Земля в ілюмінаторі. Чому вона «пласка»?

Розрив між освіченими людьми і «тьмою» зростає. Про те, чому через розвиток соціальних мереж ми можемо прокинутись на «пласкій» Землі, та збільшення ролі родини у вихованні дітей.

Нещодавно в Іспанії футбольна команда четвертого дивізіону змінила назву на ФК «Пласка Земля». Мета акції — привернути увагу ЗМІ до цієї теорії. Не секрет, що 2019 року є люди, які вважають, що Земля пласка, немов жарти «95-го Кварталу».

2019 року є люди, що досі вірять в те, що на життя людини впливає позиція Сонця стосовно зірок у день її народження. Є ті, що лікуються подорожниками, або не вірять у вакцинацію, голосують за Шарія, або мріють збільшити розмір чоловічої харизми за допомогою таблеток.

Причини цього закладені:

а) у багах свідомості;

б) в прагненні до індивідуальності;

в) у ліні.

По-перше, не таємниця, що людство через «примхи» еволюції звикло шукати сенс у всьому. Це пов’язано з тим, що колись треба було вміти розгледіти тигра в джунглях раніше, ніж він — тебе. Довше жили ти, хто тікав від усього, що нагадувало морду тигра в кущах. Ті, хто не бачив образів серед дерев, помирав.

Із часом ми стали бачити образи повсюди, наприклад, на небі, і надавати всьому певний сенс. Однак зараз на дворі 2019 рік. Уже немає сенсу надавати сенс усьому, що ми бачимо. Та звичка лишилась. Люди хочуть вірити в прості рішення та спрощувати все складне, замість того аби розібратись у ньому.

По-друге, індивідуальність. Усі люди вже не індивідуальні в бажанні стати не таким, як усі, але цього не змінити. Проте якщо ти не хочеш фарбувати волосся в зелений колір або носити одяг зі сміттєвих пакетів, то залишається одне — зайняти протестну позицію.

При цьому не обов’язково, аби ця позиція була в меншості. Іноді протестна позиція може навіть бути домінуюча (див. результати виборів в Україні 2019 року). Головне, аби твоя позиція мала нотки конспірології (війну придумали, щоб красти на армії; Земля пласка, а влада приховує).

Коротше кажучи, все, що дає носію позиції право думати про себе як одного з тих, хто осягнув істину. Якщо ж таких носіїв стає більше, то кожен із них відчуває себе, немов християнський місіонер у Південній Америці. Саме так побудована секта.

Ну і, по-третє, лінь. Навіщо формувати власну позицію, якщо можна її обрати серед тисячі ретрансляторів тез у ЗМІ, телебаченні та інтернеті. Головне, аби задовольнила жагу до індивідуальності.

Спрощувати будь-що до абсолютно нелогічних пояснень? Будь ласка. Лінь розбиратися, але ж треба мати думку. Бажано індивідуальну, бажано протестну. Звідси й любов до пласкої Землі, гомеопатії та астрологічних прогнозів.

І що більше розвиватиметься наука, то більшою ставатиме прірва між освіченою людиною та нє очєнь. Ще 100 років тому ця різниця була у здатності запам’ятати 30 символів та будувати речення. Зараз потребується значно більше зусиль.

Таким чином, ті, що будуть «відставати», створюватимуть «свої світи», де Земля пласка, а Гітлер живе в Аргентині. Тепер ми підійшли до найбільшої загрози — соціальні мережі допомагають ці світи будувати. Відокремлювати спілкування.

Вони не лише відкривають «скриньку Пандори» у вигляді тих тисяч ретрансляторів потрібних протестних думок й позицій. Соцмережі будують клуби за інтересами, де немає суспільної цензури думок. Якби мій дідусь сказав 30 років тому, що Земля пласка, то моя бабуся пішла би від нього. Тоді, якщо людина так вважала, то мовчала, аби не отримати славу психічно хворої людини.

Зараз можна налаштувати всю свою лінію друзів за таким принципом, де будуть лише однодумці. Це збільшує впевненість носія позиції в тому, що він правий, адже він не один. Завдяки технологіям цей антинауковий світ можна популяризувати й через час він може стати фундаментальним для більшості. Приклад — це ГМО. За замовчуванням усі впевнені, що вони шкідливі, хоча це далеко не точно.

Антинаукові тези через лінь людства можуть набирати більше «лайків» й поширень. Соціальні мережі створили попит на імітацію яскравого життя та на особисту думку в усіх питаннях, проте не створили попит на критичне мислення.

В наш час збільшується роль батьків у вихованні дітей. По-перше, школа давно відстала і не є головним джерелом інформації для дітей. По-друге, раніше панівна мораль родини не суттєво різнилась від аналогічної в сусідній родині. Всі знали, що:

• не вбивай;
• не кради;
• не свисти — грошей не буде.

Зараз мешканці сусідніх квартир можуть мати абсолютно різне уявлення про світ залежно від інтернет-ресурсу, звідки беруть новини. Дитина може через місяць спілкування із сусідами (або вчителем) отримати інше уявлення про навколишнє середовище й цінності.

Тож інформаційна епоха змінює світ настільки швидко, що вже через 20 років ми можемо прокинутись на «пласкій» планеті.