Услышать «Правый сектор». Голос Закарпатья

Среди знакомых шеф-редактора оказался участник «Правого сектора» из Закарпатья, который согласился ответить на некоторые вопросы и обрисовать ситуацию.

 Кто ты по вероисповеданию и по национальности?

Греко-католик, украинец.

Каковы твои политические предпочтения/убеждения?

Я вырос в обществе, которое ещё не успело до конца оторваться от вековечных традиций. Где до сих пор существуют большие семьи и родственники держатся друг друга. Где к родителям относятся с уважением и обращаются на Вы. Где на Рождество три дня ходят с вертепами и поют колядки. Где самым главным праздником года является Пасха, а не Новый год.

Сюда до сих пор не пробрался секуляризм, и церковь имеет большой авторитет, а священники действительно наследуют апостолов и святых. В действительности прикоснулся к этому миру я только частично, потому что больше половины жизни всё-таки провёл в деградированном современном городском обществе.  Моё мировоззрение формировалось между этими двумя мирами, и не удивительно, что я сделал сознательный выбор в пользу первого.

Умножив это на воспитание с акцентированием внимания на справедливости, чести и морали, получаешь то, что либералы и коммунисты видят во мне одновременно и фашиста, и католического талиба, и радикального фанатика, а в реальности — это обычный чистый традиционный украинский национализм, который удачнее всего описал в своих трудах Дмитрий Донцов. Ему чуждо славянофильство, проявление толерантности, в частности к чужим слабостям и любовь к интернациональным интеграциям.

Ты воевал на Донбассе и был на Майдане. Ты считаешь, что война закончилась и необходимо продолжать революционную борьбу? Или ты думаешь, что внутренние проблемы важнее внешних?

Для меня не существует «войны на Донбассе» или «войны за Донбасс». Я рассматриваю этот конфликт лишь как часть намного более масштабного противостояния, даже не каких-то государств или блоков, а как одно из многих мест столкновения целых миров и эпох. Нашу войну никак нельзя рассматривать без историко-геополитического контекста, отдельно от войны в Сирии и Ираке, конфликтов на Кавказе, Палестине, революций в странах Юга и Востока, и культурных войн тандема либералов и социалистов против так называемого «традиционного общества» в странах Запада и Севера. В истории подобное происходило не раз. Когда-то ряд конфликтов между эпохами, в частности, война за независимость США, «весна народов», революция во Франции подорвали весь старый мировой порядок и заложили фундаменты нового.

Для украинского народа эта война вовсе не трагедия, а исторический шанс. Любая риторика о «мире» – это большое зло, потому что является потерей шанса на настоящую самобытность. Преждевременный мир может привести только к одному результату – абсолютному растворению в чужом геополитическом интеграционном проекте, который является ничем другим как исторической смертью народа. Поэтому каждый почитатель шоколадного «мира» – враг. Не мира мы хотим, а победы. Наша победа не ограничивается отвоёвыванием Донбасса, ни даже победным маршем по Москве. Лишь утверждение и господство нашего мировоззренческого порядка является гарантией настоящего и долговечного мира.

Если даже откинуть идеологию, то очевидно, что «мирный план» Порошенко ведёт к постепенной дестабилизации, радикализации и разделению украинского общества. Он человек, который является сотворцом криминально-олигархического режима в нашем государстве, один из основателей «Партии регионов», близок с Медведчуком. Показательно, что даже в мукачевском конфликте «гарант» целиком и полностью стал на сторону регионала Ланьо, не создавая даже видимости непредубежденности. Порошенковская Украина не станет «Западной Германией» или «Южной Кореей». Порошенковская Украина – это Украина из романа-антиутопии «Время Смертохристов» Юрия Щербака, де-юре «единственная и неделимая», а де-факто – разделенная на кучу княжеств-республик («особый статус»), зон влияния олигархов и сверхгосударств.

