Let’s digit! Або Діджиталізуймося, бо ми цього варті

А давайте поговоримо про електронні держпослуги. Бо ж ніхто не любить стояти у чергах, чи не так?

Кілька місяців тому моя подруга пішла реєструвати представництво своєї європейської неприбуткової організації до Державного реєстру Міністерства юстиції. Після довгого процесу та на шляху до перемоги (ну тобто безпосередньо реєстрації) з’ясувалося, що посилання на онлайн-реєстр організацій Республіки Латвія — достатня умова для підтвердження існування юридичної особи в місті Саласпілс, а виписки з печаткою з сусідньої республіки з нотаріальним перекладом нам не потрібно. Перемога, сказала я. Але перемога на цьому і закінчилася, тому що законодавство в неприбутковому секторі між Україною, що прямує до Європи, та самою Європою настільки різне, що проблему ця перемога аж ніяк не вирішила.

У 2005 році було ухвалено зміни до деяких законів, і в обігу замість закону «Про зв’язок» у нас з’явилися нарешті ті самі «телекомунікаційні мережі». І життя українців набуло нового сенсу.

На жаль, до питань електронного документообігу повернулися лише через 9 років. Чомусь було «не на часі», поки до влади не прийшли активісти, яким «на часі» було європейське законодавство (ну хоча б приблизно), та, найголовніше, усвідомлення того, що держава слугує людині, а не навпаки.

У 2011 році було ухвалено Закон про доступ до публічної інформації, і це дало змогу кожному, спираючись на одну-дві статті Закону, затребувати письмово відповідь про видатки державних структур та органів місцевого самоврядування. Але повернулися до реального впровадження механізмів лише в 2014 році після прийняття плану заходів щодо реалізації концепції розвитку електронної демократії. Потім ще були правки, а потім ще, і в 2015-му, і в 2017-му.

У листопаді 2018 року ми нарешті отримали те, що надало змогу активніше просувати онлайн-послуги в тому вигляді, як це має бути не в «курця», а у «здорової людини».

З жовтня 2014 року було навіть утворено окрему Державну агенцію з питань електронного врядування. Тому величезну валізу з онлайн-реєстрами, електронними послугами, проштовхуванням прозорості видатків, електронно-цифровими підписами, нормативними актами і таке інше не потягнув би жоден департамент.

Зачем всё? ©

Кожен із нас впродовж життя стикався з «людським фактором». Найперше наше враження — це зазвичай житлово-комунальні контори. Той, хто жодного разу не ходив до «жеків», той життя не бачив, скажу я вам. Черга на 4 години за довідкою «Ф-3», або свіжий рахунок із бухгалтерії. Та взаємні потоки ненависті. Коли почали з’являтися центри надання адміністративних послуг, у мене на деякий час настала ейфорія. Талончик, як у посольствах, кондиціонер, чемні співробітники та жодної черги. Ейфорія закінчилася у той момент, коли мене з чемного ЦНАПу чемно заслали до райдержадміністрації для зміни прописки, де після 2 годин черги я отримала картонку із запитом, в тому числі, «національність», а також нагадування про той самий людський фактор під назвою «Там все написано!!» І відтоді одним із надважливих для мене став пошук онлайн-послуг. Перш ніж робити будь-що стосовно офіційної документації, реєстрації, виписок та оформлень, я шукаю цю послугу онлайн. Тому що єдиний людський фактор — це я, мої податки, мій час. А настрій тьоті у віконечці не має бути моєю проблемою, це проблема тієї тьоті та її близьких. Я стала адептом електронних послуг та пішла розповідати всім, до кого могла достукатися, про те, що, наприклад, особою-підприємцем можна зареєструватися онлайн, що виплати по народженню дитини теж уже є онлайн і таке інше, що там ще починало працювати згодом, не дивлячись на перепони.

Зв’язок із реальністю

Для пересічного громадянина всі ці онлайн-послуги — й досі дещо фантастичне. Душевний поклик на кшталт «А якщо я не те зроблю??» зупиняє майже кожного, з ким я мала розмову з приводу електронних послуг. Тобто обов’язково треба в когось запитати, написати руками, краще за все у вигляді диктанту «пишіть… Директору… Пупкіну В.В. від… так, тут свою адресу, так!!», впевнитися, що вас зрозуміли, і ви саме там, де треба, фізично впевнитися.

Тобто якщо подивитися на реальність — це страх зробити щось не так. Загрузити не той документ, вбити не ту адресу, та навіть піти до податкової й отримати електронно-цифровий підпис або скористатися своїм ІНН взагалі — це страшно для більшості. І саме цей страх заважає вимагати від держави дедалі більше онлайн-послуг. За статистикою від Державного агентства з питань електронного врядування, за весь час існування системи найпопулярнішими послугами скористалися

Для порівняння. Можливість оформлення допомоги при народженні дитини онлайн через сайт Міністерства соціальної політики існує щонайменше з початку 2017 року (це мій приватний досвід), кількість дітей, що народжується за один рік, згідно з даними управління статистики, близько 250 тис. Тобто до сьогодні за 2,5 роки народилося близько 650 тис. дітей, а оформили допомогу через електронні послуги лише 69 тис. батьків. Це, здається, треба мати деякий фанатизм, знаєте, аби, маючи змогу сидіти поруч із дитиною в комфорті будь-де, натомість тягнути своє немовля в чергу до районного відділу соціального забезпечення. Але це не фанатизм, на жаль, це страх. Той самий страх «а може я щось не те…»

З іншого боку, є досить цікавий досвід, наприклад, з електронними чергами до дитячих садків. Коли кожен із батьків зрозумів, що до дитсадочка в інший спосіб, окрім реєстрації онлайн до черги, дитина не потрапить — усі дуже швидко перебороли свій страх, отримали електронно-цифрові підписи (картки банків, що завгодно, але вирішили тієї ж миті!), швиденько розібралися, які дані куди вносити.

