Принципи НАТО і система морально-психологічного забезпечення армії. До чого це?

Розпочну з «лікнепу» для пересічних громадян, хто ще не в курсі. З 2014 р. основною метою структур морально-психологічного забезпечення (МПЗ) Збройних Сил України було й залишається донині: формування, підтримання і відновлення морально-психологічного стану особового складу під керівництвом командирів.

Іншими словами, структури МПЗ призначені — під командуванням і спільно з командирами (від сержанта до генерала) і деякою мірою з капеланами — гартувати і підтримувати бойовий дух армії.

Увага!

Ніякої політики з 2014 р. ці структури в ЗСУ ніколи не проводили і не проводять в силу незаконності, своєї нездатності та відсутності належних сил і засобів. Вони неспроможні це робити апріорі. Яскравий приклад: забезпечення виборів в ЗСУ у 2019 р. До структур МПЗ нарікання є?

Всі звинувачення до офіцерів МПЗ, що займаються політикою в армії, свого часу і в мій бік — це брудні маніпуляції аморальних особистостей, які насправді далекі від армії і належать до тих, що завжди хочуть знати, що ж відбувається в армії, але потім усе трактують на свій «хлопський розум» і користь.

Якщо запитати військових посадових осіб із високими чинами і званнями, чи то з міністерства оборони, чи з ГШ, чи з командувань видів (родів) і навіть нижче — з рівня ОК (ПвК), бригад: «З чого складається морально-психологічний стан особового складу?», то скільки буде начальників, стільки й буде відповідей. Вони будуть абсолютно різними. Або їх не буде взагалі ніяких.

До війни один генерал, який був головою ДЕК в одному з ВВНЗ, почав на екзамені перебивати і виправляти курсанта, який доповідав, яке повинно бути ставлення до людей в армії з психологічної точки зору, щоб створити позитивну атмосферу в підрозділі. По-книжному доповідав, тому що так навчили військові викладачі. А офіцерам-випускникам і не треба якось інакше, досвіду ще немає і на первинній посаді він тільки набувається. Так ось, відповідь генерала приголомшила не лише присутніх курсантів, а й досвідчених викладачів. Генерал сказав російською мовою буквально наступне: «Я книжек не читаю, но я знаю!»

Тут і коментувати нічого. До чого це я? Та до того, що в ЗСУ є бачення окремих військових начальників, а не стандартизована візія, підкріплена оборонною політикою і рішеннями, за які відповідає власне МО, а реалізує в життя ГШ.

Що це означає?

Моя суб’єктивна думка: в ЗСУ дотепер немає єдиного бачення або «візії» щодо формування бойового духу. Відсутність бачення (візії) того, яким він має бути не на словах і в гаслах, у доктринах, наказах, інструкціях, настановах, а в армійській дійсності. І головне — яким чином формувати, підтримувати і відновлювати бойовий дух. Немає від слова зовсім.

У 2014 році деякі підрозділи покидали в паніці позиції після перших втрат, командири і особовий склад були не поінформовані про те, що відбувається, психологічно не підготовлені до негативних психологічних чинників бойової ситуації. Звинувачувати їх немає за що. Тоді деякі начальники взяли за звичку кидати у «прорив» офіцерів структур МПЗ із завданнями, поставленими, зазвичай, російською мовою: «Сделай что-нибудь, но чтобы люди пошли в бой! Капеланов туда, психологов-волонтёров, но чтобы к утру боевой дух был и мы выполняли приказ».

Однак досвід моєї служби доводить те, що переважна більшість генералів і офіцерів, які приймали життєво важливі рішення для оборони країни від російської агресії, сміливо брали на себе відповідальність за їх наслідки на війні, чітко усвідомлюють, що морально-психологічний стан (бойовий дух) формується і підтримується тільки командирами, а всі решта — це їх помічники і вони на другорядних ролях.

Найголовніше, що за ці воєнні роки структури МПЗ разом із командирами зі своїм завданням загалом впорались: бойовий дух особового складу за п’ять років не зменшився, а навпаки — зміцнився, зокрема, тематика командирського інформування і національно-патріотичної підготовки стала зрештою українською за суттю, внутрішня комунікаційна робота з людьми дозволила підготувати їх світогляд до сприйняття нових почесних найменувань бригад, військова дисципліна і правопорядок покращилась у рази, тенденція самогубств пішла на спад порівняно з минулими роками війни, нарешті запрацювала система загальної і цільової психологічної підготовки (з’явились відповідні стандарти). І дехто з військових начальників і командирів бригад зрозумів нарешті, що є такий комплекс заходів, як декомпресія. Це не гасла і не загальні фрази. Все підкріплено цифрами, статистикою, наказами і настановами. Не буду перевантажувати текст.