Война на Донбассе, несмотря на все попытки заинтересованных сторон, так и не стала гражданской. Но похоже на то, что преднамеренно или из-за собственной недальновидности, жадности и идиотизма политика нынешнего марионеточного руководства государства таки привела Украину на границу нового взрывоопасного конфликта, который перерастёт в настоящую гражданскую войну. Это не является чем-то неожиданным, ведь многие люди прогнозировали такое развитие событий ещё полтора года назад, после завершения Майдана. Революция состоялась на антисистемных лозунгах, но результатом её стала смена одних марионеток при власти на других. Сама система не изменилась, как и не изменились серые кардиналы украинской политики.

Ребята, особенно добровольцы, которые вернулись с фронта, спрашивают себя, за ТАКУЮ ли Украину они проливали свою кровь, стоит ли ТАКАЯ Украина жизней их товарищей? То, что случилось в Мукачево, это только начало. Власть за полтора года не смогла даже начать бескровную очистку государства и перезагрузку системы, и только власть несёт полную ответственность за кровь, которая уже пролилась и ещё прольётся.

Изложи свою версию событий в Мукачево? Ты в них участвовал? Какое ты имеешь отношение к закарпатскому «ПС»? Какова предыстория конфликта?

ДУК «Правый сектор» – огромная и мощная теневая силовая структура в Украине, которая является абсолютно нелегитимной, незаконной, что уверенно ставит под сомнение монополию государства на насилие. Около пяти сотен бойцов находятся на передовой и несколько тысяч проходят подготовку, находятся на ротации или проводят работу в областях. Чтобы прокормить такую структуру, нужны огромные средства. Волонтёрской помощи хватает, хорошо, если на еду и частично амуницию. А теперь добавь сюда потребность в оружии и патронах, которые государство, конечно же, не предоставляет, а легального пути получения такого добра не существует. Именно поэтому у ДУК «ПС» есть свои люди, сторонники и партнёры в силовых структурах, в окружении нардепов и олигархов. Это даёт возможность организации более-менее легально существовать и воевать с прошлого лета фактически во всех горячих точках на Востоке Украины, имея свою структуру, иерархию, систему обеспечения и ротации, а также не зависеть от прихотей коррумпированного генералитета (привет Илловайску).

Однако партнёрство – это палка о двух концах, и не один раз бойцов ДУКа пытались так или иначе втянуть во внутренние разборки. Это один из факторов, которые привели к событиям в Мукачево, но далеко не единственный.

Специфика Закарпатья – в чрезвычайно слабой центральной власти. Реальная власть принадлежит нескольким кланам, между которыми разделён как весь белый и теневой бизнес, так и квоты в СБУ, МВД, места в районных, местных и областной радах (сменяются партии, но не личности). И вот вдруг появляется новый амбициозный, вооружённый и идейно мотивированный игрок. Часть местного криминалитета, который сросся с УМВД, сразу пошёл на конфликт, зато вторая часть выбрала тактику договоренностей, как и местная СБУ, которая увидела возможность партнёрства с «ПС» в своём конфликте с милицией.

Поэтому предыстория мукачевского конфликта, это история самого существования «Правого сектора» на Закарпатье. Создание центров и, соответственно, расширение деятельности «ПС» во всех районах области спровоцировали криминалитет на решительные действия, ещё бы, на кону стояло именно его выживание, а с ним и всей отработанной системой распределения финансовых потоков между кланами.

Ситуация заострялась большим количеством игроков: «ПС» vs криминалитет, Балога vs Медведчук (Ланьо), СБУ vs МВД, Порошенко vs местные элиты, трансграничное влияние.

Подробней о трансграничном влиянии можно?

Наибольшие финансовые потоки в Закарпатье проходят не столько через «сигаретную» контрабанду, которая сейчас на слуху, сколько через незаконную вырубку леса и незаконную добычу песка и камня, которые в тёмную отправляются в ЕС. На эти средства уже много лет и живёт вся вертикаль местных кланов, МВД-СБУ-Власти. Плюс наркота, проститутки, нелегалы.

