Перейти до основного вмісту

Час, коли з’явилися турагенції

Турагенції зараз трохи потерпають, але загалом ок. А відколи?

Вітаю вас, мої нечисленні читачі! Продовжуємо вивчати, як усе було з туризмом раніше, і чому все саме так зараз. Минулого разу ми дійшли до Ренесансу та Епохи великих відкриттів, сьогодні підемо далі.

Вмикаємо саундтрек про троянду Техасу — та поїхали!

Для того, щоб зрозуміти, куди і навіщо люди подорожували тоді, слід усвідомити кілька речей.

По-перше, у той час населення одних регіонів стрімко зростало, а інших — стрімко скорочувалося. А це означає, що люди натовпом мігрували з однієї частини світу до іншої.

Хто куди та чому переїжджав? Згадаймо, що відбувалося заселення Америки всіма можливими і неможливими способами, починаючи з втечі ірландців від голоду і закінчуючи масовим завезенням «чорного дерева» — рабів з Африки.

По-друге, промисловість та економіка теж на підйомі. А це означає, що населення міст значно побільшало, почалася урбанізація.

З’явився цілий прошарок городян, які мали час і можливість подорожувати — або у справі, або просто тому, що могли це зробити. Ще одним важливим фактором є колоніалізм.

Громадяни метрополії вирушали відвідати колонії. Таке раніше вже було — за часів Римської імперії. Дивіться, як усе циклічно розвивається.

"

Таким чином, у XVIII–XIX століттях основними мотивами пересування людей були:

  • паломництво;
  • місіонерство;
  • комерція й торгівля;
  • авантюризм;
  • прагнення відкриття нових земель;
  • міграція населення до інших регіонів Землі;
  • работоргівля;
  • подорожі з освітніми, лікувальними та іншими цілями тощо.

Тобто все, як і раніше. А якщо говорити загалом, то як зараз. Ну, за винятком работоргівлі та відкриття нових територій.

Крім того, що твори тревел-блогерів (звіти про експедиції) перестали бути чимось незвичайним і вже перебували на той час у ТОПі продажів, із минулого періоду якісно поліпшився сервіс, який надавали мандрівникам. То що змінилося?

З’явилося нормальне громадське харчування. Стрітфуд XIX століття — це, звісно, дуже круто. Але заможні мандрівники хотіли «по-багатому».

Саме той факт, що у великих містах стає багато проїжджих, зумовив появу та розвиток якісного ресторанного сервісу. Із другої половини XVIII століття починається справжній бум відкриття ресторанів. Спочатку у Франції, потім по всій Європі і далі колоніями розходиться хвиля ресторацій.

"
Ресторан «Лаперуз», Париж

Власники ресторанів і таверн урізноманітнили вибір страв, стали більше дбати про їх якість та рівень обслуговування відвідувачів. Англійці почали всерйоз переймати у своїх французьких сусідів їхню демократичну концепцію ресторану.

До цього їхній ресторан був лакшері-закладом — світом витонченої кухні, високого декоруму, вишуканого сервісу, де могли дозволити собі обід лише обрані.

У ХІХ столітті в імперію харчування приходить демократизм.

На початку ХІХ століття були винайдені способи зберігати їжу шляхом консервування та вакуумного пакування, що дало змогу перевозити будь-які кулінарні делікатеси на великі відстані.

Цим не забули скористатися туристи і почали розвозити смаколики своїми містами. Слава про ті чи інші ресторани поширювалася дуже швидко, і з’явився ще один вид туризму — гастрономічний. Ба більше, з’явилися гастротури, коли мандрівники переїжджали з міста в місто лише з однією метою — скуштувати творіння того чи іншого кухара.

"

Про готелі та готелі того часу я вже писав, повторюватися не дуже хочеться. Кому треба — йдіть, гортайте та читайте.

Ліпше я напишу про те, що з появою та розповсюдженням газет з’явилися й журналісти, а з ними — і критичні коментарі на сторінках готелів і ресторанів (на той час, звичайно, це були відгуки в газетах).

Зачем турагентство, если есть весёлый проксен?

Дуже швидко борзописці зрозуміли, що справа ця цікава, прибуткова — люди хотіли знати, що і як із готельним сервісом та якістю харчування, і готові були за це платити. Ну а як зрозуміли — почали роз’їжджати країною чи навіть світом з однією єдиною метою — оцінити заклади громадського харчування.

Так з’явилася Оля Фреймут із «Ревізором» (чи як воно там називається?).

Пам’ятаєте римські ітінерарії? Так ось, у XIX столітті путівники по містах та країнах стали завбільшки, як гарний роман.

Зрозуміло, що вивчити все це перед поїздкою було просто неможливо. Саме тоді й з’явилися предки рекламних буклетів, що їх пачками пхають у турагенціях. Стали розділяти путівники на теми. Про їжу, готелі, дорогу тощо.

Причому випускали ці книжки кишенькового розміру, щоб туристам було зручніше брати їх із собою у подорож.

"

Крім цього, в столицях і великих містах масово почали відкриватися щонайменше туристичні агенції, де продавали путівки на будь-який смак і гаманець.

Від грантуру та кругосвітки до поїздки до санаторію-профілакторію в Куяльник. Відносна безпека подорожей та наявність сервісу на місцях породили повноцінну туристичну індустрію.

На цьому сьогодні все. А наступного разу я розповім про першого офіційного турагента.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.