Я віддаю свій голос

У березні 2017 року країну облетіла досить дивна новина: ветеран АТО Дмитро Різниченко вдарив людину похилого віку — генерала у відставці Віктора Палія. Але згодом виявилося, що потерпілий не старенький пенсіонер, а жвавий водій величезного джипу, який очолив парад із червоними радянськими стягами та георгіївськими стрічками.

За чий рахунок банкет?

І з’ясувалася певна схема. Десятки мільйонів на рік тихою сапою проходило через громадську раду Державної служби у справах ветеранів, та відповідала за розподіл бюджетних коштів на свої громадські об’єднання. Друкували книжки з листами та наказами, купували квіточки по 200грн та ін. Гроші люблять тишу. І цю тишу Дмитро Різниченко розбив буквально головою.

Ніяких конкурсів проектів, ніяких протоколів виборів, ніякої інформації. Чому під час війни гроші розподіляє купка пенсіонерів, і не на пам’ятники загиблим ветеранам АТО, а на відзначення радянських свят?

Громадська рада

І ось тут сталося найцікавіше. Громадськість почала вимагати прозорості — в ухваленні рішень, у розподілі бюджету, і в залученні до Громадської ради представників інституцій громадянського суспільства.

Але ми ж усі дорослі люди і хоча б теоретично, але можемо уявити для себе рівні бюрократизації міністерств і відомств. Пропоную вам помножити це уявлення десь приблизно на 25, і тоді отримаємо реальний стан справ. Одною з основних складових демократії є право кожного брати участь у виборчому процесі (інший бік медалі — аби було з кого обирати, але про це пізніше).

2015 року розпочалася історія Національного антикорупційного бюро України. Як і в будь-якому органі виконавчої влади, особливо для правоохоронного органу нового зразку, НАБУ потребувало реального громадського контролю. До того ж, громадськість почала тиснути на НАБУ. І найпрозорішим став шлях онлайн-голосування. У травні 2015 року на серверах Держспецзв’язку було розташовано програмне забезпечення. Далі події розвивалися наступним чином. О 9-й ранку розпочалося голосування, приблизно о 10-й ранку онлайн-голосування вже зламали(«хакнули», коротше кажучи), приблизно об 11-й на You Tube з’явилося відео «як хакнути голосування до ради НАБУ»(розбір польотів за участі Дениса Бігуса), а вже о 12-й на брифінгу НАБУ розповіло про проблему та скасувало голосування. На тому ж брифінгу було запропоновано залучити до створення системи онлайн-голосування громадську організацію «Електронна демократія».

На той момент IT-активісти без жодних грантів розробили систему прозорого голосування і залучили студентів до експерименту та випробувань. Тож досвід у створенні подібних систем уже був. Але система для НАБУ потребувала спеціальної розробки для відомчих голосувань. За три тижні ГО «Електронна демократія», спираючись на досвід, розробила нову систему, випробувала та передали до НАБУ.

Систему надали для використання безкоштовно, але з трьома умовами:

1. Відкритий код. Кожне відомство, організація, хто завгодно може скористатися системою, випробувати, перевірити процес, досліджувати. Тобто умова максимальної відкритості номер один.
2. Відкритий протокол голосування. Кожен може завантажити собі результати будь-якого голосування й перевірити офіційні результати. Громадський контроль як умова максимальної відкритості номер два.
3. Спрощена ідентифікація особи. Тобто відсутність електронно-цифрового підпису не мала стати на заваді голосування (але ж ми розуміємо, що за рік-два людина без ЕЦП буде сприйматися як дивна постать, та всі системи, включаючи голосування, використовуватимуть ЕЦП). Ідентифікація через re-CAPCHA («ти ж не робот?»), SMS та електронну пошту. Найсмішніше було читати через два роки після першого голосування опонентів онлайн-голосування — мовляв, можна накупити купу sim-карт мобільних операторів та провести когось «свого» до Громадської ради. Смішно, тому що у голосуванні почали брати участь десятки тисяч громадян і для реального впливу на голосування потрібно б було закуповувати тисячі sim-карток(сотні тисяч гривень витрат) та проголосувати особисто з кожної, зробивши попередньо під кожен новий номер електронну скриньку. Кому це потрібно, якщо Громрада — це відкритий громадський контроль з дорадчим голосом та повною публікацією засідань? Тож умова прозорості номер три — максимальне залучення та відсутність контролю від однієї особи (демократія в дії!)

У червні 2015 року вибори до Ради громадського контрою НАБУ відбулися. Це був перший прецедент онлайн-голосування до громадської ради.