Добавь сюда большое количество «прежнего» криминалитета, который получил иностранное гражданство и организовывает рынок сбыта, налаживает сотрудничество с европейскими «коллегами», которые так или иначе включены во властную систему, и получаешь трансграничную мафию – ещё одного игрока с мощными финансовыми и политическими интересами в регионе – ярким представителем которой является Алекс Ровт и, как ни странно это на первый взгляд не прозвучало бы, – УПЦ (МП).

Продолжим основную линию.

Начиная со средины весны, силовой конфликт между «ПС» и криминалитетом был лишь вопросом времени. К нему все готовились. Провокации были всё чаще, и руководством «ПС» было принято решение больше их не игнорировать. В июле-июне случился ряд конфликтов между «ПС» и связкой МВД-криминалитет, в частности, 7 июля «йовбаками» был захвачен и впоследствии отбит один из бойцов «ПС» в Мукачево, после чего народный депутат Ланьо набивает «стрелу», и происходят уже известные события 11 июля. Повторяю, о «стреле» знали абсолютно все силовики и ключевые лица края, НИКТО не предпринял ни единого шага для недопущения кровопролития. Напротив, делалось всё для недопущения мирного разрешения конфликта. Конфликт был нужен всем ради самого конфликта. Каждый игрок рассчитывал на него и поднимал ставки.

Использовал ли «ПС» легальные методы и легальный политический капитал для борьбы с контрабандой? Ярош – народный депутат, вместо того, чтобы покупать и оборудовать гантраки для действий в тылу, мог бы купить юриста для обоснованных претензий. А раздуть тему помогли бы журналисты. И уже после пиара действовать как силовое крыло легальной политической силы, с медиаподдержкой, с одобрением общества и т.д.

Например, ещё с прошлой весны «Правый сектор» время от времени дежурил на таможенных пунктах пропуска, из-за чего несколько месяцев таможенники боялись брать взятки. Но основным заданием ДУКа была всё же подготовка подразделений для войны на Востоке. Когда в конце лета бойцы вернулись с передовой, то увидели, что ситуация в области вообще и на таможне, в частности, возвратилась во времена Януковича.

Контрабанда занимает важное место в теневых финансовых потоках и крышуется на наивысшем государственном уровне. Бороться с контрабандой  — это значит бороться со всей криминально-олигархической государственной системой, начиная с Президента, вместе с подконтрольными им СМИ и журналистами, что мы и видим относительно ситуации в Мукачево.

Почему Балога вписывается за «ПС»?

Я бы не сказал, что он вписывается за нас. Наоборот, его люди в силовых структурах со страха даже «сливают» «ПС» на допросах Временной следственной комиссии. Порошенко нужен был этот конфликт, чтобы потеснить местные элиты. И теперь можно наблюдать, как он под шумок меняет всю власть в регионе под себя и берёт контроль над финансовыми потоками. Правда, сомневаюсь, что это надолго. Балога как представитель «местной элиты» оказался под ударом, а значит, дальнейшая его жизнь зависит от того, удастся ли ему получить поддержку других оппозиционных к Президенту структур, в частности, и «ПС». Однако Балога всегда играет на стороне победителя. Он договаривался с Януковичем, а значит, договорится и с Порошенко, если это потребуется.

С кем «удобней» быть ДУК «ПС» – с НГУ или ВСУ?

И там, и там одинаково херово.

По твоему мнению, готов ли «ПС» или его региональные отделения воевать с МВД и ВСУ, если членов «ПС» начнут сажать за нарушение закона?

Хитрый вопрос. Если бойца сажают по сфабрикованному делу по политическим мотивам, то да.

Как ты относишься к слухам, что Ярош может быть марионеткой Кремля?

Как к шутке.

Почему некоторые акции «ПС» сильно синхронизированы с действиями Кремля и его союзников?

Не более чем акции других политических сил. Кремль пытается использовать любой информационный повод в свою пользу. Но это же не значит, что теперь нужно сидеть, сложа руки.

Чем всё это, по-твоему, закончится?

Если у руководства «Правого сектора» будут яйца, то хунтой. В противном случае, это станет началом конца самого «ПС», а на замену ему придёт гораздо более радикальная подпольная террористическая структура и тогда будет полный писец.

По просьбе читателей ниже публикуем оригинал интервью.

