Огляд наслідків заяви Адміністрації Президента України щодо «референдуму»

Примітка редакції. Про реакцію суспільства та можливі наслідки антиконституційних заяв і намірів (пов’язаних із державною безпекою України) гаранта Конституції України та його команди — в матеріалі нашого партнера InformNapalm.

21 травня новопризначений глава Адміністрації Президента Володимира Зеленського Андрій Богдан в ефірі телеканалу «112-Україна» допустив, що невдовзі може бути проведено референдум щодо мирних угод із Росією.

Ця заява викликала значний негативний резонанс в українському суспільстві. Військові, родичі загиблих на війні, волонтери, політики та громадські діячі публічно висловилися проти маніпулювання темою миру і загравання з агресором. Бо Російська Федерація неодноразово порушувала будь-які договори та мирні домовленості.

Водночас 23 травня біля Адміністрації Президента (АП) волонтери та родичі загиблих провели пікет проти «референдуму» щодо укладання миру з країною-агресором.

5 представників із числа пікетувальників були запрошені в АП для обговорення своїх претензій. Під час зустрічі новообраний Президент спочатку намагався протискати питання необхідності вести переговори з Росією, але врешті запевнив, що результати референдуму не матимуть імперативної сили, а опитування проводиться тільки для того, аби з’ясувати думку народу. (Хоча для з’ясування настроїв народу цілком достатньо замовити дешевше соціологічне дослідження, тим паче, що українські соціологи продемонстрували непогані фахові здібності під час останньої виборчої кампанії. — Прим. ред.).

Відео пікету та обговорення результатів зустрічі активістів із Президентом викладені на Facebook-сторінках учасників акції.

Подібні пікети та акції тривали біля АП і вчора, 24 травня.

23 травня група народних депутатів, громадських діячів, активістів і волонтерів, обурені заявою глави АП Андрія Богдана, підписали спільну заяву — публічне звернення до новообраного президента України Володимира Зеленського з вимогою озвучити конкретну позицію, яку він планує відстоювати щодо країни-агресора, Російської Федерації. Текст спільної заяви та список її підписантів на своїй сторінці у Facebook опублікувала позафракційний депутат, український правник Вікторія Пташник.

Крім того, загальну ситуацію щодо заяв про референдум прокоментував для редакції міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm вимушений переселенець із Криму, співавтор путівників «Донбас у вогні» та «Крим за завісою», політолог Максим Майоров.

«Найбільш неприємне в нашій ситуації — загальне домінування легковажності, яке часто переходить у кепкування з нагадувань про зовнішню загрозу. Мем “а то Путін нападе?”, покликаний посіяти сумніви, доповнили констатацією “ворог не в Кремлі”, а віднедавна розвинули у план розв’язання проблеми: “треба просто припинити стріляти”. Багатьом з апологетів нинішньої влади ці гасла імпонують, у той час як проукраїнська фракція прихильників Зеленського воліє не звертати на них уваги.

Цей стан легковажності мені добре знайомий ще з передвоєнних часів у Севастополі, де місцева Партія регіонів змагалася з “Русским блоком” за першість у визнанні себе найбільш проросійською силою. Назагал це сприймалося як технологія: гра на місцевих настроях без жодних реальних ризиків підштовхування до проросійського заколоту. Багато ніби проукраїнських людей працювали в цей час на владу, а від її проросійської риторики відмахувалися – мовляв, не зважай на слова, так треба. Дуже схоже на позицію проукраїнських прихильників чинної влади зараз.

Тепер озвучено ідею провести референдум про мир із РФ. Навіть якщо, як кажуть, цим гучним словом вирішили назвати соціологічне опитування, то очікуваний результат усе одно стане потужним політичним козирем для партії капітуляції. Чому очікуваний? Бо у народу так і не з’явилося розуміння, що йдеться про екзистенційний конфлікт, а не про український “В’єтнам” десь на краю світу, куди уряд невідомо чого посилає гинути наших хлопців.

