Корпоративний центр Щербенка – Вітренка
Коли я вперше почув, що Юрій Вітренко скоро вилетить із «Нафтогазу», якось слабко вірилось. Потім інформація потрапила до рук іще раз – уже з інших кіл. Довелось задуматись.
І знаєте, що? Я сьогодні добрий. Якщо Юрія не виженуть – таки дам підставу вигнати. Ні, навіть не так. Дарую владі причину замість якогось там приводу.
Бачте, в «Нафтогазі» час від часу змінюється керівництво. А кадри трохи нижче за ієрархією – не так активно. Ще й без помпи, характерної звільненню голови чи хоча б його правої руки. Стати залежним від такого кадра – вирок керівнику. Тоді його негатив перейде на тебе.
У цей капкан і вскочив наш Юрій Наталкович. Тепер причина для звільнення є, й вона вельми актуальна. Звати її Віталій Щербенко.
Офіційно посада «причини» звучить так: директор з адміністративної діяльності та енергоефективності. Працює саме в НАК, не в дочірній компанії. Людина вкрай творча, навіть талановита. Одна біда: вписати його найкращі сторони в чинне законодавство в мене не виходить.
Так само не виходило в Андрія Коболєва. Незадовго перед відходом він узгодив звільнення Віталія – щоправда, не встиг дотиснути. Як ви пам’ятаєте, звільнили голову «Нафтогазу».
Дивіться самі. Про звільнення Щербенка на умовній курильні «Нафтогазу» говорили у квітні 2021 року. Вже 28 квітня там обговорювали поразку Коболєва.
Щоправда, нікуди не ділась справа, порушена проти Щербенка ще ГПУ. Статті 172 та 168 Кримінального кодексу: розслідували факти погроз та знущань над співробітниками «Нафтогазу». Хороша людина, як ви зрозуміли. Надійна.
Тож Віталію дуже пощастило. Хотіли звільнити? Вітаю, більше нікому, адже твій ворог сам відчалив у напрямку рідної квартири.
Супротивник всядеться там, буде пости гнівні писати в соцмережах. А ти – ні, працюватимеш, ти ж любиш роботу. Я не кажу «працювати». Саме якщо не працювати, на роботі в Щербенка все йде чудово.
Прокурорські справи, звісно, нікуди не поділись, та замість Коболєва «Нафтогаз» очолив Вітренко. А з ким Віталій живе поряд у селищі Козин? Отож. Зручно, за бажання можна й справи там обговорити. Недивно, що за 15 днів після урочистого входження Вітренка в офіс НАК тут намалювався й наш герой.
Якщо встигли звільнити, відновився. Якщо не встигли – може, просто чілив десь, відпочив трохи. Всі ми люди.
Квітень пролетів, травень – також. У червні дехто наважився: пора братись до справи. І запропонував Юрію Вітренку визнати непридатним до експлуатації офіс «Нафтогазу». Адреса – м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6. Особливо мені сподобалось формулювання: «непридатний для використання як великого корпоративного центру».
Натомість пропонувався інший офіс. По вул. Михайлівській, 12б. Розкішне місце, теж центр Києва та всі пацани з району тебе поважатимуть. Іще й платить держава.
Оцінка щодо вартості оренди – 5 млн доларів на рік, 25–26 млн за весь строк контракту.
Одна біда. «Нафтогаз» уже відзвітував, що витратить 10 млн доларів. Куди поділись ще п’ять – одному Богу відомо, мені точно не доповідали. Та кудись вони зникли.
Угоду підписали. Кошти пішли за адресою, звісно. Вже у грудні 2021 року нова будівля, придатна «як великий корпоративний центр», нарешті проявила себе: показала, за що гроші платяться. Якщо натякнути простіше, там почала осипатись штукатурка.
Ну й нічого страшного, треба було ще 1,5 млн доплатити. Тоді, мабуть, висіла б на місці. Корпоративно.
Отже, в нас на рівному місці розпиляли суму на видатки на вкрай кепський офіс. Нікого не відправили за ґрати. Зникло не 10% суми, а половина. Теж нікого не посадили та навіть не звільнили. Тоді поставлю питання трохи інакше.
Шановне панство, а що таке «великий корпоративний центр»? Саме під цим формулюванням «непридатності» до «великої корпоративності» запускали всю цю історію. Дурнувате визначення, розмите та за вуха притягнуте. Ще й обійшлась нам украй дорого. 5 млн доларів – це не жарти.
Хто ж мав це все описати? Вітренко, який підпис ставив? А він мовчить.
Може, спитаємо в… Щербенка? Ну зачекайте, я нічого не стверджував. Питати треба директора з адміністративної діяльності. А, тоді точно Щербенка. За такі слова до суду не подаси: його ж юрисдикція.
З’являється логічне питання. Припустимо, ви (чи я) працюєте в «Нафтогазі». Вашими стараннями НАК переплатить за комерційну нерухомість власникам цієї самої нерухомості. А вони вам відкат дадуть. Дуже смачна сума під майбутнє розпилювання, а вивести гроші – те ще завданнячко. Не в саквояжі ж готівкою тягати.
Не звинувачую пана Щербенка, проте в його дружини є арт-галерея за адресою вул. Михайлівська, 22в – тобто приблизно за 50 м від того ж офісу. За 5 млн доларів, із великою корпоративною штукатуркою.
Мистецтвознавець із мене не дуже, а от слухаю візаві доволі непогано. Так-от, галерея 2021 року почала непогано продавати картини. Шукайте ТОВ «АРТХАУЗ».
Ні на що не натякаю, та правоохоронці побачили в цьому певну корупційну складову. Відбувся розпил. Куди ділись кошти, ніхто не знає. Зате Богом забутий арт-об’єкт раптово почав рубати такі продажі, немов там Сальвадор Далі власну колекцію на аукціон виставив.
Звісно, ніякого Сальвадора Далі не було. На відміну від правоохоронців.
Тепер ми повертаємось до Юрія Витренка. Якщо він готовий повернути державі всі кошти, що пішли за картинною (я образно) схемою – коли чекати чек?
Бо пан Щербенко може викручуватись. Ключовим моментом офісного перевороту був підпис його безпосереднього начальника. Він схвалив цю рідкісну дурню. Він погодився перевезти колектив до комори з хріновою штукатуркою, нехай і в елітному районі. Він притягнув за вуха ідіотський термін «великий корпоративний центр». То що, Юра? Платитимеш, чи тобі знову хтось у штани напудив?
Самі бачите, якщо Юрія Наталковича звільнять – питати буде нікого. А мені б хотілося почути відповіді.
Шкода, що їх не було раніше та не буде зараз.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!