Кто ты по вероисповеданию и по национальности?

Греко-католик, українець.

Каковы твои политические предпочтения/убеждения?

Я виріс у суспільстві, яке ще не встигло до кінця відірватися від віковічних традицій. Де досі існують великі родини і родичі тримаються один за одного. Де до батьків ставляться з повагою і звертаються на Ви. Де на Різдво три дні ходять вертепами і співають коляди. Де найбільшим святом року є Великдень, а не Новий рік. Сюди досі не пробрався секуляризм і церква має значний авторитет, а священики дійсно наслідують апостолів та святих. Насправді доторкнувся до цього світу я тільки частково, бо більш як половину життя все ж провів у здеградованому сучасному міському суспільстві. Мій світогляд формувався між цими двома світами і не дивно, що я зробив свідомий вибір на користь першого. Помноживши це на виховання з акцентуванням уваги на справедливості, честі й моралі, отримуєш те, що ліберали й комуністи бачать у мені одночасно і фашиста, і католицького таліба, і радикального фанатика, а насправді це звичайний чистий традиційний український націоналізм, який найвдаліше осмислив у своїх працях Дмитро Донцов. Йому чуже слов’янофільство, прояви толерантності, зокрема до чужинецьких слабкостей і любов до інтернаціональних інтеграцій.

Ты воевал на Донбассе и был на Майдане. Ты считаешь, что война закончилась и нужно продолжать революционную борьбу? Или ты думаешь, что внутренние проблемы важнее внешних?

Для мене не існує «війни на Донбасі» чи «війни за Донбас». Я розглядаю цей конфлікт лише як частину набагато масштабнішого протистояння, навіть не якихось держав чи блоків, а як одне з багатьох місць зіткнення цілих світів і епох. Нашу війну ніяк не можна розглядати без історико-геополітичного контексту, окремо від війни в Сирії й Іраку, конфліктів на Кавказі, Палестині, революцій у країнах Півдня та Сходу та культурних війн тандему лібералів і соціалістів проти так званого «традиційного суспільства» в країнах Заходу та Півночі. В історії подібне відбувалося неодноразово, колись низка конфліктів між епохами, зокрема війна за незалежність США, «весна народів», революція у Франції підірвали весь старий світовий порядок і заклали підвалини нового.

Для українського народу сучасна війна зовсім не трагедія, а історичний шанс. Будь-яка риторика про «мир»­ – це велике зло, бо є втратою шансу на справжню самобутність. Передчасний мир може привести тільки до одного результату – абсолютного розчинення в чужинецькому геополітичному інтеграційному проекті, що є нічим іншим як історичною смертю народу. Тому кожен поціновувач шоколадного «миру» – ворог. Не миру ми прагнемо, а перемоги. Наша перемога не обмежується відвоюванням Донбасу, ні навіть переможним маршем Москвою. Лише утвердження і панування нашого світоглядного порядку є гарантією справжнього і довговічного миру.

Якщо навіть відкинути ідеологію, то очевидно, що «мирний план» Порошенка веде до поступової дестабілізації, радикалізації і поділу українського суспільства. Він людина, яка є співтворцем кримінально-олігархічного режиму в нашій державі, один із засновників «Партії регіонів», близький із Медведчуком. Показово, що навіть у Мукачівському конфлікті «гарант» цілком і повністю став на бік регіонала Ланя, не створюючи навіть видимості неупередженості. Порошенківська Україна не стане «Західною Німеччиною» чи «Південною Кореєю». Порошенківська Україна – це Україна з роману-антиутопії «Час Смертохристів» Юрія Щербака, де-юре «єдина і неподільна», а де-факто – розділена на купу князівств-республік («особливий статус»), зон впливу олігархів і наддержав.

Війна на Донбасі, попри всі намагання зацікавлених сторін, так і не стала громадянською. Але схоже на те, що навмисно або через власну недалекоглядність, жадобу та ідіотизм, політика нинішнього маріонеткового керівництва держави таки привела Україну на межу нового вибухонебезпечного конфлікту, що вибухне справжньою громадянською війною. Це не є чимось неочікуваним, адже багато людей прогнозували такий розвиток подій ще півтора року тому, після завершення Майдану. Революція відбулась на антисистемних гаслах, та результатом її стала зміна одних маріонеток при владі на інших. Сама система не зазнала змін, як і не змінились сірі кардинали української політики.

