Тюдори: початок політики економічного розвитку Англії. Генріх VIII
Коли читаєш про всі безумства Генріха VIII очима економіста, виникає питання: чому англійська економіка не розвалилася вщент? Поглянемо хоча б на вторгнення у Францію 1544 року.
Ця війна коштувала 650 тисяч фунтів стерлінгів (у деяких джерелах можна побачити оцінку витрат у 2–3 рази більшу), тобто приблизно шість річних доходів скарбниці, але не принесла жодної користі Англії. Генріх VIII міг розраховувати на успіх тільки за підтримки Карла V, імператора Священної Римської імперії, але той уклав сепаратний мир із Францією, тому у Генріха VIII не лишалося іншого виходу, ніж повернутися до Англії ні з чим. Єдиним результатом стало банкрутство скарбниці.
Економіка — інерційна система. Це означає, що протекціоністські заходи попереднього короля мали працювати, якщо їх не скасовувати. І вони працювали. Експорт сукна за часів Генріха VIII збільшився вдвічі, хоча це нижчі темпи зростання, ніж за часів його батька, але не суттєво. Експорт вовни продовжував скорочуватися. Тобто позитивні структурні зміни економіки тривали.
Безумовно, головним історичним вчинком Генріха VIII було відокремлення Англії від католицької церкви і створення власної церкви, на чолі якої став король Англії. Цей вчинок мав не тільки релігійні та політичні наслідки, а й економічні. Із глобальної точки зору, як, наприклад, у Томаса Маколея в його «Історії Англії», можна сказати, що перехід від католицизму до протестантства — то перехід від злиднів до процвітання. «Найчарівніші та найродючіші регіони Європи під пануванням римської церкви стали вбогими, тоді як протестантські країни, безпліддя і варварство яких служили колись приказкою, були перетворені за рахунок мистецтва і промисловості на сади. Хто, знаючи, що таке Італія і Шотландія від природи, і чим вони чотириста років тому були насправді, порівняє тепер околиці Риму з околицями Единбурга, той у змозі уявити собі те, до чого веде папське панування», — писав він у середині ХІХ сторіччя.
Хоча зараз розрив в економічному розвитку між католицькими і протестантськими країнами Європи не такий разючий, він ще й досі зберігається, але різниця економічного рівня протестантських країн Північної Америки і католицької Латинської Америки зараз іще більша, ніж була в ХІХ сторіччі. З перспективи в декілька століть запровадження протестантської церкви в Англії Генріхом VIII має не менші економічні наслідки, ніж запровадження політики протекціонізму його батьком.
| Проблема впливу протестантської культури на економічний розвиток уперше була досліджена в класичній праці Макса Вебера «Протестантська етика та дух капіталізму», яка побачила світ 1905 року. У другий половині ХХ сторіччя сформувався цілий напрям досліджень впливу культури на економічний розвиток. Найвизначнішими представниками цього напряму можна вважати Семюела Хантингтона та Лоуренса Харрісона, під редакцією яких 2000 року вийшла збірка досліджень «Культура має значення: як цінності формують прогрес людства». На своєму власному прикладі ми бачимо, що жодна країна православної культури не створила ефективну економіку. А Україна з XVII сторіччя й донині перебуває під впливом найгіршої версії цієї культури, яку зараз називають «русскій мір». |
Суттєва різниця між континентальним та англійським шляхами від католицизму до протестантських версій християнства полягає в тому, що в Англії ініціатором переходу були не релігійні діячі на кшталт Лютера і Кальвіна, а король, тобто світська політична влада. Головним організатором процесу був Томас Кромвел, людина світська, головний міністр у Генріха VIII.
Тобто започаткування протестантизму в Англії треба розглядати передусім як політичну дію. Цілком очевидно, що ця політична дія мала на меті зовсім не глобальні наслідки, про які пише Томас Маколей, їх навіть не можна було уявити. Король та його наближені переслідували зрозумілі та досяжні цілі: розлучення Генріха VIII із першою дружиною, яке не дозволяв Папа Римський, та нажива за рахунок майна католицької церкви.
Якщо говорити про безпосередні економічні наслідки розриву Англії з католицизмом, то головні з них були спричинені ліквідацією монастирів. Із 1536 року розпочалася ліквідація малих монастирів, а після 1539-го черга дійшла й до великих. Загалом було припинене існування майже 800 монастирів, що, до речі, завдало непоправної шкоди культурній спадщині, бо була втрачена велика кількість рукописів та книжок із монастирських і університетських бібліотек, Оксфордський університет узагалі втратив усю бібліотеку. Керував ліквідацією монастирів Томас Кромвель, який отримав за це прізвисько «Молот ченців».
Англійські монастирі володіли чвертю сільськогосподарських угідь країни, а в ті часи саме земля було головним капіталом. Ці угіддя відійшли у власність корони, а згодом значна їх частина опинилася у власності дворянства. Доходи від відібраної у монастирів землі давали майже 40 тисяч фунтів стерлінгів до скарбниці щорічно. Але значно важливіше те, що дворянство та йомени, які почали господарювати на цих землях, стали вести господарство по-іншому, ніж монастирі.
Фактично ми бачимо тут один з елементів первинного накопичення капіталу, з якого почалось формування капіталістичного способу виробництва. В поєднанні з процесом «огороджування» (специфічно англійський варіант ліквідації «колгоспного» землекористування), який почався ще до Тюдорів, перерозподіл монастирських земель започаткував перехід до капіталізму.
Крім землі, католицька церква в Англії мала великі обсяги рухомого майна, наприклад, церковний обрядовий інвентар, часто виготовлений із дорогоцінних металів. Усе це майно було конфісковане до королівської скарбниці, обсяг його оцінюють у мільйон фунтів стерлінгів. Я вважаю, що економічних наслідків конфіскація такого величезного обсягу майна не мала, бо воно було спрямоване на такі марнотратства, як згадане вище вторгнення у Францію 1544 року.
Витрати на війну із Францією та Шотландією в купі з розкішним способом життя потребували таких фінансових ресурсів, які не могли забезпечити не тільки регулярні доходи скарбниці, а й додаткові доходи, отримані в результаті знищення католицької церкви. В таких умовах Генріх VIII ухвалив рішення, яке на багато років порушило макроекономічну стабільність в Англії.
Він 1544 року розпочав те, що в історії Англії отримало назву «Велике знецінення», тобто політику знецінення валюти, згідно з якою кількість дорогоцінних металів у монетах зменшилася, та вони були замінені дешевшими неблагородними металами, такими як мідь. Основною метою політики було збільшення доходів корони за рахунок заощадження на виробництві валюти з меншою кількістю золота та срібла, необхідних для карбування нових монет. Наприклад, уміст срібла в монетах було знижено з 92,5% до лише 25%.
Ця практика була скасована тільки 1551 року Едуардом VI, економічні наслідки політики тривали до 1560 року, найбільш значним із яких була шалена інфляція. Фальшування монет дало змогу Генріху VIII отримати понад мільйон фунтів стерлінгів доходу.
Далі буде.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!