошенка закликати до проведення аудиту «Укроборонпрому» із залученням іноземних експертів. Я не буду зараз наводити аргументи на користь тієї чи іншої позиції, ні. Свою думку я викладу в останньому абзаці. Натомість я хочу на одному цікавому прикладі розповісти про рівень прозорості при закупівлях у найпотужнішій на даний момент армії світу — Збройних Силах США.

З 2011 року у Сполучених Штатах працює некомерційна організація OpenTheBooks, що займається моніторингом та аналізом витрат коштів платників податків федеральними відомствами США. Щороку ця організація публікує розгорнуту доповідь, де повністю розписує та аналізує всі бюджетні витрати, включно із закупівлями, виплатами зарплат та укладеними з комерційними компаніями контрактами. Під цей моніторинг також підпадають витрати Міністерства оборони (в оригіналі Department of Defense). Нещодавно ця громадська організація виклала доповідь, в якій детально описує та аналізує явище, що має назву use-it-or-lose-it. Це така практика, коли федеральні відомства США часто безпідставно витрачають величезну кількість бюджетних грошей під кінець фіскального року для того, щоб наступного року на них не виділили менше коштів.

Так, за один лише вересень минулого року федеральні відомства США всього витратили близько 97 млрд доларів, причому 53 млрд було витрачено в останній тиждень місяця. Для порівняння, видатки всього бюджету України за 2019 рік складатимуть 41 млрд доларів!

Традиційним лідером серед усіх федеральних відомств за обсягом витрат є Міністерство оборони США. Саме воно нас і цікавить. Отже, за вересень 2018 року Міністерством оборони було витрачено близько 61 млрд доларів. Знову ж таки для порівняння, Департамент охорони здоров’я, що знаходиться на другому місці серед федеральних відомств за кількістю витрат у цей період, уклав угод лише на 5,5 млрд доларів. Це все ще багато, але не йде в жодне порівняння з витратами на оборону. До речі, слід також зазначити, що йтиметься тільки про Міністерство оборони. Департамент у справах ветеранів — це зовсім окреме відомство, яке поки що нас не цікавить.

Більшість витрат на оборонку пішли на контракти з великими корпораціями, такими як Lockheed Martin, The Boeing Company та Raytheon Company. Ці компанії на трьох отримали близько 17 млрд доларів з оборонного бюджету на поставку надсучасних літаків, керованих ракет, радарів та іншого високотехнологічного озброєння. Останній місяць фіскального року — найкращий час для укладання подібних контрактів, адже саме тоді федеральні відомства самі шукають можливості витратити побільше грошей, тож ніхто не буде сильно сперечатись через трохи завищені ціни на продукцію цих трьох компаній-монополістів. До того ж, ці три корпорації і без того мають дуже сильне лобі в оборонному відомстві, тому ніхто через це сильно не переймається. Так виникає win win ситуація, коли Міністерству потрібно витратити багато грошей, а великим корпораціям отримати якнайбільше контрактів, адже саме Міністерство оборони США є головним замовником їхньої продукції і від укладання якомога дорожчих контрактів напряму залежить їх виживання.

Значні суми також пішли на ремонт літаків та військових кораблів, розробку нового та вдосконалення вже наявного озброєння, а також закупівлю вогнепальної зброї та амуніції (818 млн доларів). Але якщо витрати на ремонт техніки та озброєння можна виправдати й пояснити, то ось витрати більш ніж 400 млн доларів на їжу виглядають реально безпідставними. Особливо враховуючи, що більшість з цієї суми становлять закупівлі лобстерів, крабів та інших дорогих морепродуктів. Та й закупівля хліба та пластівців на суму 17 млн доларів виглядає дещо дивною. Цікавою ще виглядає витрата більше 220 млн доларів на меблі. Особливу увагу в доповіді звертають на закупівлі дорогих шкіряних брендованих крісел вартістю близько 9 тис. доларів. Ще 7,6 млн доларів у Міністерстві оборони витратили на замовлення тренажерів, 3,3 млн на замовлення планшетів від Apple та 1,7 млн на іграшки та музичні інструменти.

Як бачимо, доповідь дуже багата на деталі та містить докладний аналіз того, куди йдуть гроші платників податків. Абсолютно все піддається прискіпливому моніторингу та аналізу — починаючи від великих багатомільярдних контрактів, закінчуючи закупівлями шкарпеток, планшетів та навіть іграшок. У доповіді також звертають увагу на безпідставні витрати в оборонній сфері та детально розписують, які саме пункти викликають сумніви. Громадський контроль за бюджетом у дії.

Сполучені Штати Америки мають багато опонентів на світовій арені. До них можна віднести Китай, КНДР, Росію тощо. Проте ніхто у США не каже, що треба засекретити інформацію щодо закупівель в оборонці, бо це може зашкодити національній безпеці. Навіть попри гучні шпигунські скандали за участі Китаю та Росії, що раз по раз намагаються вкрасти у США секретні дані щодо нових оборонних технологій, подібні доповіді та критику, що вони містять, чомусь не вважають спробою іноземних держав підірвати довіру суспільства до армії. Навпаки, вони стають предметом гострих суперечок у Конгресі, коли йдеться про зменшення витрат на оборонку та оптимізацію витрат всередині і без того надто роздутого оборонного бюджету країни. Так працює тандем громадянське суспільство — держава, і подібні щорічні доповіді лише допомагають краще контролювати, куди й на що йдуть кошти платників податків.

Україні ж, на жаль, ще поки дуже далеко до подібної практики. Вже хоча б тому, що оборонний бюджет країни складає лише кілька сторінок із загальним описом того, на що плануються робити витрати, в той час як оборонний бюджет США складає більше 900 сторінок із детальним описом всього, що потребує армія та поясненнями, для чого, куди та на що саме підуть гроші. Наша ж країна зараз гостро потребує перегляду поточного процесу формування оборонного бюджету. На мою думку, впровадження практики прозорих закупівель тільки зміцнить обороноздатність країни, а не навпаки, як багато хто намагається переконувати. Допоки існує подібна утаємничена та засекречена система закупівель, доти зберігатимуться умови для відкатів на оборонних закупівлях. Підтримка нинішнього статусу кво серед політичних еліт може сигналізувати про наявність своїх шкурних інтересів, тож не давайте вводити себе в оману промовами про збереження обороноздатності країни та підтримання національної безпеки. Прикриватися військовою агресією вже не вийде, адже ця реформа якраз і допоможе ефективніше використовувати кошти на оборонку, що означатиме більшу якість комплектуючих для техніки, більшу кількість та якість самої техніки, більше нових зразків озброєння та банальне покращення загального побуту всередині війська. Маючи такого сильного в усіх відношеннях союзника як Сполучені Штати Америки, чому б не перейняти його досвід у вирішенні цієї проблеми? Тож дискусія навколо прозорого формування бюджету та прозорих закупівель в оборонці має стати чудовим лакмусовим папірцем, який виявить тих, хто справді переймається за безпеку й обороноздатність країни та тих, хто захищає лише свої власні інтереси.