GeekJournal: чому скарги 1+1 так спрацювали

Чи була справедливою спроба блокування контенту YouTube-каналу Geek Journal через скарги каналу «1+1» і що про це все каже українське законодавство — розбиралися юристи ІМІ.

Законодавство України про авторське право, що було створене на основі норм міжнародного законодавства, містить перелік випадків, які дозволяють використовувати об’єкти авторського права, об’єкти суміжних прав без дозволу автора та без його згоди, але з обов’язковим посиланням на автора та джерело запозичення. Зокрема, стаття 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає:

«Вільне використання твору із зазначенням імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення в пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення в каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання та відтворення випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів (аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією, розмітки для зручної навігації з метою розповсюдження між особами з інвалідністю із зору та осіб з дислексією, а також поповнення бібліотечних фондів спеціалізованих бібліотек, бібліотек навчальних закладів та центрів реабілітації для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю із зору, громадських організацій сліпих, підприємств, установ, організацій, де працюють особи з інвалідністю із зору, крім випадків прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною метою;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою в газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9-1) використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22–25 цього закону;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним».

Аналізуючи канал Geek Journal, можна дійти висновку, що використання ним контенту групи «1+1 Media» відбувалося відповідно до пунктів 1, 9-1 частини першої статті 21 згаданого закону, а отже, є правомірним видом використання.

Водночас варто пам’ятати й розуміти, що подання скарги з боку групи «1+1 Media» є правомірним кроком. Не можна заборонити будь-якій особі подавати скарги, навіть якщо скарга необґрунтована, — бо заборона подання скарги або вимога стовідсоткового доказування обставин, які викладено в скарзі, створює небезпеку унеможливлення оскарження порушених прав, адже не завжди можливо зібрати докази порушення без залучення правових інструментів держави, наприклад без проведення належної експертизи, певних слідчих дій тощо. Тобто сам по собі факт подання скарги з боку групи «1+1 Media» є нормальним і правомірним кроком, до якого вони вдалися, бажаючи захистити своє реальне або вдаване право.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про авторське право та суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Зокрема, особа має право звернутися до суду по захист свого порушеного права або ж у разі порушень авторського права і (або) суміжних прав із використанням мережі Інтернет скористатися позасудовим механізмом, передбаченим статтею 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

На нашу думку, основною проблемою є саме розгляд скарги групи «1+1 Media» адміністрацією YouTube за незрозумілим алгоритмом та задоволення цієї скарги шляхом блокування каналу самостійно адміністрацією YouTube, без залучення будь-яких інших учасників, без належного повідомлення власнику ресурсу, який блокують, без можливості надати з його боку пояснення, зокрема в цьому випадку — пояснення правомірності використання контенту групи «1+1 Media».

Використання недержавних механізмів блокування контенту в мережі Інтернет становить загрозу свободі слова. У разі національних держав їхнє втручання у свободу слова та в обмін інформацією досить чітко врегульовано нормами міжнародного права та національним законодавством. Дії державних органів, які неправомірно втрутились у свободу слова, можуть бути зупинені відповідно до визначених державою правових механізмів, або ж до такої держави можна буде подати позов до Європейського суду з прав людини про невиконання нею вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте в разі, коли блокування інформації в мережі Інтернет відбувається за волею приватного власника відповідної платформи без наявності чіткого і прозорого механізму та процедури, зупинити випадки помилок або зловживання таким блокуванням наразі немає можливості.

Єдиним правовим способом реагування на незаконні дії платформи, що заблокувала певний контент, є судовий позов до юридичної особи, яка розпоряджається цим сегментом мережі. Але судовий позов до великих власників соціальних мереж, зокрема до YouTube, — це дуже складний і дорогий шлях відстоювання порушених прав, який не може дозволити собі пересічний громадянин.