Перейти до основного вмісту

Працездатні

Панове можновладці, вам є чим зайнятись. І це не бійки в Раді, а допомога тим, хто дійсно цього потребує.

Однією з найбільших проблем, із якою мені довелося зіткнутися під час роботи на теренах Донбасу — це працевлаштування працездатного населення у закритих або просто депресивних прифронтових населених пунктах. Не виїздять, бо домівки в них там, і жити банально більше нема де. Повоювати не пропонуйте, бо «мірняк» є «мірняк». Різні люди трапляються, але здебільшого в них якісь родичі є по обидва боки фронту, тож воювати вони не підуть у жоден бік. Багато утримують дітей або стареньких. В основному це бідні люди, бо ті, в кого гроші були, вже давно повиїжджали. Тож маємо що маємо: той, хто не влаштував себе як худобу для перевезення «контрабанди», чи рикши (крісла колісного) на КПВВ, рятується в основному за рахунок своїх городів і гуманітарки.

Зараз основне питання про те, що буде із цими людьми, коли інституції ООН почнуть залишати зону ООС, гуманітарки вже не буде, а їхній вік наблизиться до пенсійного. Вони, як ми з вами розуміємо, не перший уже рік не сплачують єдиного соціального внеску. І вони ніяк не набирають потрібного для пенсії стажу. На що взагалі такі люди можуть розраховувати?

Розмір соціальної пенсії, згідно з розділом ІІІ Закону України «Про пенсійне забезпечення», має становити 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Так само розмір державної соціальної допомоги, згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», має становити 30% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який станом на сьогодні дорівнює 1497 грн, тобто 450 грн. Хіба на це можна прожити? А тепер уявіть собі, що приблизно в 500 населених пунктах у 20-километровій зоні від лінії фронту зі сторони, підконтрольної уряду України (це навіть я не беру ще непідконтрольну сторону), таких працездатних осіб із невизначеними перспективами налічують приблизно сотню тисяч. Що взагалі може держава зробити із цією соціальною бідою та загрозою?

Заздалегідь хочу сказати, що допомогти цим людям потрібно не тільки тому, що сотні тисяч людей за межею бідності — це соціальна загроза та джерело злочинності, а ще й тому, що ми начебто ближчі до Європи, ніж до Нігерії. І ці населені пункти — це наше з вами серце і наше обличчя.

Особисто мої пропозиції, що можна було б, наприклад:

– зробити при ВЦА щось на кшталт трудових груп для виконання суспільних робіт, потреба в яких на лінії розмежування виникає досить часто. Низка робіт може бути від відновлення водопроводу чи електропостачання до соціальної роботи зі старенькими з обмеженою мобільністю. Залежно від потреб ВЦА та можливостей власне самих осіб;

– на базі сільських клубів чи дитячих садочків, чи приміщень ВЦА, за участю центрів зайнятості, зробити робочі хаби з інтернетом для можливості як працювати, так і знаходити роботу;

– для батьків із малолітніми дітьми у кількості від трьох малих потрібно окреме забезпечення, приблизно як для ДБСТ. Або ну хоча б щоб ЄСВ за них оплачували з бюджету, а час їм цей зараховували як відпрацьований стаж;

– для підприємців, які працюють та проживають на території ООС, а також в інших місцях, «доступ до яких ускладнено», якщо бізнес не пов’язаний із перевезенням через кордон товарів, треба, я вважаю, пом’якшити податкову політику.

Можна впровадити ці заходи, наприклад, шляхом включення декількох нових статей до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який заодно можна було б привести у відповідність із Законом «Про особливості державної політики...», бо всі ці спекуляції про статус АТО вже привели декого з підприємців до самогубства (але це вже тема для окремої статті).

Самі зміни могли б виглядати так:

«...Доповнити Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції":

1) статтею 3-3 "Особливості оподаткування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такого змісту:

"Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС), для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, та які перебувають у населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється у розмірі 50% від встановлених для суб’єктів господарювання відповідної групи оподаткування. Дія цього Закону не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

2) статтею 9-3 "Забезпечення реалізації права на працю" такого змісту:

"Держава створює додаткові можливості для реалізації особами, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), права на працю.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів, районні й обласні, забезпечують створення тимчасових трудових груп та надають особам, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), можливість добровільної участі у таких групах задля трудової діяльності та своєчасного одержання винагороди за працю. Фінансування тимчасових трудових груп забезпечує держава";

3) статтею 9-4 «Підтримка сімей із дітьми» такого змісту:

"Особи, місцем проживання яких є населені пункти згідно з переліками, передбаченими частиною 4 статті 4 цього Закону (на період проведення Антитерористичної операції), в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на додаткову державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Роботу щодо призначення та виплати додаткової державної допомоги сім’ям із дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Допомогу призначають на другу і кожну наступну дитину з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачують щомісяця по місяць, коли дитина досягне 16-річного віку, включно.

Допомогу призначають у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щоб призначили допомогу, до органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує проживання в населеному пункті згідно з переліками, передбаченими частиною 4 статті 4 цього Закону, та свідоцтва про народження дитини один із батьків (опікун), із яким постійно проживає дитина, подає заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копію свідоцтва про народження дитини.

Цей перелік документів є вичерпним.

Документи, необхідні для призначення додаткової державної допомоги сім’ям із дітьми, орган соціального захисту населення розглядає протягом 10 днів із дня звернення.

Про призначення додаткової державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган соціального захисту населення видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після ухвалення відповідного рішення.

Нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із суми допомоги здійснюють у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Додаткову державну допомогу не призначають особам, які перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи».

(І тут потрібно буде додати пункт про зазначену категорію осіб до постанови КМУ № 178 від 2011 року).

Що стосується створення робочих хабів з інтернетом для можливості як працювати, так і знаходити роботу, то тут головне — забезпечити фінансування. І, до речі, можливості такого фінансування можна пошукати, наприклад, серед рішень Уряду, пов’язаних із таким документом, як розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів на 2019 рік із реалізації Стратегії подолання бідності». Є в нас і така (пункти 34, 35 та 43).

Сподіваюсь, що можновладці знайдуть у собі достатньо співчуття і наснаги, щоб допомогти постраждалим, які перебувають дійсно у безвихідному становищі, де не дай Боже опинитися будь-кому. Можливо, мої дописи допоможуть полегшити цю роботу та скоротити час, необхідний для впровадження цих заходів.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.
''отсканируй
и помоги редакции