Справа наліво: що думають українці про державний контроль економіки та особистих свобод?

Примітка редакції. Наскільки українці орієнтуються в ідеологіях і чи ідеології взагалі ще актуальні, чи, може, їх витіснив популізм? І загалом, яких позицій притримуються громадяни стосовно видів державного управління?Розбирались з усіма цими питаннями аналітики VoxUkraine під час спеціальних соцдосліджень. Спойлер: результати невтішні. На жаль, понад 70 років радянської авторитарної ідеології таки далися взнаки.

У березні 2019 року перед першим туром президентських виборів ми опитали 1 200 респондентів про їхній погляд на роль держави в регулюванні економіки та особистих свобод. Ми поставили понад два десятки запитань на цю тему та змогли побудувати перший репрезентативний політичний компас України. Він демонструє, що більшість українців схильні вважати, що держава повинна мати сильний вплив і на економіку, і на особисті свободи. Результати попередніх досліджень показують, що більшість відомих політиків, які очолюють вагомі політичні сили, також схильні так вважати. Позиції українських громадян та партійних лідерів на політичному компасі співпадають.

Дослідження було проведене за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Чому українці голосують за певних політиків — питання, яке турбує багатьох. Відповідь на нього не лежить на поверхні. Різниця між регіонами проживання чи віком виборців не може пояснити все, що відбувається під час виборів. Тому ми хотіли б поставити питання політичного вибору ширше: які очікування мають українці щодо напряму руху суспільства, що його має забезпечити політична система, в якій вони живуть? Чи в цій системі медичні послуги мають бути безкоштовні? Якою мірою допустима цензура? Чи державні пільги — це добре? Загалом ми поставили понад два десятки подібних питань репрезентативній вибірці з 1 200 респондентів, спираючись на ідею політичного компасу.

Кожен громадянин може мати різні думки стосовно зазначених вище питань. Але усереднені показники можуть сказати нам дуже багато про те, які політичні ідеї близькі українцям. У цій статті ми зупинимось на описі ідеологічного компасу українців. А в наступних матеріалах детальніше розглянемо, наскільки цей компас пов’язаний з електоральною поведінкою.

Українці різні. Частина нас радикально підтримує втручання держави у життя громадян, а інша — радикально не підтримує цю ідею. Ці дві групи перебуватимуть на різних полюсах нашого компасу. Але також є українці, які знаходитимуться десь між цими крайнощами. Наш аналіз може показати цілий спектр таких позицій.

Розміщувати громадян на компасі — не нова ідея. Світові ЗМІ, наш сайт, а також інші українські ЗМІ робили свої версії політичного компасу. Проте всі ці опитування мали одне обмеження — їх бачила лише аудиторія конкретного сайту. Це суттєва проблема, адже не всі українці користуються інтернетом. Крім того, далеко не всі вони регулярно відвідують ресурси, які розмістили компас.

Саме тому ми зробили наступний крок та провели перше репрезентативне опитування політичного компасу серед українців.

Як ми робили опитування?

Всеукраїнське репрезентативне опитування було проведене з 7 по 17 березня 2019 року. Вибірка — 1 200 респондентів. Статистична похибка вибірки не перевищує 3% за довірчої імовірності 95%. Окрім питань, які мали на меті виміряти ідеологічну позицію та електоральний вибір респондента, в анкету також увійшов широкий спектр інших питань — від участі у Євромайдані до медіаспоживання.

Незважаючи на відносно невеликий розмір вибірки, нам удалося доволі точно вловити електоральні настрої українців. Таблиця 1 демонструє, що результати нашого опитування дуже близькі до результатів інших опитувань та виборів.

Таблиця 1. Порівняння дослідження VoxUkraine з іншими рейтингами та результатами І-го туру виборів

Рис. 1 Соціально-демографічні параметри вибірки (N=1200)

Як ми відбирали питання?

4 роки тому ми створили онлайн-тест «Політичний компас», де опитували нашу аудиторію щодо політичних уподобань. Ми взяли за основу міжнародне онлайн-опитування Political Compass, але зробили адаптацію цієї методики під українські реалії. Цей компас включав 40 питань (або 40 шкал).

Для нового репрезентативного опитування ми мали зробити компактну версію компасу, оскільки 40 шкал — це забагато для паперової анкети. Перед нами стояло завдання відібрати невелику кількість шкал, але зберегти якість інформації та показати місце респондентів на політичному компасі без суттєвих викривлень. Така процедура оптимізації анкети типова для соціологічних та психологічних досліджень.

