Чому Німеччина мусить відправити Україні танки Leopard

Переклад: Sascha Rammstein.

На зустрічі в Рамштайні федеральний уряд не дав зеленого світла на постачання бойових танків Leopard. Чого насправді чекає Берлін, запитує Крістоф Гассельбах.

Визнаю, що змінив свою думку. Тривалий час я добре розумів зволікання канцлера Олафа Шольца щодо постачання Україні важких озброєнь. І все ще розумію тривогу з приводу того, що Німеччина чи весь НАТО через постачання певної зброї можуть бути втягнуті у війну. Адже російські політики погрожують саме цим, а президент Володимир Путін навіть натякав на можливість застосування ядерної зброї. Безумовно, є підстави поводитися обачливо у відносинах із Росією.

Однак проблема полягає в тому, що Путін це знає. Ба більше, він від початку враховував цей страх. У той час, як українці відчайдушно борються за своє життя та свободу, російська армія систематично руйнує житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури. Практично на нашому порозі кояться військові злочини!

Загроза війни на виснаження

Порівняно зі значною чисельною перевагою російських військ та абсолютною безрозсудністю їхніх воєнних дій, українська армія діє напрочуд успішно і навіть повернула частину окупованих Росією територій. Однією з основних причин цього є військова допомога Заходу.

Проте зараз український контрнаступ явно досяг межі можливостей. Почалася позиційна війна, яку Росія може вести довго. Однак і без великих боїв кожен день цієї війни несе страждання мирному населенню, кожен день цієї війни не дає змоги світові кинути всі сили на розв’язання інших проблем, наприклад, голоду, який посилився через цю ж війну.

Не час для переговорів

На тлі патової військової ситуації, на тлі інфляції та дефіциту енергоносіїв у багатьох країнах знову звучать заклики до дипломатії — треба нарешті вести переговори про мир! Однак зрозуміло: якщо Україна зараз почне домовлятися, вона отримає мир під диктатом Росії.

Як сказав генсек НАТО Єнс Столтенберг у жовтні в інтерв’ю DW: «Якщо президент Путін припинить бойові дії — настане мир. Якщо Україна припинить боротися — вона перестане існувати як незалежна держава». Тому дипломатія та військова допомога не є протилежними речами, вони доповнюють одна одну. Україна має розпочати переговори з позиції сильного. Але поки що у неї немає такої позиції.

Путін вирішує, що вважати війною

За словами військових експертів, західні бойові танки мали б вирішальне значення. З ними Україна могла би просунутись на інші окуповані Росією території, а не просто утримувати лінію фронту.

Путін заявляє, що ці території належать Росії. А якщо Росія розцінить просування України із західними танками як вступ у війну країн-постачальників цих танків? Відповідь така: він усе одно може це витлумачити так — якщо захоче. Й інші речі він також може трактувати як вступ у війну. Але Захід не повинен ставити себе в залежність від нього. Міжнародне право на боці України та її військових партнерів, адже ця країна захищається від агресії.

Ризики є скрізь

Так, цей шлях ризикований. Але інший шлях — утриматися, не лізти — ще більш ризикований. Він показав би Путіну і всім його потенційним наслідувачам у всьому світі, покарання за агресію можна уникнути. Тоді наступними цілями можуть стати Молдова чи країни Балтії.

Тож стриманість більше не є доречною у розмові про танки — якщо вона колись і була такою. Поки жодна інша західна країна не бажала постачати бойові танки, Олаф Шольц міг сказати, що не хоче, аби німці йшли на це самі. І це було б розсудливо. Тепер Британія вирвалася вперед і хоче постачати свої танки Challenger, незалежно від того, хто ще зголоситься. Інші держави, такі як Польща та Фінляндія, надішлють танки Leopard німецького виробництва, щойно Німеччина це дозволить — тому що Берлін залишає за собою це право. Дозвіл — найменше, що має зробити федеральний уряд. Але він і від того відмовляється. Міркування власної обороноздатності Німеччини також можуть свідчити проти «Леопардів», але аж ніяк не дипломатичні, стратегічні чи навіть моральні фактори.

Постачання танків є обов’язковим у військовому плані, воно відповідає міжнародному праву, а стратегічно — це вирішальний сигнал Путіну та його союзникам про те, що ми разом відстоюємо нашу свободу. Федеральний уряд не може зволікати із цим, інакше він утратить довіру.