Під сяйвом Півмісяця: завдання турецької розвідки

Неозброєним оком можна побачити зростання впливу Туреччини на геополітичні процеси, як у регіоні Близького Сходу, так й у світі. Політичні заяви та акції мають, до того ж, значну економічну основу. Фінансовий та промисловий потенціал держави значно зріс за останні двадцять років. Настільки, що лідери країни можуть йти на конфронтацію з американським урядом у питанні валютних розрахунків, унаслідок чого відмовлятись від прив’язки турецької ліри до долара. Численні зовнішньополітичні акції та військові операції потребують підтримки та забезпечення з боку спецслужб. До того ж, зовнішня активність додає ворогів, що намагатимуться підірвати стабільність держави зсередини. І тут знову додається роботи лицарям «плаща та кинджалу».

Фактор перший

Два фактори суттєво впливають на роботу турецької розвідки.

По-перше — це те, що враховуючи загрози, а також історичний досвід, внутрішня розвідка/контррозвідка та зовнішня об’єднані в одну структуру: МІТ — Національну розвідувальну організацію (тур. – Milli İstihbarat Teşkilatı).

По-друге — наявність у республіці такого міста, як Стамбул. Воно, за висловом класика, є «столицею шпигунів». За часів холодної війни тут переплітались інтереси майже всіх розвідок світу, і мало який агент не працював на дві або три спецслужби. Це місто сприймалось і як полігон для підготовки агентів. Зокрема, саме тут проходив службу, перед призначенням заступником МІ-6 Кім Філбі. Автор романів про Джеймса Бонда, письменник Ян Флемінг назвав атмосферу тут «запахом небезпеки. Небезпеки, яка є цілком реальною».

За деякими ЗМІ, дотепер це місто є важливим агентурним центром для Ірану, Грузії, України, всього Кавказу та Близького Сходу.

Все це накладає відбиток на роботу МІТ (турецької розвідки). Серед пріоритетів її діяльності є контроль за діями іноземних спецслужб та підозрілих організацій, осіб, дипломатичних структур. Це неодноразово засвідчували громадяни інших країн, які знаходили у великій кількості жучки та пристрої зчитування інформації у своїх номерах та апартаментах. За словами одного з високопосадовців ЦРУ, незважаючи на приязні та хороші робочі відносини, їхні колеги з МІТ дадуть можливість отримати та зі свого боку нададуть лише ту інформацію, яку вважатимуть за необхідне.

«Розвідувальна палітра» Стамбулу вимагає від турецької розвідки великого такту у взаємодії з партнерами, а іноді найвищого рівня професіоналізму.

Наочний приклад. Жовтень 2018 року, в консульстві Саудівської Аравії було вбито відомого журналіста, який працював на канали ВВС, Al Jazeera, Washington Post — Джамаля Хашшогі. Цей злочин спричинив резонанс небувалого масштабу (дійшло навіть до слухань в ООН з цього питання). Спочатку офіційна влада Саудівської Аравії відмовлялася визнати факт злочину, а потім свою причетність до нього. Турецька розвідка в особі аналітиків за результатами моніторингу 5 тисяч годин матеріалу змоделювала останні години життя журналіста. Щохвилинно. Представлена доповідь із висновками змусили офіційну владу Саудівської Аравії визнати провину, а партнерів Туреччини аплодувати професіоналізму розвідників.

Фактор другий

Другим з окреслених нами специфік розвідки Туреччини є поєднання внутрішньої та зовнішньої в одній структурі. Виходячи з цього, всі зовнішньополітичні цілі поєднуються з внутрішніми, і навпаки.

З 2016 року з боку ліворадикальних європейських політиків лунають звинувачення у викраденні та впливі МІТ на турків, які проживають у ЄС. Об’єктами впливу та тиску є прибічники письменника та проповідника Фетхуллаха Гюлена. Він є опонентом діючої влади, критикує її. Має прихисток у США, а офіційна влада Туреччини звинувачує його у спробі держперевороту в липні 2016 року. Неодноразово публікувалися дані, що МІТ викриває листування прибічників Гюлена в Туреччині, серед яких багато військових. Те саме вона, за даними зокрема німецьких ЗМІ, робить і з листуванням турків, які проживають у Європі. Зокрема «DW» публікувала інформацію, що турецька розвідка передавала дані про близько 300 своїх громадян, що постійно мешкають у Німеччині, до BND (німецької федеральної розвідувальної служби). Всіх їх називали прибічниками терористів (за підтримку ідей гюленізму).

У Європейському шпигунському центрі, Відні, МІТ організував у 2017 році паралельну вуличну акцію-мітинг проти мітингу Курдської робочої партії (у Туреччині вважається терористичною організацією).

Крім стеження за опонентами діючої влади, турецька розвідка використовує турків у Європі як інформаторів та агентів (не завжди на добровільних засадах, а застосовуючи погрози та шантаж). Тих, кого влада вважає особливо небезпечними, просто викрадають. Географія країн, звідки вивозили турків: Німеччина, Габон, М’янма, Україна, Косово, Швейцарія, Молдова, Малайзія, Казахстан, Азербайджан та інші.

В Україні найбільшого розголосу було надано двом фактам викрадення людей. У 2018 році в Миколаєві біля будинку, де він мешкав, було затримано Юсуфа Інана. Журналіст вів сайт опозиції та адміністрував кілька груп у соціальних мережах. Фото в кайданках опублікував кримськотатарський журналіст Осман Пашаєв в Facebook, який і озвучив цей факт. Речник поліції Миколаївщини зазначила, що на виклик по лінії 102 прибув наряд поліції. Невідомі особи надали документи київського управління СБУ і всі необхідні папери, тому поліцейські поїхали. Але в подальшому на запит журналістів ані речник СБУ (на той момент Олена Гітлянська), ані речник прокуратури (Андрій Лисенко) не підтверджували факту затримання та екстрадиції іноземного громадянина. Все це, на думку журналістів, свідчить про порушення процедури висилки, а значить Законів України.

Іншого турецького громадянина, бізнесмена Саліха Зекі Ігіта було вивезено з Одеси в 2018 році, після того як його обманом заманили до дипломатичної установи Туреччини.

Певно, що українська влада та силові структури отримали свої неофіційні бонуси та таємні домовленості від турецьких колег за дозвіл подібних акцій. Але їх подробиці в публічній площині невідомі.

Щодо фактів співпраці між службами, то в квітні 2018 року російське ФСБ в особі голови Олександра Бортнікова заявило, що завдяки інформації від турецьких колег вдалося запобігти терактам на Новорічні свята.

Резонансна справа «вагнерівців» (затримки у мінському аеропорті громадян Росії, що транзитом через Стамбул за легендою мали потрапити до Венесуели, а насправді мали були затримані в Україні), за даними журналіста Юрія Бутусова, є також результатом співпраці спецслужб України, Туреччини та США.

Щоправда, за тими самими даними, розрахуватись Україні за допомогу операції, що зірвалась, довелося дозволом на викрадення зі своєї території курда Іси Озера.