Як Сталін робив Крим російським

18 травня 1944-го — 75 років тому — почалася депортація кримських татар, а потім інших народів Криму. Кремль запланував її ще тоді, коли півострів перебував під німцями.

Вже 2 квітня 1944 року Державний комітет оборони (ДКО), очолюваний Сталіним, ухвалив постанову №5943сс про виселення кримських татар до Узбекистану. Червона армія лише готувалася атакувати півострів (наступ почнеться 8 квітня), але долю його мешканців уже визначили.

Тиждень знадобився двом силовим наркоматам (міністерствам) — внутрішніх справ і держбезпеки, — щоб накреслити план дій і визначити виконавців. 13 квітня наркоми Лаврентій Берія та Всеволод Меркулов підписали спільний наказ №00419/00137 «О мероприятиях по очистке территории Крымской АССР от немецко-фашистских захватчиков».

Щоб передчасно не розголошувати підлеглим дійсні наміри, в наказі поставили завдання очистити Крим «от агентов шпионских резидентур германских и румынских разведывательных органов» — одразу й не здогадаєшся, про що йдеться.

Територію півострова розділили на сім оперативних секторів. Командувати ними призначили двох генералів і трьох комісарів держбезпеки (відповідає військовому званню генерала), а також полковника і підполковника держбезпеки.

Для проведення депортації наказали перекинути до Криму 20 тисяч вояків внутрішніх військ НКВС: три мотострілецькі полки з Москви, стрілецькі полки з Кутаїсі та Нальчика, стрілецький батальйон з окремою снайперською ротою з Єревана, два стрілецькі батальйони з Ростова, два мотострілецькі полки з Баку. Залучили також два стрілецькі батальйони Українського округу внутрішніх військ.

Початок спецоперації

8 квітня 1944 року Червона армія атакувала Крим. На територіях, що переходили під контроль СРСР, «фільтрували» чоловіків призовного віку — всіх, хто не був колаборантом, мобілізували до війська.

На кінець квітня призвали 6941 кримського татарина, у перші тижні травня — ще близько 4000. Вони потрапили переважно до «стройбатів» (військових будівельних батальйонів).

Майже 6000 осіб ув'язнила держбезпека як «антирадянський елемент».

Отже, в кримськотатарських хатах залишилися тільки жінки, діти й літні люди.

1 травня у частинах НКВС, призначених виконавцями депортації, почалася активна робота з особовим складом. Солдатів переконували, що кримські татари — дезертири, колаборанти, учасники бандформувань тощо.

Ідейна обробка вояків розтяглася на шість днів. Наприкінці оголосили таємний наказ вирушати до Криму, щоб звільнити півострів від «фашистських посіпак».

7 травня почалося перекидання військ НКВС на півострів і розміщення по гарнізонах. Це тривало чотири дні. Для місцевого населення приготували легенду. Мовляв, підрозділи після тяжких боїв прибули на відпочинок і поповнення, а також для вишколу в горах, адже далі битимуть німців у Карпатах.

10 травня Берія надіслав Сталіну проект рішення ДКО щодо виселення всіх кримських татар (за його оцінками, 140-160 тисяч людей). Запропонував розпочати операцію 20 чи 21 травня, а завершити до 1 червня.

Услід за Катериною II

Наступного дня Сталін підписав постанову №5859сс «О крымских татарах».

Поставив їм на карб зраду Батьківщини, участь у створених німцями добровільних військових формуваннях, боротьбу з радянськими партизанами, сприяння виведенню людей до Німеччини. І — підготовку до відторгнення Криму від СРСР (хоча від жовтня 1941-го він уже був відірваний від Радянського Союзу після відступу Червоної армії).

Подібні звинувачення можна пред'явити будь-якій спільноті (територіальній, етнічній тощо), яка перебувала на окупованій території. Завжди хтось співпрацюватиме з ворогом, а хтось — допомагатиме своїм. І відповідати кожен має особисто, а не весь народ.

Для чого знадобилося «всех татар выселить с территории Крыма»?

На мій погляд, Сталін прагнув довершити справу, розпочату імператрицею Катериною II ще наприкінці XVIII століття: вона «приєднала» Крим, а він остаточно перетворить його на російську територію — і за складом населення, і за мовою.

Постанова затвердила терміни проведення операції (20 травня — 1 червня) і передбачила, що кожна сім'я візьме з собою інвентар, посуд, продовольство в кількості до 500 кілограмів.

НКВД одержав із резервного фонду уряду 30 мільйонів рублів на проведення депортації.

Протягом трьох днів

Тим часом підрозділи внутрішніх військ, які прибули до Криму нібито «на відпочинок», ретельно вивчали місцевість, наявність скритих підходів до населених пунктів, стежки в горах, визначали місця зосередження вантажівок для вивезення людей на вокзал. «Закріпляли» за взводами й ротами певні вулиці, квартали, помешкання.

16 чи 17 травня надійшов новий наказ Берії — починати у четвер 18-го на світанку, завершити 20-го. Збори мають бути максимально стислими, замість 500 кілограмів на сім'ю дозволити брати 20 кілограмів на кожного.