Ну, або можна почути зустрічне питання: а як нам розв’язати проблему інакше, ніж домовляючись? Адже воєнного шляху вирішення немає. Оскільки не можна досягти власної програми-максимум (перемоги), то лишається компроміс. Про те, як може виглядати такий компроміс, я вже раніше писав; це було в гротескній формі, але з часом цей текст стає тільки серйознішим. Якщо, як було озвучено, з нашого боку не йдеться про територіальні поступки, то про які тоді поступки мова? Просто, якщо винести за дужки Крим (один невеликий виняток із нашої принципової позиції), то компроміс з умовою реінтеграції Донбасу і справді можливий. Тільки може трапитись так, що не ОРДЛО приєднають до України, а Україну до ОРДЛО. Ну, або, як варіант, до якогось інтеграційного проекту з РФ. Можна поторгуватись.

Попередня влада реалізувала іншу стратегію: війну на витривалість. Звісно, для України це було можливим лише за умови підтримки міжнародної коаліції. Тому лінія зіткнення практично завмерла, а основні баталії відбувалися на дипломатичних фронтах. Напевно, перемога уявлялася так: через енну кількість років РФ виводить війська з Криму і Донбасу в обмін на постачання партії “ніжок Буша” до Воронежа і Новосибірська і трохи сучасного обладнання в Самару. Або ж після краху путінізму демократична Росія захотіла б зробити широкий привітний жест світу (у цей варіант віриться менше).

Звучить фантастично? Для мене аж ніяк. Більше того, завдати важких збитків Мордору — це єдиний варіант для України не програти цю війну. Щоб досягти надійного спокою і злагоди, треба правильно ставити мету боротьби. Не припинення вогню, не повернення територій. Це тільки наслідки. Мета — досягти такого стану, коли Мордор буде фізично і психологічно не здатний до активних зовнішньополітичних дій на українському напрямі. Хоча б років на 20. Яким чином — можливі варіанти, і не лише сподівання на міжнародні санкції. Попередня влада щось робила у цьому напрямі сама, а також не заважала самодіяльності недержавних акторів.

Що стосується чинної влади, то є великі сумніви в її бажанні та здатності чинити опір самій, а також побоювання, чи не заважатиме вона вести власну боротьбу недержавним акторам. Дехто з недержавних акторів уже публічно висловився, що воювати без тилу (гарантованої лояльності держави) не уявляється можливим.

Ось це відчуття зникнення тилу, моральна готовність влади до капітуляції особливо непокоять мене у новій Україні. Якби не екзистенційна загроза з боку Мордору, можна було б багато чого пробачити Зе-команді. Переконаний, що тоді б внутрішня напруга і рівень агресії в суспільстві були б значно нижчими. Колись у мирні часи, в постросійській реальності, буде не так і важливо, якого президента оберуть собі українці. Голобородька захочуть чи Вєрку Сєрдючку — це буде проблемою радше естетичних уподобань виборця, а не національної безпеки України».

Ще одним проявом негативного ставлення суспільства до заяви про «референдум», яка пролунала від голови АП Андрія Богдана, стала петиція №22/053360-еп за відставку Володимира Зеленського, створена на офіційному сайті електронних петицій інтернет-представництва президента України 22 травня 2019 року. Протягом доби вона зібрала більше ніж 25 000 голосів підтримки, необхідних для її розгляду. Станом на 24 травня петиція вже має понад 48 000 підписів. До офіційного завершення голосування залишилось 90 діб і кількість голосів постійно зростає.

Своєю чергою, Андрій Богдан прокоментував, що АП розцінює цю ініціативу як жарт, адже президента не може бути звільнено за жодною петицією. Така легковажна відповідь знову збурила громадськість. Під АП вийшли нові групи активістів з плакатами «Ми розцінюємо вас як жарт».

Тим часом на сайті електронних петицій з’явилася нова №22/053772-еп із вимогою звільнити Андрія Богдана з посади голови Адміністрації Президента України, який, крім скандальних коментарів, має ще одну не розв’язану проблему — він підпадає під люстрацію за Законом України «Про очищення влади».

Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm солідаризується з оцінкою активістів і зі спільними заявами представників громадянського суспільства та громадських організацій щодо перших політичних кроків президента України Володимира Зеленського, уважно відстежує розвиток подій та публічні кроки новообраної української влади.

Нагадуємо, що InformNapalm має найбільшу з відкритих інформаційних баз у світі, де зібрані предметні дослідження та розслідування фактів російської військової агресії на Донбасі й операції із захоплення українського Криму. Фактаж із цієї бази активно використовують у судових справах України проти Росії. Ми радимо новопризначеним радникам та високопосадовцям з АП уважно вивчити ці матеріали, перш ніж робити гучні заяви щодо «примирення з агресором».