Тюдори: початок політики економічного розвитку Англії. Марія I, Єлизавета I
«Кривава Мері» ― це не лише коктейль з горілки й томатного соку. У такому розумінні ця назва відома менше ста років, а до того вона означала королеву Англії Марію Тюдор.
Таку характеристику вона заслужила за страту сотень протестантів під час свого короткого правління: вона зійшла на престол в 1553 році, а в 1558-му померла під час епідемії грипу.
Коротке правління Марії І ― це спроба повернути історію, це відчайдушна спроба повернути католицизм у країну, яка вже стала на шлях реформації. Нічого з цього не вийшло, попри ріки пролитої крові протестантів.
Економічна ситуація була не дуже сприятливою. Ще відчувалися наслідки «Великого знецінення», два роки поспіль (1555 та 1556) поганий врожай створив нестачу продовольства і зростання цін.
Марія намагалася поліпшити державні фінанси. Найбільшим її досягненням у цій справі було запровадження у 1558 році нової «Книги митних ставок». Запроваджені ставки значно збільшили надходження до скарбниці, митна політика Марії І відповідала протекціоністській політиці Тюдорів. Для подолання наслідків «Великого знецінення» Марія І наказала підготувати валютну реформу, але не встигла її запровадити. Це зробила її наступниця ― Єлизавета І.
У 1555 році Марія І видала королівську хартію Московській компанії. Це була перша велика акціонерна англійська компанія, попередник того типу бізнесу, який незабаром став процвітати в Англії та фінансувати її дослідження світу. Московська компанія отримала королівську монополію на торгівлю між Англією та Московським царством. Водночас вона стала важливою дипломатичною ланкою між Московією та Англією, що особливо цінувала ізольована від світу Московія. Після прибуття до двору Івана IV Ричард Ченселор, один з засновників компанії, забезпечив своїй компанії низку привілеїв у Московському царстві, включаючи вільний проїзд, контроль над англійськими поселеннями та недоторканність співробітників компанії. Тут ми вже бачимо той тип взаємодії держави та приватного бізнесу, який досягне повного розвитку під час експансії Англії в Індії та Африці в наступні сторіччя.
Правління Єлизавети І вважається «Золотим віком» англійської історії. Вільям Шекспір, Кристофер Марло і Френсіс Бекон, перемога над Великою армадою, подорож Френсіса Дрейка навколо світу, Волтер Релі і перше англійське поселення в Америці, початок промислової революції.
А згодом перетворення аграрної околиці Європи на одну із заможних держав ― усе це доба Єлизавети І, останнього монарха з династії Тюдорів.
Реформація церкви
За правління Єлизавети Англія остаточно стала протестантською країною. Вона скасувала всі спроби сестри повернути католицизм, позбавила сану всіх єпископів-католиків і призначила протестантів.
Одразу після коронації в 1559 році парламент ухвалив закони про церкву, які повернули ситуацію часів Едварда VI: державна церква з монархом на чолі, але з багатьма католицькими елементами обрядовості. Єлизавета дуже погано ставилася до радикальних протестантів (пуритан, анабаптистів), мабуть гірше, ніж до католиків. На відміну від відданого протестанта Едварда VI та фанатичної католички Марії І релігійність для Єлизавети була не духовною, а політичною справою: їй важливі були не догмати, а єдиний порядок у державі.
Згідно з Актом про верховенство 1559 року всі державні службовці мали дати присягу на вірність монарху як верховному керівнику церкви (Єлизавета як жінка не могла бути Главою церква) під загрозою звільнення з посади. Закони про єресь були скасовані, щоб уникнути повторення переслідування інакодумців, яке практикувала Марія (слід визнати, що страти за релігійні переконання все ж таки були: за 45 років царювання Єлизавети було майже 200 таких вироків, тоді як за 5 років Марія стратила 300 протестантів). Водночас було ухвалено новий Акт про уніфікацію, згідно з яким відвідування церкви і використання написаної Томасом Кранмером, якого Марія спалила на багатті, молитовної книги були обов’язковими. Віротерпимість Єлизавети закінчувалася, якщо спротив католиків набував політичної, а тим паче ― збройної форми. У 1569-70 роках католицьке повстання на півночі Англії жорстоко придушили, сотні його учасників повісили.
Сучасники свідчать, що серед селян католицизм усе ще був дуже поширеним, неодноразові зміни релігії за 20 років взагалі відвернули багато людей від церкви, але з часом узаконена державою релігія була прийнята народом. В епітафії Єлизавети І реформація церкви зазначена як її головна заслуга.
Державні фінанси
У 1560 році Єлизавета запровадила підготовлену за часів Марії валютну реформу, яка припинила обіг знецінених грошей. Всі знецінені монети, які мали зменшений вміст дорогоцінних металів, були виведені з обігу, і вперше за багато років номінальна і реальна вартість грошей стали тотожними.
Коли Єлизавета зійшла на трон, борг казни становив 227 тисяч фунтів стерлінгів, майже половину з нього становив борг перед біржею Антверпена під 14% річних. В управлінні державними фінансами Єлизавета була схожа на свого діда, а не на батька. Бюджетна дисципліна дозволила їй до 1574 року звільнити казну від заборгованості. Державний борг наприкінці правління Єлизавети був навіть трохи більшим, ніж на початку, але значно зросла економіка, тому зростання заборгованості не можна вважати критичним.