Довіра до армії українського суспільства п’ять років поспіль зростала і підтримувалась на рівні 65-70%. Це також показник успішної діяльності офіцерів структур МПЗ і командирів, які ними управляли.

Я неодноразово чув від офіцерів і сержантів, а також від деяких стратегічних радників країн-партнерів, що їм дивно, яким способом у таких умовах інформаційно-психологічних атак як Росії, так і своїх «доморощених» агентів впливу, що відверто працюють на ворогів України, ЗСУ утримують свій бойовий дух на належному рівні. Це для них загадка, яку вони якнайбільше бажають зрозуміти.

Росіяни, які викинули скільки своїх ресурсів (віртуальних, фінансових, інтелектуальних, людських) на знищення бойового духу нашої армії, також «прибиті» цим феноменом, або удають, що вони «перемогли» «этихнационалистов».

З іншого боку, можна запитати, а як у ЗС США, інших арміях країн НАТО обходяться без структур МПЗ?

Моя відповідь проста: в них ніколи не було і не буде «замполітів» за ментальністю, світоглядом і сутністю.

А бойовий дух у них є. Перш за все — у командирів. Від сержанта до генерала. І єдине бачення, що це таке, і як його формувати, стандартизовано бойовим досвідом, здобутим сотнями років.

Структури і фахівці, які організовують заходи з утвердження національної ідентичності, внутрішньо-комунікаційної роботи, психологічного забезпечення (відбору, супроводу, відновлення), соціального і навіть культурологічного забезпечення, в арміях НАТО є. Капелани, які також мають завдання зміцнювати бойовий дух солдатів, є. Є підготовлені офіцери і сержанти, які здійснюють заходи формування, підтримки і відновлення бойового духу своїх солдатів. У них є все те, що є і в наших ЗСУ, за винятком одного: в них відсутні «замполіти» як «ментальний вид».

А в ЗСУ є «замполіти»? Запитайте у командирів і вони хором дадуть відповідь, що є.

А хто вони, ці офіцери? Це офіцери, в яких робочий орган — «язик». Це ті, які «рот закрив – і робочий день закінчено». Всі ці фрази, сленги і тупі жарти занесено в ЗСУ як заразу з армії Радянського Союзу. І хто використовує цей совковий сленг, зокрема командири і начальники, продовжує утверджувати «совок» і виконувати завдання росіян: дискредитувати, перш за все, тих, які переймаються бойовим духом ЗСУ.

Слово «замполіт» прийшло з Радянської армії і зазвичай мало для командирів негативне забарвлення з різних причин. Серед «замполітів» був різновид стукачів, партійних функціонерів-наглядачів за командирами, розподільниками житла і дефіцитних товарів тощо. Варто згадати лише одного комісара-замполіта Лева Мехліса!

Адже «Слово має значення!», «Спочатку було слово!», «Як ви яхту назвете, так вона і попливе!»

Тому слово «замполіт» і їх ментальних носіїв-динозаврів, зокрема і начальників, які заражені совковою бацилою, треба знищувати в армії як небажаний вид.

У теперішніх структурах МПЗ ЗСУ є також «замполіти-мехліси», моральні і корумповані виродки (до речі, вони також є серед командирів та інших військових фахівців). Як приклад. Мені відомий випадок, що в довоєнний час один із заступників одного з командувачів ще тоді по роботі з особовим складом виконував специфічне завдання: слідкував і записував на відеокамеру, як інший заступник командувача відпочивав на озері у вихідний день. Головне питання було — зафіксувати, з ким відпочивав. Ось таких «замполітів», перш за все, і треба гнати з армії. Вони дотепер служать.

Є також такі індивідууми, які за паперами не бачать людей, тому що так захотів командир. І їм так добре. Краще з папірцями працювати, а потім звинувачувати ГШ (який зменшив потік документів у війська в рази за ці роки), що не забезпечили ідеальні умови для їх звитяжної служби.