Для цього ми проаналізували 18 тис. відповідей на наш онлайн-тест і зробили декілька статистичних тестів. Ми проаналізували пропущені значення (на які шкали респонденти не можуть відповісти). Потім ми проаналізували узгодженість шкал для кожної осі компасу (тест альфа-кронбаха). Цей тест показує, чи всі шкали разом вимірюють якийсь один феномен, чи окремі шкали випадають із загальної картини. Ми також застосували метод головних компонент, щоб перевірити, якою мірою наші шкали дійсно групуються навколо двох феноменів, які досліджує наш компас — втручання держави в економіку та втручання держави в особисті свободи. В результаті аналізу ми побачили, що із 40 питань оригінального компасу найкраще спрацювали 24. Саме в цих питаннях було менше пропущених значень, відповіді на них були узгоджені та відповідали двом осям компасу.

Список 24 питань, які увійшли до фінальної анкети

Я буду зачитувати Вам твердження, а Ви маєте сказати наскільки ви з ними погоджуєтесь за шкалою від одного до п’яти, де 1 — «Я повністю НЕ погоджуюсь», а 5 — «Я повністю погоджуюсь».

• Держава завжди повинна регулювати великий бізнес.
• Будь-який авторитет можна піддати сумніву.
• Держава повинна забезпечити мою старість.
• Вживання легких наркотиків, таких як марихуана, не повинно переслідуватись як злочин.
• Земля повинна бути товаром, що продається і купується.
• Діти мають право на секрети від батьків.
• Великий бізнес повинен фінансово підтримувати освітні заклади за місцем свого розташування.
• Графіті на стінах — це мистецтво.
• Економіка з мінімальним втручанням держави робить людей вільнішими у житті.
• Україні потрібен сильний лідер із необмеженими повноваженнями.
• Держава повинна фінансово допомагати вимушеним переселенцям.
• Смертна кара має бути відновлена.
• Збиткові державні підприємства треба продати приватним власникам.
• Першочергове призначення жінки — бути матір’ю.
• Держава має гарантувати безкоштовну вищу освіту.
• Тільки віруюча людина може бути моральною.
• Всі медичні послуги мають бути безкоштовні для громадян.
• Одностатевим парам треба надати право на укладення офіційного шлюбу.
• Держава має піклуватися про добробут кожного громадянина.
• Цензура засобів масової інформації необхідна для забезпечення моральних норм у суспільстві.
• Великі промислові підприємства мають сплачувати додаткові податки за забруднення навколишнього середовища.
• Організовані протести та демонстрації завжди мають бути дозволені.
• Відсутність державного регулювання цін позитивно впливає на економіку.
• Коли люди отримують пільги від держави, вони не хочуть працювати.

Які результати?

Із 1200 респондентів тільки 8 людей не змогли якісно відповісти на всі 24 питання. Отже, в аналізі ми дивились лише на відповіді 1 192 респондентів. У нашій анкеті 12 питань стосувались економіки, а інші 12 — загальних моральних питань. В обох випадках питання стосуватися держави — якою мірою держава має впливати на економіку і чи держава може / повинна впливати на права та свободи громадян. Про кожне питання можна думати як про шкалу від найменшого до найбільшого.

На фінальному компасі горизонтальну вісь ми назвали «від лівої економічної політики до правої економічної політики». У цьому випадку «ліва» економічна політика означатиме більше втручання держави в економіку, а «права» — менше втручання.

Вертикальну вісь ми назвали «від демократичного до авторитарного контролю прав та свобод». У цьому випадку «демократичне невтручання» буде означати менше втручання держави в життя особистості, а «авторитарний контроль» — більше.

Кожне запитання компасу звучало як теза, яку респонденти оцінювали за шкалою від 1 — «Повністю не підтримую» до 5 — «Повністю підтримую» (шкала Лайкерта). Кожну відповідь ми потім класифікували як «більшу» чи «меншу» підтримку тези.

Якщо респондент підтримує тезу, сформульовану в запитанні, то відповідь респондента кодується як «1». Якщо погоджується частково — то «0,5». Усе інше ми аналізуємо як «не погоджується» та ставимо бал «0».

Зверніть увагу, що ми детально вдивляємось у різні відтінки «погодились» (частково чи повністю). Але ми не розрізняємо відтінків «не погодились» (усі варіанти для нас як один). Ми робимо це спеціально, щоб побудувати політичний компас (формула нижче). Однак для інших завдань кодування шкали може бути іншим.