З самого початку отримання влади Єлизаветою Томас Грешем переконував її, що треба перейти від позичання за кордоном до внутрішніх позик. Але ані законодавство, ані внутрішній ринок не були ще готові до цього, потрібні були час та зусилля. Грешем вважав, що починати треба із закону про лихварство. У 1571 році таке законодавство ухвалили. Для розвитку ринку було зроблено багато, наприклад, створена Грешемом Королівська біржа почала працювати того ж 1571 року. Взагалі, за правління Єлизавети ухвалили велику кількість нормативних актів щодо розвитку торгівлі та виробництва.
Соціально-економічна політика
Податкове, соціальне й економічне законодавство становило основну частку роботи Палати громад (нижня палата парламенту). За правління Єлизавети були ініційовані сотні законопроектів, що стосувалися таких галузей, як виробництво і торгівля сукном, шкірою та залізом; подолання бідності, безробіття і бродяжництва; регулювання землекористування, особливо під вирощування зерна. Хоча деякі з таких заходів ініціювала королівська влада, але багато законотворчих ініціатив виникли через місцеві проблеми або лобіювалися зацікавленими компаніями і корпораціями.
У єлизаветинську добу парламент ухвалив такі знакові акти, як Статут ремісників (1563), закон про лихварство (1571), закон про бідних (1601). Саме у Статуті ремісників ми вперше зустрічаємо законодавче визначення мінімальної заробітної плати і механізму її встановлення.
У цей період була доведена до логічного кінця протекціоністська політика щодо суконного виробництва, започаткована експортним митом на вовну Генріха VII. Єлизавета взагалі заборонила вивозити вовну з Англії, чим завдала страшенного удару по суконній промисловості Фландрії і взагалі континентальної Європи. В результаті протекціоністських заходів експорт сукна з Англії виріс у XVI сторіччі втричі, але це все ж таки було дешеве, не відбілене сукно. Дороге сукно з фінішною обробкою доводилось імпортувати, технологічно суконна промисловість Англії ще поступалась Фландрії. За такої інтенсивної державної підтримки суконного виробництва не могло минутися без надмірностей. Виробництво сукна перевищило попит на нього, уряд навіть вдавався до таких екзотичних заходів, як примус усіх купців витрачати певний відсоток обороту на закупівлю англійського сукна. Незгодних переслідували судом.
Наприкінці XVI сторіччя сукно становило 80-90% англійського експорту, але держава підтримувала також інші, ще зовсім молоді для Англії індустрії. Ось як про це пише Фрідріх Ліст, перший економіст, який став досліджувати економічну політику розвитку: «При королеві Єлизаветі було заборонено ввезення металевих та шкіряних виробів та маси інших промислових виробів, з іншого боку, підтримувалася імміграція німецьких гірняків та металургів; раніше кораблі купувалися у ганзейців або їх замовляли будувати в містах на узбережжі Балтійського моря, Єлизавета за допомогою протекціоністських та заохочувальних заходів створила власне кораблебудування. Необхідні для цього лісові матеріали завозились з північно-східних держав, а це знову надзвичайно розширило вивіз англійських витворів у ці країни. Вивчивши оселедцевий промисел у голландців, китобійний ― у жителів Біскайської затоки, Англія сприяла розвитку цих промислів у себе за допомогою субсидій».
Єлизавета розвинула започатковану королевою Марією видачу королівських хартій великим акціонерним торговим компаніям. Після Московської компанії були створені Іспанська, Остландська (для торгівлі з країнами Балтії), Турецька, Марокканська, і в 1600 році найбільш знаменита з них ― Ост-Індська компанія. Важливо зауважити, що все це були акціонерні компанії, відкриті для участі дрібного бізнесу, це був узаконений владою механізм концентрації капіталу. Ця концентрація капіталу дала можливість фінансувати колонізаторську політику коштом самих цих компаній, а не скарбниці. В цьому була принципова економічна відмінність створення колоніальних імперій Англії від Іспанії та Португалії.
У Тюдорівський період держава розповсюдила свій вплив на сфери, до яких вона раніше не втручалася, ― піклування про непрацездатних (сиріт, самітних старих, хворих) і безпритульних, а також освіту. Раніше цими справами піклувалася церква, але ліквідація монастирів створила соціальний вакуум, який мала заповнити держава, як адміністративно, так і фінансово. До виникнення міністерств соціального забезпечення і охорони здоров’я було ще дуже далеко, але у 1572 році запровадили податок на утримання немічних, старих та нужденних. В епоху Тюдорів виникли робітні доми ― гібриди притулку з в’язницею, перший з них ― Брайдвел, виник за Едварда VI у колишньому палаці його батька. До власності Лондона перейшли кілька колишніх монастирських лікарень, серед них знаменита психіатрична лікарня Бедлам, управління якою була передано адміністрації Брайдвела. Брайдвел та Бедлам були настільки відомими, що ці назви стали загальними іменниками, і не лише в англійській мові.
Іноді доводиться чути, що Англія після перемоги над іспанською Великою армадою в 1588 році стала світовим військово-морським й економічним лідером. Це безумовне перебільшення, до такого стану ще було далеко. Доходи іспанської скарбниці були на порядок більшими, ніж англійської. Економічний стан ще не був стабільним: кілька неврожайних років у 1590-х та витрати на війну в Ірландії призвели Англію до голоду та спустошення казни. Тюдори не зробили Англію найбагатшою країною світу, вони лише започаткували політику, яка привела до цього в майбутньому.
Далі буде
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!