То, може, методологія «так або ніяк» є наразі єдиним засобом подолати той самий взаємний людський фактор?

Але що ми маємо точно — на сьогодні пропозиція народжує попит. І Агентство з питань електронного врядування знаходиться десь між Ілоном Маском та Стівом Джобсом.

Технічне завдання та з чим його зараз їдять

Електронних послуг, тим часом, дедалі більшає. Їх вже 125. І попереду ще величезний список тих самих пропозицій, які очікують на ваш попит. Але для повноцінного впровадження системи потрібна така важлива штука, як реєстри. Ніщо ж з нізвідкіля не береться і нікуди не зникає. Тобто для отримання, обробки та пересилання відповіді онлайн, система повинна кудись піти і щось там автоматично знайти або мати змогу долучити щось від вас новеньке (номер зі свідоцтва про народження дитини, наприклад). І тут цікаво сходити подивитися на сайт відкритих даних.

Якщо ви звернули увагу на статистику, за допомогою електронної послуги зареєстровано лише 57 тис. приватних підприємців (інше запрацювало з 9 липня, тож держслужба спокійно йшла своїм шляхом до підключення всього повноцінно, очікуємо на статистику наприкінці року). Але запит справді є. І що найменше цікаво бізнесмену, то це стояти у черзі на реєстрацію бізнесу в податковій. Ще менший інтерес — їздити на митницю. І мені, якщо я замовлю за допомогою e-buy і не влізу в ті самі 100 євро, і бізнесмену, який готується сплачувати за розмитнення. І тут з’ясовується, що світ має межі, і ця межа десь у Рава-Руській, і треба туди їхати і сплачувати. Те саме і з гуманітарним вантажем. Лише за 4 тижні якийсь невідомий благодійний фонд отримав 120 тонн секонд-хенду у вигляді гуманітарки на невеличке село під Харковом, але побачити цю інформацію можна, лише вигрузивши на свій приватний комп’ютер файли у форматі Word, зануритися в них та порахувати на калькуляторі. Шок, інтрига, розслідування©. Те саме з будь-яким вантажем. Ніякого реєстру з пошуком, хто і звідки. Що дає величезний простір для маніпуляцій та корупції, але не дає чесно сплатити за розмитнення та очікувати доставку — ані мені, ані тому хлопцю з невеличким банановим бізнесом, ані великому бізнесу, що працює «по-білому». Заступивши до керма Митної служби, Макс Нефьодов обіцяв вирішити проблему з митницею по всіх напрямках, що дає надію отримати наступного року нову електронну послугу. Це буде щонайменше один із подвигів Геракла.

Кінь у сферичному вакуумі, або До чого ми йдемо

На початку 2018 року Україна за рахунок європейських грантодавців купила з метою адаптації під українське законодавство та українські системи естонську систему X-Road. Ця система включає в себе все. Ні, не так. Система включає в себе ВСЕ. Пов’язані один з одним реєстри усіх структур та відомств, де кожен громадянин, бізнес, структурний підрозділ і всі-всі-всі мають свій особистий реєстраційний код, за яким можна отримати будь-яку публічну інформацію за секунду, отримати будь-яку свою приватну інформацію на замовлення за секунди, оформити, замовити будь-яку послугу від держави. Для нас це політ у космос, а як це в Естонії можна подивитись на відео

В Україні система отримала назву «Трембіта». Адаптована версія вже перейшла на баланс Державного агентства з питань електронного врядування та дуже спонукає до дії, адже роботи ще, як то кажуть, «копати й копати».

У свою чергу, весь цей час, по різних обласних і місцевих органах самоврядування почали з’являтися час від часу по відомчих веб-сторінках інформаційні та фінансові матеріали. Але виглядає це поки що як набір букв та цифр без будь-якої системи, без спроможності автоматично обробляти та додавати у систему (наприклад, до Ю-Контрол, яким я користуюся у розслідуваннях шахрайства під виглядом благодійної діяльності). Про автоматичне додавання у якісь реєстри по регіонах не йдеться взагалі, і тут, як із реєстрами по нерухомості, потрібні не лише гроші, а й політична воля, «або так, або покарання за бездіяльність». Поки що вся надія на місцевих активістів та незалежних журналістів, які раз за разом надсилають до місцевих органів самоуправління запити щодо витрат місцевого бюджету. Тобто, по суті, вся надія на нас із вами. Настав час, коли попит має формувати пропозицію.

Цікаві факти

Система з відкритими даними, якою вже зараз можна користуватися.

Електронні послуги краще шукати по сайтах розпорядників інформації.

Якщо кошторису або якоїсь іншої публічної інформації немає на сайтах будь-якого рівня — пишіть запит згідно закону про доступ до публічної інформації.

Завдяки системі в Естонії майже всі послуги від держави можна оформити, не виходячи з дому, окрім двох: при купівлі/продажу нерухомості договір, який сформовано онлайн, завдяки системі, все ж таки потрібно підписати особисто, та не можна онлайн... одружитися :).