Таблиця 3. Приклад запитань в анкеті та їх перекодування для аналізу. «Я зачитуватиму Вам твердження, а Ви маєте сказати, наскільки ви з ними погоджуєтесь за шкалою від одного до п’яти, де 1 — «Я повністю НЕ погоджуюсь», а 5 — «Я повністю погоджуюсь»»

Місце респондента на горизонтальній осі компасу розраховується за формулою:

Для вертикальної осі:

Де r — сумарна підтримка правої економічної політики, l — сумарна підтримка лівої економічної політики, a – сумарна підтримка авторитарного втручання в життя особистості, d – сумарна підтримка невтручання держави в життя особистості.

У результаті кожен респондент отримав унікальну позицію на компасі, який був розбитий на чотири великі квадрати: лівий-демократичний, лівий-авторитарний, правий-демократичний, правий-авторитарний.

Дати назву кожному квадрату цього компасу — нетривіальне завдання, яке різні дослідники можуть виконати по-різному, залежно від теоретичних припущень та належності до певної інтелектуальної традиції. Наразі ми пропонуємо власні назви квадратів, щоб показати загальні тенденції групування респондентів на компасі. Але ми відкриті до того, аби знайти ліпші (точніші) назви для полюсів, сегментів і навіть пікселів цього компасу.

Респонденти на компасі

На фінальному компасі зображено 1 192 респонденти. 8 респондентів випали з нашого аналізу, оскільки вони змогли відповісти на більшість питань.

Переважна більшість наших респондентів опинилась на лівому спектрі політичного компасу (Рис. 2). Із них більшість — саме у верхньому квадраті («лівий-авторитарний»).

• Лівий-авторитарний — 73,3% респондентів.
• Лівий-демократичний — 17,3% респондентів.
• Правий-авторитарний — 1,0% респондентів.
• Правий-демократичний — 1,9% респондентів.
• Рівно на шкалах (нульові значення) — 6,5% респондентів (більшість із них у лівій частині компасу).

Рис. 2. Ідеологічні позиції респондентів на компасі

Як співвідносяться позиції респондентів на компасі із самовизначенням їхньої ідеології?

Зверніть увагу, що позиція кожного респондента на компасі не відштовхується від власного уявлення респондентів про свою ідеологічну позицію. Ми не знаємо, чи респонденти вважають себе соціалістами, націоналістами, анархістами чи центристами. Проте, якщо респонденти мають якісь власні думки про свою ідеологію, ми можемо нанести їх на компас. Власне, для цього ми і використовуємо різні кольори та форми для наших точок (рис. 4).

Наша анкета включала запитання про ідеологічну самоідентифікацію респондента. Результати попередніх досліджень вказували, що українці часто не можуть сказати, чи вони ліві, чи праві у політичному спектрі. Тож ми вирішили одночасно і спитати власну думку респондентів, і застосувати методику компасу. Що із цього вийшло? (Рис. 3)

В анкеті запитання ставилось таким чином.

Таблиця 4. Питання щодо суб’єктивної оцінки власної ідеології в анкеті. «У політиці часто говорять про «лівих» та «правих». Скажіть, де б Ви розташували самі себе на шкалі, де 0 означає «Ліві», а 10 — «Праві»?»

Усі відповіді від 0 до 3 ми закодували як «ліві», від 4 до 6 — як «центр», а від 7 до 10 — як «праві». В окрему категорію ми кодували тих, хто не знав, про що йде мова, і тих, хто сказав, що їм важко відповісти.

На графіку 2 зображений розподіл відповідей респондентів (тільки для тих, хто відповів). 47,4% респондентів не змогли відповісти на це запитання і на розподілі не зображені. Але пізніше ці невизначені респонденти будуть зображені на політичному компасі разом з усіма іншими.

Рис. 3. Власна ідентифікація респондентів із позицією на шкалі «ліво» – «право»

Наш аналіз демонструє, що респонденти можуть не думати чи не знати про ліві та праві ідеології, проте вони можуть сказати, чи підтримують державні пільги, цензуру чи безкоштовну вищу освіту, чи — ні (Рис. 3).

Рис. 4. Розміщення респондентів на політичному компасі відповідно до суб’єктивної ідентифікації позиції на шкалі «ліво» – «право»

• Майже всі респонденти, які назвали себе «правими у політиці», опинились у лівій частині нашого компасу. 81% із них потрапили саме в «авторитарно-лівий» квадрат.
• Більшість респондентів, які не змогли сказати про себе, чи вони ліві, чи праві, все ж також опинились в «авторитарно-лівому» квадраті (76%). Набагато менше (22%) — у «демократично-лівому» квадраті.