Ви хочете мати сильний бойовий дух у підрозділі? Ви помиляєтесь — ви будете мати 365 службових розслідувань на рік, які проводить саме «замполіт», а не поважаючий себе офіцер МПЗ, тому що так вимагає недолугий командир. Не виконаєш завдання — будеш покараний, тому що «я так вирішив». Яке командирське інформування, яка національно-патріотична підготовка, який «Аналіз проведених дій» (АПД)? Йди і проводь розслідування і щоб до ранку був бойовий дух. Дивись мені, «замполіт»!

Разом з усім негативом і помилками, що є в цього виду забезпечення, я наголошую, що у структурах МПЗ саме в цей воєнний час служили і служить переважна більшість добросовісних, зразкових, морально чистих, фахових, щирих, відданих Україні і військовій справі, гідних офіцерів — справжніх генераторів бойового духу.

Отже, міністр оборони України Степан Полторак, виступаючи на засіданні засідання Комітету реформ цього міністерства і ЗСУ, ймовірно глибоко знаючи цю проблему, нещодавно поставив ГШ амбітне завдання:

До 20 червня 2020 р. цитую: «трансформувати систему МПЗ відповідно до принципів НАТО». 

У зв’язку з цим, виникає ряд проблемних питань, на які повинно отримати відповідь (пояснення, роз’яснення) українське суспільство, командири, офіцери структур МПЗ, яким не байдуже що і як «трансформується» в армії, тому що, як каже Іцхак Адізес, зміни — це завжди проблеми, хто не хоче мати проблем, той ніколи не буде нічого змінювати.

Отже, питання:

1. За якими конкретно «принципами НАТО» буде трансформуватися ця система забезпечення ЗСУ?

Ці принципи можна побачити у «Стратегічній концепції оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору»?

2. Яким цінностям і принципам НАТО не відповідає сучасна система МПЗ ЗСУ: демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв’язання суперечок?

Чи можливо структура МПЗ ЗСУ порушує засадничий принцип Альянсу?

А саме: «спільність поглядів між північноамериканськими та європейськими членами НАТО, що поділяють однакові цінності та інтереси і віддані справі збереження демократичних принципів, що робить нероздільною безпеку Європи і Північної Америки».

Або порушує ось цей принцип?

«Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні».

2. А крайні п’ять воєнних років структури МПЗ не трансформувалися за принципами НАТО разом з усіма іншими структурами? Вони найбільш «застійлива» і «стагнатична» структура у ЗСУ?

Це ж просто жах!

3. А попередні Концепції президентів Л.Кучми «Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України» (1998 р.) і В.Ющенка «Про Концепцію гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України» вже скасовані, для того щоб нарешті успішно «трансформуватися» і знищити цих триклятих «замполітів» за допомогою нової Концепції (візії, бачення) щодо формування бойового духу в ЗСУ?

А наказ міністра оборони України №142 від 05.05.1999 р. «Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України» вже також скасований? Його й так ніхто не виконував у військах у бойовій практиці як морально застарілий, з душком російського досвіду Чечні.

Якщо не скасовано, тоді чого за минулих п’ять років російсько-української війни не спромоглися скасувати? Бойовий дух — це ж «три до одного» за Наполеоном, чи не знаєте такого принципу?

Комусь з МО (департаментам, офісу реформ, ще комусь) було не на часі (неважливо, лінь, треба почекати) чітко визначити і законодавчо оформити гуманітарну і соціальну політику, щоб ГШ міг успішно трансформувати МПЗ? І не до 20 червня 2020 року, а з початком війни?

Виходить як за Вінстоном Черчиллем: «Успіх не кінцевий, невдачі не фатальні — значення має мужність продовжувати». Людей цікавить процес, а не результат(и), які вже навіть досягнуті.

Один мій друг у серйозній або загрозливій ситуації дуже інтелігентно і м’яко попереджує свого опонента: «Дивіться – не помиліться!» Але в цій фразі зібрана могутня сила, яка відразу так напружує психіку.

Я так, як він, сказати не можу. Скажу свою версію: будьте обережні зі структурами МПЗ, морально-психологічним станом і тими, хто формує, підтримує і відновлює бойовий дух ЗСУ!

Власне доречно сказати: «Дивіться – не помиліться!»

Генератори іноді видають не той струм, який потрібно. Або взагалі згорають.