Хлопці, особливо добровольці, які повернулися з фронту, ставлять питання, чи за ТАКУ Україну вони проливали свою кров, чи варта ТАКА Україна життів їхніх товаришів? Те, що сталося в Мукачеві, це тільки початок. Влада за півтора року не спромоглася навіть почати безкровне очищення держави і перезавантаження системи і тільки вона несе повну відповідальність за кров, що вже пролилась та ще проллється.

Изложи свою версию событий в Мукачево? Ты в них участвовал? Какое ты имеешь отношение к закарпатскому «ПС»? Какова предыстория конфликта?

ДУК «Правий сектор» – величезна і потужна тіньова силова структура в Україні, яка є абсолютно нелегітимною, незаконною, що впевнено ставить під сумнів монополію держави на насильство. Близько п’яти сотень бійців перебувають на передовій і кілька тисяч проходять підготовку, перебувають на ротації чи проводять роботу в областях. Щоб прогодувати таку структуру, потрібні величезні кошти. Волонтерської допомоги вистачає добре якщо на їжу і частково амуніцію. А тепер додай сюди потребу в зброї і набоях, які держава звісно, що не надає, а легального шляху отримання такого добра не існує. Саме тому ДУК «ПС» має своїх людей, прихильників та партнерів у силових структурах, в оточенні нардепів і олігархів. Це дає змогу організації більш-менш легально існувати та воювати з минулого літа фактично у всіх гарячих точках на Сході України своєю структурою, ієрархією, системою забезпечення та ротації, а також не залежати від примх корумпованого генералітету (привіт Іловайську).

Проте партнерство, це палиця з двома кінцями і не один раз бійців ДУКу намагалися з більшим чи меншим успіхом втягнути у внутрішні розборки. Це один із факторів, які спричинились до подій у Мукачеві, та далеко не єдиний.

Специфіка Закарпаття в надзвичайно слабкій центральній владі. Реальна влада належить кільком кланам, між якими поділений як весь білий і тіньовий бізнес, так і квоти в СБУ, МВС, місця в районних, місцевих та обласній радах (змінюються партії, але не особистості). І ось раптом з`являється новий амбітний, озброєний та ідейно мотивований гравець. Частина місцевого криміналітету, що зрісся з УМВС, одразу пішли на конфлікт, натомість інша частина обрала тактику домовлятись, як і місцеве СБУ, що побачило можливість партнерства з «ПС» у своєму конфлікті з міліцією.

Тому передісторія мукачівського конфлікту, це історія самого існування «Правого сектору» на Закарпатті. Створення осередків і відповідно розширення діяльності «ПС» на всі райони області спровокувало криміналітет на рішучі дії, ще б пак, на кону стояло саме його виживання, а з ним і всієї відлагодженої системи розподілу фінансових потоків між кланами.

Ситуація загострювалася великою кількістю гравців – «ПС» vs криміналітет, Балога vs Медведчук (Ланьо), СБУ vs МВС, Порошенко vs місцеві еліти, транскордонний вплив.

Подробней про транскордонний вплив можно?

Найбільші фінансові потоки в Закарпатті йдуть не стільки через «сигаретну» контрабанду, яка зараз на слуху, скільки через незаконну вирубку лісу і незаконний видобуток піску та каменю, що в темну відправляється в ЄС. На ці кошти вже багато років і живе вся вертикаль місцевих кланів, МВД-СБУ-Влади. Плюс наркота, повії, нелегали. Додай сюди велику кількість «колишнього» криміналітету, що отримало іноземне громадянство, що організовує ринок збуту та налагоджує співпрацю з європейськими «колегами», які так чи інакше включені у владну систему, й отримуєш транскордонну мафію – ще одного гравця з потужними фінансовими та політичними інтересами в регіоні, яскравим представником якої є Алекс Ровт та, як дивно це б на перший погляд не прозвучало, – УПЦ(МП).

