«Чому саме так?»: 5 тез про розвиток критичного мислення українців

Примітка редакції. Як наблизити шкільну освіту до реального життя та розвинути критичне мислення в дітей, аби надалі вони зуміли протистояти дезінформаційним впливам і стали активними членами громадянського суспільства — в матеріалі Володимира Малинки для проекту Media Sapiens видання «Детектор медіа».

Прориватися в навалі інформації та вміти концентруватися: на яких онлайн-курсах цього можна навчитися та як такі вміння розвивають у школярів? «Детектор медіа» записав головне з дискусії про інфомедійну грамотність, яка проходила 7 жовтня в рамках симпозіуму «Роль освіти в епоху дезінформації та технологічного прогресу».

Треба вчити людей концентруватися та розбиратися у великій кількості інформації

Ілля Філіпов, співзасновник студії онлайн-освіти Edera, наголошує, що нинішня доступність будь-якої інформації породжує новий виклик — вміння її фільтрувати. У людей необхідно розвивати навички знаходити релевантну й експертну інформацію, а не вестися на популярну чи віральну. «Неправдиві новини набагато більш віральні за правдиві», — додає він.

Крім того, такі онлайн-платформи, як YouTube чи Facebook, працюють на те, щоб довше втримати користувачів. Це породжує ще одну проблему нинішнього покоління — кліпове мислення.

«Тепер можна зайти на YouTube, щоб розібратися з домашнім завданням із математики, а через декілька годин уже дивитися відео про те, як лускають кульки. Це інший бік проблеми — вміння концентруватися і вивчати інформацію не по верхах. Треба вчити людей зосереджуватися і досягати поставлених цілей», — каже пан Філіпов.

Державний стандарт початкової освіти зараз пронизаний критичним мисленням

Про це розповіла Галина Титиш, головна редакторка сайту «Нова українська школа», директорка ГО «Смарт-освіта».

«Закон “Про освіту” передбачає 11 ключових компетентностей та 10 наскрізних умінь. Серед ключових компетентностей є інформаційно-комунікаційна. А серед наскрізних умінь є як критичне мислення, так і здатність логічно, стисло та обґрунтовано висловлювати думку, системно осмислювати інформацію тощо. Усе це зараз впроваджується в новій українській школі», — нагадала вона.

У Державному стандарті початкової освіти передбачений розвиток у дітей вміння аналізувати інформацію, систематизувати її та інтерпретувати, доводити свою позицію.

«Крім того, всюди тепер є запитання “Що ти думаєш із цього приводу?”, “Як ти вважаєш, чому так?”. Це те, що має стимулювати розвиток такого мислення у наших дітей і критичного ставлення до текстів. Вони також створюють свої медіатексти, хоч для початку це прості повідомлення», — каже вона.

Хоча інколи вчителі зізнаються, що викладати їм стало важче, ніж це було раніше. Діти починають ставити неочікувані питання, приміром, «із чого було зроблено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа?».

Дуже важлива здорова взаємодія у трикутнику «вчителі – батьки – учні»

Без цієї взаємодії складно досягти якісних результатів у навчальному процесі. Таку ідею свого часу пропагував Андреас Шляйхер, автор книжки «Найкращий клас у світі: як створити систему освіти ХХІ століття».

Галина Титиш розповіла, що просувати ці ідеї її організація почала через проект про педагогіку партнерства. Зокрема, вони приходили у школи і проводили фасилітовані зустрічі.

«У нас були ситуації, коли вчителі, дирекція та батьки нормально один з одним не спілкувалися. Але, коли вони разом обговорюють проблеми і плани, в результаті маємо зовсім іншу стратегію розвитку школи і комунікацію.

Якось дирекція скаржилася, що в них діти не хочуть брати участь у шкільних заходах. Виявилося, що їх ніхто ніколи не питав, чого вони хочуть. Їм просто казали: “Сьогодні до нас прийдуть спонсори, треба для них організувати концерт”. Я мрію, щоб до дітей нарешті перестали ставилися як до інструментів, а їхню думку чули і запитували», — розповідає пані Титиш.

Треба вивчати нове покоління, але освіта дорослих теж важлива

Ігор Балуба, керівник експертної групи Директорату вищої освіти й освіти дорослих МОН, вважає, що зараз освітянам важко взяти на озброєння нову методику: не управляти, а «вести за собою» і розуміти того, кого вони ведуть.

«Нам треба вивчати нове покоління, адже вони мають свої унікальні особливості. Водночас освіта дорослих також важлива. Це і робота з батьками, і викладання у вишах, і в закладах підвищення кваліфікації. Ми формуємо громадянське демократичне суспільство, яке повинно генерувати думки на основі достовірних знань і самоаналізу. Без поширення цих знань і навичок серед дорослого населення, далі рухатись буде складно», — вважає він.

Декілька онлайн-курсів, які можуть допомогти

Edera та IREX нещодавно запустили онлайн-курс з медіаграмотності «Very Verified». Раніше на цій освітній платформі VoxCheck публікував курс «Довіряй перевіряй» із фактчекінгу. А заняття для вчителів початкової школи щодо методики компетентнісного навчання та інклюзивної освіти вже пройшло 140 тисяч людей, навчається — 250 тисяч.

«П’ять років тому, коли створювали Edera і працювали над першим онлайн-курсом для школярів з фізики, ми шукали західні аналоги. Тоді познайомилися з британським стандартом викладання в середній школі та замовили їхній підручник для 9-го класу. Вже із цього посібника ми зрозуміли, що більшість із компетенцій, про які зараз говорять в Україні — від критичного мислення до підприємливості чи академічної доброчесності, — це все йшло наскрізними лініями в тому підручнику. А завдання там побудовані таким чином, щоб розв’язувати реальні проблеми із життя», — розповідає Ілля Філіпов.

Тобто для розвитку цих компетентностей не обов’язково потрібен окремий шкільний предмет, якщо вони будуть вплетені в інші.