70/80. Сильна Німеччина, спокійна Європа
Ранній доступ: Patreon
Примітка редакції. Дуже дивні відчуття від цього тексту. З одного боку, це переклад опублікованого треду в X (Twitter). З іншого — в рубрику передруків ми зазвичай беремо публікації ЗМІ чи окремих сайтів-блогів. Тож ми поки що додали текст у «Грінлайти», а там подивимось.
Існує значна кількість дезінформації, напівправди, свідчень не надто чесних людей і оманливих тверджень щодо цієї теми. Вона тим часом поширюється в соціальних мережах і навіть у деяких трансатлантичних ЗМІ.
Життєво важливо врахувати, наскільки відчайдушно США та НАТО потребують якнайшвидшого зростання військової потужності. Найбільш поширеним наративом, який вражає і якому треба агресивно протистояти, є ідея про те, що Німеччину фактично було роззброєно й умиротворено після того, як союзники перемогли нацистів у 1945 році.
Це абсолютно неправильно. Нацистів і Вермахт потрібно було перемогти й утихомирити, так. Військову міць Німеччини загалом необхідно було трохи приборкати після війни. Ну, з досить очевидних причин.
Та це не означає, що Німеччина (точніше ФРН) стала умиротвореною, роззброєною державою. Особливо в середньостроковій перспективі (1960-ті роки і далі).
Із 1960-х і аж по кінець холодної війни в 1990-х роках ФРН відігравала абсолютно важливу і значущу роль у безпеці союзників по НАТО. Внесок не був символічний, чи просто у формі м’якої сили, як гроші. Аж ніяк, і зовсім навпаки.
Бундесвер тоді був справді грізною, сучасною та великою військовою машиною. Він складався з великої кількості добре навчених, чудово оснащених бійців із великою кількістю найсучаснішого військового обладнання. Танки, артилерія, гелікоптери, винищувачі, кораблі та підводні човни. Все це було напохваті.
Під час другої половини холодної війни Бундесвер був стрижнем військової сили НАТО в Центральній Європі. «Стіна з металу та людей» допомогла стримати радянську армію від нападу на Західну Європу.
Певні факти, дані та графіки можете безпосередньо взяти із сайту Міністерства оборони Німеччини. Ось розділ про холодну війну.
Запланованого із самого початку рівня чисельності в 500 тисяч бійців Бундесвер досяг наприкінці 1960-х років. Для нових збройних сил НАТО було б неможливо взяти десь півмільйона військових менш ніж за п’ять років, діючи виключно за рахунок найму добровольців.
Обов’язкова військова служба була єдиним способом досягти цієї мети. 1956 року німецький Бундестаг вирішив запровадити її.
З 1 квітня 1957 року кожен громадянин Німеччини (звісно, чоловічої статі) мав служити в збройних силах — якщо він не відмовлявся від проходження військової служби з мотивів сумління, відповідно до статті 12 Основного закону ФРН.
Підрозділи Бундесверу взяли на себе військову місію в рамках національної та колективної оборони. У межах «передової стратегії» НАТО ця оборона мала починатись безпосередньо за кордоном Німеччини.
В НАТО довго обдумували колективну безпеку. За ініціативою верховного головнокомандувача НАТО у Європі члени Альянсу регулярно складали та переглядали плани, які визначали завдання військових у разі нової війни.
У цьому контексті німецьким і союзним сухопутним силам у Федеративній Республіці Німеччини були призначені спеціальні зони оборони. Там армійські корпуси в разі потреби мали бути задіяні пліч-о-пліч.
Тепер найголовніше. У 1980-х Бундесвер мав 12 армійських дивізій із 36 бригадами; понад 7000 бойових танків, броньованих бойових машин піхоти та інших броневиків; приблизно 1000 бойових літаків; 18 зенітно-ракетних батальйонів; частини ВМС, що налічували десь 40 ракетних катерів і 24 підводні човни. А також кілька есмінців і фрегатів.
Цей матеріальний і кадровий внесок навіть у сухопутні сили НАТО та інтегровану систему ППО в Центральній Європі становив майже 50%.
Це означало, що під час холодної війни, до 1970-х, Бундесвер уже став найбільшим західноєвропейським військом після збройних сил США у Європі. Він набагато випереджав британські і навіть французькі армії.
У мирний час Бундесвер мав напохваті 495 тисяч військовослужбовців. У разі війни ця армія могла розростись до 1,3 мільйона військовослужбовців. Для цього треба було просто призвати резервістів.
Без Бундесверу та його 500 тисяч військовослужбовців національна і колективна оборона НАТО в Центральній Європі ніколи не була б можлива. Також було б неможливо проводити політику розрядки. Вона, своєю чергою, базувалася лише на цій військовій безпеці.
Тож, шановні, Німеччина не роззброювалася з часів Другої світової війни. Цей наратив історично безграмотний. Крапка. Західна Німеччина була дуже і дуже сильна у військовому плані впродовж тривалого відрізку холодної війни. Її внесок був надзвичайно корисний для безпеки США та НАТО, а також для досягнення ширших глобальних дипломатичних цілей.
Ніхто з нас не хоче, щоб Німеччина повернулася до стану 1950-х. Те, що ми хочемо і чого дедалі більше потребуємо — це її повернення до чогось схожого на ФРН у період із 1960-х по 1991 року. Успішна західна демократія, економічно та політично інтегрована із Заходом. І держава, що відіграє центральну роль у безпеці НАТО / Євро.
Ось і все. Ми хочемо Німеччину 1970-х та 1980-х. Європі це потрібно.
Блог автора: X (Twitter)
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!