Зманіпулюй цим!

Ну шо, як справи? Хата горить, німці всіх перестріляли, жінку вбили, скотину порізали… А взагалі-то, куме — як воно діла?

Значить саме час дивитись документальний фільм «Обыкновенные зомби — как работает ложь» про те, як ми, люди, насправді працюємо!

У людей є маса ілюзій. Наприклад одна з них — що ми маємо свободу волі. Нє, оно конешно якщо довго над цим працювати — то щось таке можна собі відростити. Але коли, куме — коли? Коли це все робить, коли вчитись, коли думать — як пригати треба?

Колись після Другої світової психологи усього світу побачили, що наробили німці, і сказали «Мда… Ми чогось про себе не знаємо». Коли плем’я зулусів вирізає інше плем’я зулусів от малечі до останнього дідугана — то це все чому? Вірно — бо вони варвари і не читали Шопена і не слухали Шопенгауера (чи навпаки, не пам’ятаю). Але коли у ХХ сторіччі отак з розуму сходить цивілізована нація посередь Європи? При цьому ця нація покірно йде у руслі безумної пропаганди, йде й винищує мільйони ні в чому не повинних людей, б’ється до останнього — що з ними всіма відбулося?

Це була дійсно криза психології. Але ця криза принесла нам нові знання. Про один з експериментів і розповідає цей фільм. І цей фільм і це знання допоможе нам трохи поставити мізки на місце і перестати панікувати сильніше, ніж треба. Погодьтесь — одна справа підозрювати, що твої співгромадяни підступні прибульці з планети Московія і до них ніяк не достукатись, а зовсім інша — розуміти, що взагалі-то ми так і працюємо. Це нормально для гомо сапієнс. І так — це погане, що вони роблять — але це, принаймні, нормально. Не кидайтесь з вікна.

Далі поклонники більш академічної мови вбивають у гугль «експеримент соломона аша» та йдуть читати вікіпедію — і потім дивитись кіно. Тим, хто залишився — зараз ми швидко все пояснимо.

Тож що придумав Соломон Аш? Йому було цікаво, як нацисти промили мізки всій нації — при цьому спочатку їх було дуже небагато. Він посадив акторів у кімнату із піддослідним. Скажімо, 6 або 7 акторів проти одного. І вони всі разом несуть якусь дуже легко помітну маячню. Наприклад, кажуть на чорний шар, що він білий. Або ще щось таке ж абсурдне — це не має значення. І що робить наш піддослідний? Він погоджується (насправді не завжди)! Де очі? Він що, не бачить?

Та все він бачить. Але справа в тому, що людина — гіперсоціальний біологічний вид. Ми маємо від цього так багато переваг, коли вчимося у інших людей, що було б дуже дивно, якщо б ми не мали від цього мінусів. Ваші очі — то лише один із каналів потрапляння інформації в мозок. А люди навколо — інший канал. Набагато впливовіший, до речі. Інакше як би ми знали, що Земля обертається круг Сонця — коли наші очі кажуть нам протилежне?

Так Соломон Аш відкрив, що зазомбувати людину досить неважко. Зазомбувати — це значить вкласти потрібну програму поведінки або потрібні оцінки, оминаючи ваше критичне мислення. Я можу вам рік доводити, що Земля — пласка, і не переконати. А можу зробити так, щоб вам емоційно захотілось таємних знань і перебувати серед обраних — і ви самі себе переконаєте за вечір.

Чим цікавий цей фільм (знятий в Україні, у 2014-му)? Тим, що окрім класичного експерименту, показуються подальші знання. Якщо колись у класичних експериментах у піддослідних були шанси, бо їх не обробляли маніпулюванням, то тепер і того шансу немає. Якщо на основі психологічного профілю людини (не хвилюйтесь, нічого особливого, нічого, що непідвладне Big Data) обробити людину, то успішний результат зомбування гарантовано у 80-90% випадків. Насправді це страшно — і у фільмі це показано. Будь яка людська слабкість може бути використана. До того ж, наша психіка працює так, що коли робиш вибір — має значення лише перший вибір, навіть невпевнений. Далі спрацьовує ефект метелика — і людина не захоче визнавати, що помилилась. Далі людина сама себе переконає, що зробила все вірно.

Власне так і працюють ток-шоу на тєлєку (і в ютюбі до речі також). Взагалі-то життя важкувате у воюючій країні, що змінюється. Частка людей, які самі себе у цьому звинувачують і щось самі змінюють у власному житті, — не така вже й велика. І ось ми маємо глухе, тупе невдоволення — яке носій не в змозі навіть проговорити (бо прийдеться почати з себе).

А тепер по тєлєку сім експертів вам розповідають, що чорне — то біле.

Таким чином ми дали «підказку», хто винен (у фільмі пам’ятаєте антинаукову хрінь про магічну лампу?) Далі мозок піддослідного «сам» «додумується» до того, хто винен. Це він додумався сам! Це він умний! Він побачив! Далі на контрасті прив’язуємо ідею поміняти всіх старих на всіх нових (що насправді є достатньо магічна ідея) до… а власне… до кого ми його прив’язуємо? Хто хоч воно? Де воно? А, не так вже й важливо — хоч до коня. Все, діло зроблене. Три шари — всі чорні. Причому піддослідний тепер сам захищає цю точку зору, сам шукає додаткових аргументів, сам блокує інформацію, що суперечить.

Проблема тут тільки в тому, що це суперечить і об’єктивно існуючій реальності. І наслідки таких дій нашкодять усім.

Але потім підвісять іншу морквинку, і маніпулятори прив’яжуть бажання чудо до чогось іншого.

А тому не так і пізно дивитись цей фільм разом із батьками, дітьми та друзями. Ще є час.

Ми, люди, дуже вразливі.

Про це потрібно знати і розповідати. І так, хоч як це складно, у дискусіях треба намагатись апелювати до розуму.

P.S. Хто додивиться до кінця, узнає як протистояти зомбуванню. Взагалі-то це дуже нескладно. Але сама ця простота — така складна у виконанні.

P.P.S. Боже, бережи Україну!