Історія російської брехні

Примітка редакції. Ми впевнені, що про російські міфи ви й так у курсі. Але наш читач та постійний автор хоче нагадати основний список — раптом ця обережність спрацює?

Мову, релігію, націю — придумали

Історія російської брехні сягає темних часів, коли за російського самоназваного царя корегували літописи. Звісно ж, аби догодити самодержцю. Брехати було весело, знадобились професіонали. Пізніше, вже в Російській імперії, за Єкатерини II створили навіть спеціальну комісію.

Вона збиралась для того, щоб формувати давню історію, переважно Росії. В результаті її роботи світ побачив «Єкатерининську історію». Вся вона була створена та прописана задля «російських потреб», але аж ніяк не історичної справедливості. Згодом імперські історики неодноразово об’єднувались у різні товариства, щоб адаптувати історію до тих самих «потреб».

Необхідна була основа для дієвої пропаганди. Стовпи для обману насамперед власного населення.

Тепер перенесімось у наші дні. Сьогодні Росія все ще існує, і тому продовжує стару забавку — будує власну брехню на захисті російської мови. І робить це за допомогою релігії та приналежності до слов’янських народів.

Усі три пункти — маячня. Ще за царських часів вони були банально вигадані. Але, на жаль, із великим прошарком суспільства це й досі працює. Тож освіжмо пам’ять по пунктах.

Мова

Тоді, коли середньовічна Європа переживала революційний підйом, населення держав почало усвідомлювати себе як нації. Суспільство потроху звикало: індивід дійсно може прив’язувати себе до певної країни і культури. А один із головних атрибутів країни, як відомо, — це мова.

Для комунікації між представниками різних регіонів у межах однієї країни утворювали одну офіційну мову. Це нормально. У Європі мова народжувалась із художніх творів. Торговці їздили із сіл до міст. Щоб налагодити комунікації з іншими людьми, їм доводилось вивчати спільну мову. Так її передавали з рук до рук та поступово популяризували.

У Росії, на жаль, геть усе пішло іншим шляхом. Навіщо всі ці процеси, якщо результат можна просто вигадати? Фентезійний розвиток «мови» почався наприкінці XVII століття і був завершений у першій половині XVIII-го. Просувалась процедура передусім зусиллями Феофана Прокоповича і Михайла Ломоносова.

Було взято староновгородську мову, а також старослов’янську та елементи української й білоруської. І все це накладено на угро-фінську фонетичну (і частково граматичну) основу. Російську мову, на відміну від української, штучно створили і насаджували народові. Навіть тут у росіян не так, як у людей.

Релігія

Росія проголосила себе Третім Римом. Після розвалу Римської імперії та падіння Константинополя. За легендою мав з’явитися Третій Рим. Москва, недовго думаючи, вирішила, а чому б не проголосити себе правонаступницею Константинополя. Такі кроки ніхто не підтримав. Сьогодні Стамбул — православний центр світу. Російська церква, яка звинувачувала українську церкву в неканонічності, сама такою ж і є. Вона навіть підробила документ, який визнає її церкву канонічною. І узаконила її сама, а офіційно її церкву ніхто не визнавав.

Нація

Історію про слов’янські «братні народи» чув нині кожен українець. І тут також усе притягнуто за вуха. Народи, які проживали на території сучасної Росії, важко віднести до слов’янських. Більшу частину її європейської території заселяли фінські племена. Що глибше в країну, то різноманітність народів зростала. Тогочасна еліта взагалі була нащадками монголо-татарського ханства. І як уже було зазначено, такі факти ретельно переписували і замовчували з часів царської Московії до путінської Росії.

Як казав Отто фон Бісмарк: «Договір із Росією не вартий паперу, на якому він підписаний». Вся її історія — перекручення, замовчування і брехня. Наші горе-сусіди придумали власну мову і видають її за одну з найстаріших. Самостійно визнали свою церкву і тепер звинувачують інші церкви — мовляв, ті «недостатньо» православні. Починають війни, називаючи себе і нас «братніми», слов’янськими народами. Хоч самі до них не належали із самого початку.

Усе, чим найактивніше займається Росія — це постійна брехня. Як ідеологія та її основа. Та це ви й без мене знаєте.

Блог автора: Telegram