Продолжим основную линию.

Починаючи з середини весни, силовий конфлікт між «ПС» і криміналітетом був лише питанням часу. До нього всі готувалися. Провокації ставали дедалі частішими і проводом «ПС» було ухвалено рішення більше їх не ігнорувати. В липні-червні сталася низка конфліктів між «ПС» і зв`язкою МВС-криміналітет, зокрема 7 липня «йовбаками» був захоплений та згодом відбитий один з бійців «ПС» у Мукачеві, після чого народний депутат Ланьо набиває «стрілу» і відбуваються вже відомі події 11 липня. Повторюю, про «стрілу» знали абсолютно всі силовики та ключові особи краю, НІХТО не зробив жодного кроку для недопущення кровопролиття. Навпаки, робилось усе для недопущення мирного вирішення конфлікту. Конфлікт був потрібний всім заради самого конфлікту. Кожен гравець покладав великі надії та підіймав ставки.

Использовал ли «ПС» легальные методы и легальный политический капитал для борьбы с контрабандой? Ярош — народный депутат, вместо того чтобы покупать и оборудовать гантраки для действий тылу, можно было купить юриста для обоснованных претензий. А раздуть тему помогли бы журналисты. И уже после пиара действовать как силовое крыло легальной политической силы, с медиаподдержкой, с одобрением общества и т.д. з

Наприклад, ще з минулої весни «Правий сектор» час від часу чергував на митних пунктах пропуску, через що кілька місяців митники боялись брати хабарі. Та основним завданням ДУКу була все ж підготовка підрозділів для війни на Сході. Коли в кінці літа бійці повернулись з передової, то побачили, що ситуація в області взагалі і на митниці, зокрема, повернулася до часів Януковича.

Контрабанда займає важливе місце в тіньових фінансових потоках і кришується на найвищому державному рівні. Боротися з контрабандою це значить боротися з усією кримінально-олігархічною державною системою, починаючи з Президента, разом з підконтрольними їм ЗМІ, та журналістами, що ми і бачимо навколо ситуації в Мукачеві.

Почему Балога вписывается за «ПС»?

Я б не сказав, що він вписується за нас. Навпаки, його люди в силових структурах зі страху навіть «зливають» «ПС» на допитах Тимчасової Слідчої Комісії. Порошенку потрібен був цей конфлікт, щоб потіснити місцеві еліти. І тепер можна споглядати, як він під шумок міняє всю владу в регіоні під себе та бере контроль над фінансовими потоками. Щоправда, сумніваюсь, що це надовго. Балога як представник «місцевої еліти» опинився під ударом, а значить подальше його життя залежить від того, чи вдасться йому заручитись підтримкою інших опозиційних до Президента структур, зокрема і «ПС». Проте Балога завжди грає на стороні переможця. Він домовлявся з Януковичем, а значить, домовиться і з Порошенком, якщо буде на те потреба.

С кем «удобней» быть ДУК «ПС» — с НГУ или ВСУ?

І там, і там однаково хєрово.

По твоему мнению, готов ли «ПС» или региональные отделение «ПС» воевать с МВД и ВСУ, если членов «ПС» начнут сажать за нарушение закона?

Хитре питання. Якщо бійця саджають за сфабрикованою справою з політичних мотивів, то так.

Как ты относишься к слухам, что Ярош может быть марионеткой Кремля?

Як до жарту.

Почему некоторые акции «ПС» сильно синхронизированы с действиями Кремля и его союзников?

Не більше за акції інших політичних сил. Кремль намагається використати будь-який інформаційний привід на свою користь. Але це ж не значить, що тепер треба сидіти, склавши руки.

Чем всё это, по-твоему, закончится?

Якщо провід «Правого сектору» матиме яйця, то хунтою. В іншому випадку, це стане початком кінця самого «ПС», а на заміну йому прийде набагато радикальніша підпільна терористична структура і тоді буде повний пісець.

 Интервью брал Антон Швец