Поговоримо про СЗЧ
Щодня нам підсовують жахалку про СЗЧ. У стрічці, у телеграмі, під час розмови в черзі. Усе подано за однією й тією ж схемою — дивіться, в армії купа дезертирів, країна от уже завтра розсиплеться, бо «ніхто не хоче воювати».
Логіка проста, як двері. Напружити людей, прищепити їм сором та удаване безсилля. І бажано так, щоб у голові лишилася одна картинка — якийсь «поганий боєць», що кинув побратимів на лінії вогню. Цей образ працює, бо він морально очевидний.
Справжня проблема СЗЧ. Яка вона?
Дезертир підставив інших. Зірвав операцію, залишив позицію. Проблема в тому, що «статистика СЗЧ», якою нас лякають, дуже часто не про цю картинку. Вона про юридичну реальність. Спектр коливається від справжнього злочину до «ну, він два дні не виходив на зв’язок».
Ключовий момент — як це рахують. У публічному просторі СЗЧ зазвичай гуляє як сума зареєстрованих кримінальних проваджень, а не як кількість унікальних людей. І точно не як суцільні втечі з фронту.
Стаття 407 ККУ описує і самовільне залишення частини, і неявку бійця. У цивільному житті навіть такі тяжкі злочини, як убивство, мають поділ на умисне та ненавмисне. А тут формулювання лише одне. Хоча насправді для дезертира є стаття 408, та до цього місця вже ніхто гугл не гортає.
І ось тут з’являється перший великий провал, який любить підсвітити наш ворог. Значна частина історій, що потрапляють у поле дії статті 407, може бути пов’язана з навчальними центрами.
Рекрут утік під час базової підготовки, а не з окопу під Покровськом. Зовсім різні речі. То якого чорта вони в одному списку? У мене багато побратимів свого часу переводились через СЗЧ. Якого біса цей горе-новобранець стоятиме поряд із ними?
Проте в стрічці вам покажуть одну цифру. Так, ніби всі ці люди масово зривали оборону на найгарячішій ділянці. Це і є той самий трюк. Від цього не можна відмахуватися, кажучи наше улюблене: «Та якось саме розсмокчеться». Ні, не розсмокчеться.
Короткозорість капітана екіпаж не врятує
Влада на це забила, так. Однак влада змінюється, а країну можна втратити раз і назавжди. Саме тому нам потрібна не страшна цифра навмання, а нормальна та придатна для управління статистика.
Зараз держава нарощує цифровий облік і сервіси для військовозобов’язаних. Той самий реєстр «Оберіг» і застосунки на кшталт «Резерв+», де людина бачить свій статус і дані в реєстрі. Це може допомогти, якщо використати по-дорослому — як інструмент контролю процесів, а не як інструмент для галочки.
Навчальні центри не мають вимикати себе із цієї історії в той момент, коли курсант зник. Це їхня проблема. Біда, що в момент утечі деякі розумники вважають, що проблема якраз уже не їхня. Це ви, шановні, проґавили. Курсанта не цигани вкрали, і точно не миші з’їли.
Повірте, навіть це зменшить страшну статистику. Йдемо далі.
Друга велика частина проблеми, про яку не люблять говорити вголос, — це історії про переведення. Є люди, які не тікають від служби як такої. Вони тікають від конкретної частини, де їх тримають бюрократичними методами і не дають перейти туди, де вони реально потрібні. Чистий феодалізм. Привіт кінченому керівництву тероборони, до речі.
От боєць плюнув та пішов до потрібної частини. І його подали в розшук. Бінго, людина собі служить далі, а у вас +1 за статистикою. Ну що це за дитсадок? Це низька мобільність кадрів усередині армії. Тут проситься рішення про переведення військовослужбовців.
Камуфляж у всіх один, та плями бувають різні
Повертаємось до мого порівняння з побратимами. Людина, яка погодилась на переведення через СЗЧ, явно не мала іншого вибору. Вона погодилась вліпити собі пляму в біографію. Це може коштувати їй звання чи ще чогось. Але я не можу ставити в один ряд воїна, що хотів послужити Батьківщині якнайкраще, поряд з утікачами з «Десни». Чи тими, хто накивав п’ятами з позицій, аби пити горілку в рідному селі.
Особисто знаю людину, яка йшла займатись дронами в частину, де її обманули. Замість бойової роботи посадили за папірці. Коли людина подалась на переведення, їй заважали. На щастя, та історія обійшлась без СЗЧ, але ще півроку таких приколів — і, думаю, це таки сталося б.
До речі, зараз ця людина дійсно працює із дронами. І щодня дає такий результат, що можна тільки плакати з приводу недоотримання нею цих здобутків за час служби у попередній частині.
Перечитайте мої аргументи ще раз, будь ласка. Це дуже важливо. Все це треба виправляти, все, не на вибір. І від нашого ставлення до реальної проблеми залежатиме її справедлива оцінка. Те, без чого вам і машину наосліп не полагодять.
Тоді — і тільки тоді — ми побачимо статистику, яка дійсно щось означає. Не показник для паніки. Щоб лікувати пацієнта, лікар відправляє його на аналізи. Тут так само.
Працювати треба з проблемою, а не з її описом у соцмережах.