Другими, хто підтримав ті самі принципи прозорості, стали члени ініціативної групи Громадської ради Міністерства екології та природних ресурсів. Саме вони першими пройшли бюрократичні перепони недолугої постанови, яка регулює діяльність громадських рад. І цей механізм далі мандрував по інших відомствах.

Потім — Міністерство охорони здоров’я.

Потім — Міністерство Інфраструктури. Де на установчих зборах голосування зірвали члени попередньої громадської ради, до якої входили представники пов’язаних громадських організацій, що не палали бажанням бачити нові обличчя поряд і випускати хоч якусь владу зі своїх хвацьких обіймів. Як наслідок, громадської ради при міністерстві інфраструктури немає. Остання активність — 21 серпня 2017 року.

І саме після скандалу з георгіївськими стрічками та ударом в обличчя особи на джипі ветерани АТО прийшли до Державної служби з питань ветеранів війни та учасників АТО та затребували прозорості не лише в розподілі бюджетних коштів, а й у голосуванні до Громадської ради. Процес був довгий і скандальний. І долучити громадськість до голосування стало можливим лише коли Держслужба почала передавати справи до новоствореного Міністерства ветеранів.

Законотворчість, або дорогу роблять там, де постійно люди ходять

Здавалося б, ну впишіть уже онлайн-голосування до відповідних постанов, і досить витрачати час на папірці. Ми ж такі демократичні, динамічні, легкі на прийняття рішень. Але ж ні.

Перші, хто вирішив зафіксувати в законодавчих нормах, якими регулюється робота конкретного державного органу — АРМА, тобто Національне Агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Але не можна просто так взяти, вписати в закон та використовувати систему. То ж ГО «Електронна демократія» отримала за свою роботу перші гроші — десь 2 тисячі грн (аж!). Але тепер — вписано, працює, без зайвих «телодвижений».

Те саме зробило НАБУ. І те саме намагалося зробити Державне бюро розслідувань, але їм не дали цього зробити.

Державне агентство з питань електронного урядування

Ну хто ще мав би бути більш зацікавлений у тому, щоб зрушити з місця від протоколів до онлайн? Хто мав би стати піонером у прозорому виборчому процесі та відстоювати певні правки до положень та постанов? Звісно, головні діючи особи спеціально для таких процесів визначені державою. Але керівництво Державного агентства не зголосилося лобіювати в Міністерстві юстиції зміни щодо обов’язкового онлайн-голосування та контролюючих повноважень громради, запропоновані активістами і своєю ж громадською радою, а положення про роботу громади спустило донизу в найкращих радянських традиціях.

Два роки реальні активісти просували відповідні зміни до Постанови Кабміну №996, допомагали безкоштовно пройти всі бюрократичні кола задля прозорого онлайн-голосування. У квітні 2019 року було ухвалено кілька, але далеко не всі. Чиї інтереси заважали вирішити проблему — будемо ще писати, бо тема велика і стосується не лише цієї постанови, або лише цього питання, це стосується прозорості відомств взагалі та інтересів знецінення громадянського суспільства. Чому тих, хто кілька років безкоштовно розробляв систему та просував ідеологію і зміни, не було на тріумфальній прес-конференції щодо деяких змін до постанови? Такий собі гурток за інтересами.

Навіть у новій версії Постанови, що відповідає за ті самі громради, онлайн-голосування прописано на розсуд відомства, при якому формується громадська рада. Тобто все одно є вибір — бути прозорим громадським чи залишити на відкуп «своїм», як це відбулося в Міністерстві інфраструктури. Тож слідкуйте за виборами до громрад, за зачиненими дверима відбувається найцікавіше, що потім вам подадуть як «а ми обсудили з громадськістю».

Попереду два роки роботи новоствореної Громадської ради при Державному агентстві. І наразі одним із пріоритетів є обов’язкове створення інтернет-платформи громадських рад та до Постанови Кабміну №996 повинні внести зміни:

• Дієві механізми громадського контролю та антикорупційного аналізу документів
• Обов’язковість для міністерств і відомств надавати на обговорення всі проекти нормативних актів, а не робити це вибірково, коли громадська рада дізнається про них із публікацій у мережі інтернет або вже після їх ухвалення.
• Звітування керівника органу виконавчої влади щороку перед громадською радою

Цікавий факт.

До громадської ради Державного агентства з питань електронного урядування цього року подалося 33 особи на 35 місць. Тож голосування не відбувалося взагалі.