Не буде, не піду
Ранній доступ: Patreon
Німеччина та Данія розробили новий корабель — як для підтримки звичайного флоту, так і для взаємодії із субмаринами. Попередні зразки були на озброєнні з 1990-х і їх проектували за цивільними стандартами. Війни ж не буде.
Та нові кораблі, які зараз проходять усі бюрократичні узгодження перед початком випуску, вже створені за військовими стандартами. І це в німців. Тих, що неймовірно агресивні та щодня тільки й думають, як би на когось напасти (це сарказм). Німці й данці. Проектують. Кораблі. Військові.
Бо війни ж, мабуть, точно не буде. Звідки їй взятись?
Чехія могла б забити на питання оборони, сподіватись лише на НАТО. Тобто покладатись на чиюсь армію. Та на її ввічливі гарантії, що в разі перемоги над суперником тебе хтось усерйоз питатиме про побажання стосовно його долі.
Війни ж не буде, нагадуємо. Не бу-де, твердо й чітко.
А тепер Чехія раптово взяла та переписала власні норми ВЛК. Звісно, там немає війни, воєнного стану чи розпочатої мобілізації. Однак тепер, якщо доведеться, ця маленька держава зробить усе правильно.
Ліпше за нас. Бо, судячи з усього, саме на наших помилках і вчилась.
Якщо коротко, замість умовних категорій «обмежено придатний» чи «придатний до служби в тилу» там буде чітка градація родів військ. Туди ти йдеш, туди — ні. Чому Чехія занепокоїлась цим питанням? Бо війни ж, мабуть, точно не буде.
Або, наприклад, Латвія. Вона вже давно в ЄС та НАТО, могла б спокійно рахувати власні відсотки ВВП. Ну а що їй ще робити? Війни ж не буде.
Тепер вона збирає собі дрони без китайського комплектовання. І почала робити це задовго до заборон у Пекіні. А ще вона неймовірно швидко випробувала та замовила на власному заводі бронетранспортери Patria. Наступного року ще й до ЗСУ їх надішле. Бо війни ж, мабуть, точно не буде.
У Хорватії триває конфлікт між президентом та міністром оборони. Гарант хоче мирну країну, дружбу з Росією та файний бізнес. Війни ж не буде. А як буде, то хтось із членів НАТО прийде і хорватів захистить.
Його опонент наполягає, що армію необхідно нарощувати й розвивати. Міністра оборони розуміють парламентарі. Тому з 1 січня Хорватія повертає обов'язкову військову службу. Хоч показники щодо набору добровольців і смішні, вони тверезі: із самих добровольців боєздатне військо не сформуєш. Тож хорвати переходять до більш радикальних заходів. Бо війни ж, мабуть, точно не буде.
Фінляндія взялась за армію та оборонку ще до того, як увійшла до складу НАТО. Швеція забезпечила собі чи не найкращий у Європі механізм мобілізації. Норвегія без подвигів, але також дуже уважна. Тобто вся Скандинавія буквально чатує про всяк випадок. І їй зовсім неважко.
Литва, як і Латвія, наперед подумала про ймовірні викручування рук із боку Китаю щодо безпілотників. І теж закрила це питання власною збіркою.
Можна що завгодно казати чи думати про Польщу. Проте вона навіть у найпроблемнішому стані виглядає чи не найбільш боєздатною серед членів НАТО. Мабуть, це тому, що Варшава витрачала на ВПК більше за необхідні в Альянсі 2% ВВП, а тепер пропонує цю планку підняти для решти учасників.
Усе нормально. Великої війни точно не буде, нехай горить лише Україна.
Щоправда, чомусь держави в НАТО роблять усе, щоб підготуватись саме до великої війни. Вже і за нашою, і за їхньою участю. Чому ж вони це роблять? Невже не могли повірити у Святий Папірець, який потім неодмінно їх захистить?
Чому вони так завзято хапаються за кожен шанс? Що, здуріли?
Вибачте за сарказм. Це ми намагались порахувати, скільки разів по Румунії влетіло російським дроном. По Латвії нещодавно це вдарило вперше.
А ще намагались забути, як на це реагує верхівка НАТО. Пан Столтенберг, якого ми дуже поважаємо, відкрив скриньку Пандори, коментуючи прильоти по Румунії. Мовляв, загрози Альянсу немає. Це ж не в румунів хтось цілив. Те, що прилетіло саме по румунах, до уваги чомусь не беруть.
Потім трюк повторили з Латвією. Але вже без участі дядька Єнса, хоч і тими самими рейками. Бу-бу-бу, цілились не по Латвії, ну а як прилетіло по Латвії — то й норм.
Румунія в НАТО, Латвія — також. Однак поки «шахед» не поцілить у дитсадок посеред Брюсселя, помітити його присутність дуже важко. Як пожартував один з авторів у себе в соцмережах, «Хтось зґвалтував жінку, але думав про власну дружину, і тому його треба виправдати».
Такі підходи змушують шукати інші способи саморятунку.
Річ навіть не у тім, що НАТО слабко виглядає. Це ж не єдиний організм, а цілий список держав. Хтось сильніший, хтось — навпаки. Проблема полягає в тому, що ця міць залишається і без політичної волі (привіт цивільним діячам!), і без армійської ініціативи (привіт військовим функціонерам НАТО!). Всі сильні, але топчуться на місці.
Саме тому в рамках НАТО умовна Латвія може зітнути плечима: «Ой-йой, як же так? По мені прилетіло дроном. Ой! Тобто мені нічого не загрожує, I'm fine».
Проте в себе вдома Латвія розуміє, що з такими чудовими ініціативами вона одного разу може опинитись у статусі прифронтової території. І тоді чекати на потужних дядьків з економічною освітою, щоб вони дали дозвіл на удар по ворожому війську, буде трошки бо-бо.
Відповідно, в особистому плані латиші клепають броню і навіть нам трохи відкладають. Утім, гаразд. Відійдемо від Латвії, це був лише один із багатьох прикладів.
До речі, в США також заговорили, що не вистачає військових у армії. Щоправда, це не про «забрати бійців із Європи», а про «набрати більше людей». О ні! США, ви чого? Невже не розумієте, що ніколи нічого не буде, всі війни бувають лише в Україні, а вам воювати доведеться хіба в Call of Duty? Куди ж ви, США?
А ось туди, куди і всі. Знаєте, коли ми починали писати про мілітаризацію Заходу — на нас багато хто дивився зі скепсисом.
Сподіваємось, тепер їм важче це робити.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!