Підсумок. Теорія та практика

Ідеологія — це дуже непростий термін. До нього можна звертатися з різних позицій, залежно від мети та контексту досліджень. Крім того, ідеології є не тільки науковим чи філософським терміном, але важливим поняттям для самих політиків.

Незважаючи на поширені думки, що в сучасному світі ідеології зникають, велика кількість політиків та інтелектуалів, які стоять в авангарді політичних процесів, не зовсім із цим погоджуються. Відомий автор світових бестселерів Юваль Харарі розмірковує про позитивні сторони націоналізму, популярні в США сенатор Берні Сандерс та членкиня конгресу Олександра Окасіо-Кортез говорять про цінності соціалізму. В Україні також відбувається пошук та розбудова політичних сил, які базувалися б на чітких ідеологічних позиціях. Навіть радники нового президента говорять про ідеологію ліберального типу. Українські публічні інтелектуали не відстають від політиків — цього року книгжка Володимира Єрмоленка про ідеології отримала премію імені Шевельова. Тож тема ідеологій продовжує бути важливою та актуальною для України і світу.

Можна виділити принаймні три великі традиції вивчення ідеологій:

• Ідеології можна вивчати як великі наративи або кодифіковані й усталені системи ідей. Ці системи ідей мають свої історичні назви й історичний контекст. До них можна віднести націоналізм, соціалізм, лібералізм, консерватизм. У кожної ідеології є свої носії та апологети. Цим ідеологіям відповідає певний набір цінностей, навколо яких відбувається політична мобілізація різних соціальних груп.
• Ідеології можна розглядати як правила гри, за якими живе суспільство. Вони виконують певні соціальні функції (ту, що мобілізує, і ту, що легітимізує) для того, щоб держава могла функціонувати. Державний апарат відповідає за те, щоб ідеології були легітимними та всі громадяни виховувались відповідно до панівної ідеології.
• Ідеології також можна вивчати як набір узгоджених позицій (або попит громадян на ідеології). Одна людина може мати позицію, що освіта та медицина мають бути гарантовані державою. Інша людина може думати, що вартість цих послуг має регулюватись ринковими механізмами. Таким чином, ці люди мають різні ідеологічні позиції щодо того, як має бути влаштована економіка.

У нашому дослідженні ми пішли саме третім шляхом. Чому? Перші два підходи базуються на загальних положеннях. На першому кроці вони припускають існування великих систем ідей. Далі неминуче починаються суперечки. Наприклад, а скільки ж конкретно існувало (існує) цих систем (ідеологій)? Також не завжди зрозуміло, як можна віднести конкретного політика до конкретної ідеології (наприклад, куди віднести Махатму Ганді чи Гітлера)? Великим питанням є те, чи ідеології зникли, чи просто змінились (і що саме змінилось — їх суть, форма чи засоби існування в суспільстві)? Чи популізм — нова форма ідеології? Ці суперечки часто ставлять цікаві питання, але рідко дають остаточні відповіді. І головне, ці підходи втрачають те, що нас цікавить — людей та їхні політичні уподобання. Власне, чого хочуть українці, про що вони думають і як обирають політичних лідерів — ці важливі питання зникають з порядку денного, якщо обрати перші два підходи.

Наш підхід не виходить із наперед заданих припущень про існування великих ідей, які складно виміряти, зіставити та визначити, «живі вони чи давно померли». Ми виходили з бажання визначити, що українці думають про важливі питання стосовно ролі держави в їхньому житті. Чи держава має регулювати економіку та особисті свободи? Ми задали понад двадцять питань, щоб побачити більше нюансів, ніж класичні одномірні дослідження.

Для зручності всі відповіді українських респондентів можуть бути відображені на квадраті з чотирьох сегментів, який ми називаємо політичний компас. Навіть ті люди, які не знають власної ідеологічної позиції, потрапили на цей компас.

Наш аналіз демонструє, що більшість українців схильні вважати, що держава повинна мати сильний вплив і на економіку, і на особисті свободи. Саме така риторика переважає у популярних політиків, які також сконцентровані в цьому квадраті політичного компасу, незважаючи на їхні конкретні партійні афіліації та обіцянки.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Українці на політичному компасі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».