Середньовічні тревел-блогери
Вітаю вас, мої дорогі читачі. Сьогодні ми продовжимо колупатися в туризмі. Минулого разу ми дізналися трохи про античні особливості туризму, а тепер переходимо до часів Середньовіччя. Тому включаємо середньовічний саундтрек та поїхали.
Як ви можете пам'ятати, а можете і не пам'ятати — ми говоримо переважно про туризм у сенсі «поїхати відпочити», а не «поїхати у справах». Це важливе уточнення, щоби потім не було зайвих запитань. Отже, Середньовіччя.
З поїздками на відпочинок у середньовічній Західній Європі, прямо скажемо, було не дуже. З однієї простої причини — Римська Імперія розвалилася, і поїхати відпочити до іншої країни було ідеєю, так би мовити, не найкращою. Тут вам і набіги мігрантів з Азії та Східної Європи, і чума й інші типові для Середньовіччя обставини. Єдине, куди періодично можна було мандрувати — це у черговий хрестовий похід. Тому якщо й подорожували, то задля чогось — завоювати, поторгувати чи все разом.
Як ви пам'ятаєте, римляни винайшли перші туристичні путівники і перших гідів-екскурсоводів. Коли європейські правителі натішилися руйнуванням римської спадщини і зрозуміли, що не все в радянському союзі Римі було погано, то багато що стали відроджувати. Наприклад, традиції складання путівників — ітінераріїв. Ось тільки тепер із церковним «присмаком» — для прочан.
Де церква — там і торговці. Незабаром такі самі пам'ятки в дорогу почали писати й купецькі гільдії. Понад те, ітінерарії стали різновидом популярного чтива серед заможних панів. З'явився попит на тих, хто вміє описати не просто розумно, а ще й гарно, ті місця, де він мандрував. Так з'явилися тревел-блогери, а ітінерарії стали більше схожі на дорожні нотатки. Там ось це усе «Стріт-фуд у Єрусалимі — як не здохнути від холери після відвідування базару», «Десять способів проїхати від Константинополя до Колхіди і не потрапити в полон до сельджуків» тощоі. До речі, «Ходіння за три моря» пам'ятаєте? Якщо не пам'ятаєте, то погугліть — там теж цікаво.
Минали роки, у Європі почали з'являтися університети. А в них завелися студенти, які стали подорожувати містами і країнами не лише у справах, а просто тому, що це цікаво. Так виник пізнавальний туризм. Тут будівництво нове, там винахід, а ось тут гравюри почали друкувати. Заробляли ж студенти здебільшого тим, що якраз і розповідали про свої подорожі багатим дядькам і тіткам. Усе це чули їхні дітки і теж хотіли в майбутньому подорожувати. Отже, за часів Ренесансу виникло, вірніше відродилося, поняття «гран-тур». Майже як у Римі, тільки тепер молоді й багаті європейці не налагоджували ділові контакти, а тупо відпочивали на гроші батьків.
Точніше, не зовсім так — вони мали долучитися до культур різних країн за кілька років подорожей. Гран-тури здійснили багато відомих людей: англійський поет Джон Мільтон, французький філософ Жан-Жак Руссо, австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт, датський письменник Ганс Крістіан Андерсен, німецький поет Гете, англійський поет Байрон та інші. Знову ж таки, завдяки моді на гран-тури вдосконалювалася логістика й готельний бізнес у лакшері-сегменті.
Століття з п'ятнадцятого, з розвитком кораблебудування, з'явилося таке поняття, як морські круїзи. Саме так — просто з метою відпочити, розважитися. Це було небезпечно, тому круїзні кораблі супроводжували військові. Зазвичай таких круїзів було мало, але вони були. У вісімнадцятому столітті вже існували контори, що спеціалізувалися на тому, щоб покатати морем заможних панів із метою побувати в екзотичних країнах і подивитися на дива природи. Добре, що на той час уже багато чого відкрили, можна було не обмежувати себе Туреччиною і Єгиптом.
Якщо ж спробувати підсумувати, то в середні віки не все було так погано, як могло видатися. Як-не-як це була епоха розвитку міжконтинентальних торгових шляхів, місіонерства, масового паломництва християн на Святу Землю, освітніх і рекреаційних поїздок до країн Європи. Усе це було вкрай важливо з погляду історії зародження й розвитку туризму і різних супутніх «сервісних служб» у Європі в цей період. На мій погляд, це виразилося насамперед у вдосконаленні транспортних засобів і зародженні системи засобів розміщення туристів. Ну ви пам'ятаєте, я про це писав, коли про готелі розмовляли. Знову ж таки, інформаційні послуги вийшли на реально новий рівень саме в цей час.
Зрозуміло, що основним засобом сухопутного пересування залишався кінь, проте нові типи кораблів й успіхи в розвитку навігації сприяли можливості відвідування інших країн і цікавих об'єктів у різних частинах світу. Якщо говорити розумними словами, то все це започаткувало формування усвідомлених і сталих потреб дедалі більшої частини людства «вирушити в дорогу».
Далі ми поговоримо про те, як, куди і навіщо люди подорожували, починаючи з вісімнадцятого століття і далі, до сучасності. Не перемикайтеся.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!