Формула боєздатних команд в армії

Сто тисяч років тому, перші «війни» серед людей велися примітивно. У первісних «арміях» був один найголовніший вожак, вони мали однаковий однострій зі шматків шкіри тварин, і в них була схожа зброя — дубини або палиці. Всі вони застосовували однакову тактику: нападали зграями і вели рукопашні бої один з одним. Перемагав той, хто володів найкращими вміннями битися і мав найсильнішу волю до боротьби.

Десять тисяч років тому битви змінилися. «Армії» стали значно більшими: сотні людей були організовані в групи з десяток чоловік у кожній. Вожаки перетворилися на лідерів — найкращих воїнів, здатних вести за собою завдяки кращому інтелекту, авторитету і довіри, а не лише фізичної сили. Були створені ланки командування з одинадцяти лідерів. Групу очолював найголовніший, який управляв десятьма підлідерами. До обладунків додалися щити та нова зброя: луки і стріли, а також мечі і довгі списи для кінноти. Тактика стала складнішою: піхота повинна була взаємодіяти і координувати дії зі швидшою кіннотою, а лучники вражати ворога перед ними. Зрештою, народилися дві складові командної роботи на полі битви: вогонь і маневр.

Отже, перемагали ті армії, які проявляли кращу військову майстерність, волю до перемоги і… злагоджену командну роботу. Незліченні війни, які відбувалися і тривають до цього часу, завжди вигравали ті, хто міг краще координувати і комбінувати командну взаємодію сотень і тисяч озброєних воїнів, для того щоб перемагати військо, яке могло перевершувати їх кількісно навіть у кілька разів. Вітоді війни і зброя стали складнішими і комплексними, а командна робота воїнів стала визначальним чинником на полі бою. Мілітарна історія підтверджує цей самоочевидний принцип.

У наших партнерів — ЗС США — реалізується проста формула командної роботи (M. Dandridge «Small Unit Leadership» (2003):

SKILL × WILL × DRILL = KILL

Українською цю формулу можна інтерпретувати так:

ЗДАТНІСТЬ × ВОЛЯ × ТРЕНУВАННЯ = ЗНИЩЕННЯ ВОРОГА

Здатності (навички, вміння або військова майстерність) особового складу, помножені на волю і важкі тренування, матимуть результатом знищення противника на основі високоефективної командної роботи. Разом із тим, коли офіцерів і сержантів навчають лідерству на основі бойового досвіду, то інструктори наголошують на важливому балансі майстерності, волі й командної роботи, якого вони мають досягти у своїй діяльності. Боєздатною командна стає лише тоді, коли всі вищеозначені компоненти будуть сформованими до рівня професійності і дуже добре збалансованими.

Наприклад, якщо в кожного окремого військовослужбовця будуть досить добре сформовані і розвинуті професійна майстерність і навіть вольова стійкість до негативних чинників бою, але відсутні належні реалістичні групові тренування та системна професійна підготовка, тоді командна робота буде неефективною і підрозділ не вважатиметься сповна боєздатним.

Ізраїльський дослідник менеджменту і лідерства Іцхак Адізес у своїй книзі «Командне лідерство. Як порозумітися з будь-яким менеджером» (2019) називає цей феномен «взаємодоповнювальна команда» і пояснює його так: «Гляньте на свою руку. Руку рукою робить те, що кожен палець на ній різний, але діють вони разом. Так само й ми потребуємо взаємодоповнювальної команди: такої, у якій кожен учасник відрізнятиметься від іншого, а не уподібнюватиметься йому. Це означає, що ми приймаємо відмінності і стилі інших, врівноважуючи їхні природно суб’єктивні погляди. Це й буде команда».

Він наголошує на тому, що в команді мають бути люди з різним темпераментом, характером, емоціями та манерою поведінки, а не лише висококласні фахівці. Команда є «організаційною екосистемою», у якій, власне, різноманітність і відмінності є гарантією здоров’я і успішності організації.

Тризірковий адмірал Вільям Макрейвен (колишній командувач «морських котиків» і ССО США), який відомий світові своєю мотиваційною промовою і однойменним бестселером «Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя, а можливо, і світ» (2020), одним із найголовніших правил лідерства визначає таке: «Самотужки ви не впораєтеся». Цитую його: «Під час служби в загонах «морських котиків» я стикався з багатьма невдачами, і щоразу хтось приходив мені на допомогу: хтось вірив у мої здібності; хтось угледів у мені потенціал, коли інші цього не бачили; хтось ризикував власною репутацією задля того, аби я продовжував працювати. Я ніколи не забуду тих людей і я знаю, що усе, чого я досягнув у своєму житті, було результатом роботи тих, хто допомагав мені впродовж цього шляху.

У жодного з вас немає імунітету до трагічних моментів життя… вам знадобиться команда надійних людей, щоб дістатися свого місця призначення. Знайдіть когось, із ким ви могли б розділити своє життя. Заводьте якомога більше друзів і ніколи не забувайте, що ваш успіх залежить від інших…

Якщо хочете змінити світ… знайдіть когось, хто допоможе вам гребти».

Будь-яку боєздатну і високоефективну команду можна створити на основі встановлення правил, які ґрунтуються на повазі і довірі. В цьому і є ключова роль військового лідера в перетворенні будь-якого підрозділу (або організаційної військової структури) на боєздатну команду. Саме військовий лідер встановлює правила взаємодії та інтеграції особового складу на основі вищеозначених армійських цінностей і відповідає за них у боєздатній команді, таким чином зміцнюючи на своєму, навіть тактичному рівні, національну безпеку й оборону своєї держави.

Отже, повагу і довіру особового складу до військового керівництва військове лідерство не замінить (читай — не купить) жодний наказ №330, який, як відомо в армії, – «не спішать виконувати, бо відмінять». Справжні військові лідери завжди дотримуються формули боєздатної команди. ЗСУ ще потрібно перемагати московітів-ординців та іншу нечисть, яка зазіхає на українські національні цінності.