Протягом 18 травня на залізничні станції доставили 90 тисяч людей. Станом на кінець 19 травня кількість депортованих («спецконтингенту» мовою НКВС) збільшилася до 165515 осіб. 20 травня о 16:00 все було закінчено.

За даними НКВС, 67 ешелонами вивезли 180014 людей. Якщо додати кількість мобілізованих до армії напередодні депортації, то виходить, що з Криму видалили 191044 кримських татар.

Звіти в Кремль стверджують, що операцію провели «на высоком уровне дисциплины и организованности оперработников». Але, наприклад, з «Підсумкової доповіді» керівників Судакської оперативної дільниці випливає інша картина.

Капітан Таманін, начальник автоколони, яка везла депортованих на залізничну станцію, «самовольно допустил простой в ночное время машин в 1,5 км от селения Кутлак, где отдельные шоферы этой колонны занимались мародёрством и большинство пьянствовало. На принимаемые против них меры со стороны оперработников и войсковых подразделений оказывали сопротивление, а шофер Корнейчук производил стрельбу боевыми патронами по нашим бойцам».

Чутки виявилися правдою

Минуло 10 днів.

«Агентура фиксирует, что часть населения г. Карасубазара армянской и болгарской национальности активно готовятся к переселению, продают вещи и продукты питания, — доповів у Москву 30 травня генерал НКВС Іван Шередега. — Учитель Шаранец (грек по национальности) высказав ряд клеветнических выпадов по адресу Красной армии, касаясь переселения татар, заключил: «Могут выселить и греков из Крыма».

Той же генерал за кілька днів інформував: «Врач Зуйской больницы Тер-Карапетян (армянин), присутствуя на докладе о международном положении, по окончании его спросил докладчика, правдивы ли разговоры населения о том, что скоро будут выселять армян, получив отрицательный ответ».

Насправді чутки були правдою. Ще 15 травня, за три дні до депортації кримських татар, з Сімферополя на Луб'янку подавали відомості про «количество спецконтингента, подлежащего переселению» з такими-от рубриками: «татары», «немцы», «венгры», «румыны», «австрийцы». Одразу, отже, йшлося не лише про кримських татар.

29 травня Москва вирішила продовжити спецоперацію. Того дня Берія написав Сталіну про доцільність виселення з Криму всіх болгар, греків та вірмен.

Ще 37 тисяч людей

Шеф НКВС висунув такі претензії:

• кримські болгари брали участь у заготівлі хліба та продуктів для німецької армії, допомагали німцям виявляти червоноармійців, служили в болгарських загонах поліції.
• провину греків Криму визначено лише однією фразою: «Немецкие власти оказывали содействие грекам в торговле, транспортировке товаров и т.д.»
• кримські вірмени організували кілька релігійних громад, які також «занимались организацией среди армян торговли и мелкой промышленности». А утворені вірменські національні комітети пропагували незалежну Вірменію.

Такого штибу «підстави» для тотальної депортації зайвий раз підтверджують, що справжня мета — «зачистка» території для росіян.

2 червня 1944 року Сталін підписав постанову ДКО №5984сс про виселення 37 тисяч болгар, греків і вірмен до Казахстану і Росії.

А тепер — іноземців

Але Москві й цього замало.

15 червня Берія наполягає на депортації мешканців Криму, які є турецькими, грецькими та іранськими підданими.

Яка мотивація? Взагалі ніякої! «НКВД СССР считает нежелательным их оставление в Крыму» — от і все.

Але Сталін і не потребував обґрунтування. 24 червня поставив підпис під постановою №6100сс, наказавши переселити цих людей до Узбекистану «на время войны» (насправді вони ніколи не повернуться на півострів).

Другу і третю депортації НКВД провів 27 і 28 червня: 17 ешелонами вивезено 41854 людей.

Порожня земля

4 липня Берія у рапорті Сталіну (№693/б) підбив загальні підсумки «зачистки» Криму: вивезено 225009 осіб, серед них 183155 кримських татар, 12242 болгари, 15040 греків, 9621 вірменин, 1119 німців, 3652 іноземці.

Виселення провели 23 тисячі бійців і офіцерів військ НКВС та 9 тисяч оперативного складу органів НКВС-НКДБ.

5 липня Берія представив керівників та учасників спецоперації до державних нагород. А вже за два дні тогочасний голова парламенту Михайло Калінін підписав указ про нагородження бойовими орденами та медалями — 371 прізвище.

Крим спорожнів. Експеримент із заселенням його прибульцями з Краснодарського і Ставропольського країв, Ростовської, Воронезької, Орловської, Курської, Тамбовської та Брянської областей (42 тисячі осіб), а також 9 тисячами колгоспників з України провалився — люди іншого клімату і сільськогосподарських умов, вони не змогли ефективно господарювати на півострові.

Усвідомлюючи фатальність ситуації, що склалася, новий керівник СРСР Микита Хрущов 1954 року підпорядкував півострів Україні. Вся інфраструктура життєзабезпечення Криму збудована після цього.