Перейти до основного вмісту

Представник Гітлера у британському парламенті

Йому потрібна фракція, чи навіть коаліція.

Саме таку асоціацію викликає в мене поява Медведчука у Верховній Раді вже найближчим часом. Чи можна уявити, як представник Гітлера під час війни з Великою Британією викликає голову уряду Черчіля в парламентський Комітет із питань оборони та безпеки, щоб заслухати доповідь про підготовку Британії до оборони від німецької агресії? Уявити можна, але якщо це буде не Вестмінстерський палац, а інша, не менш відома, будівля в Лондоні — психіатрична лікарня Бедлам.

Зовсім скоро на нас чекає феєрична сцена поєднання Вестмінстеру з Бедламом в одному приміщенні на Печерську.

Те, що Медведчук — представник Путіна, не тільки народні чутки, не тільки домисли журналістів, це заява Президента України Порошенка, яка була підтверджена представником України на мінських переговорах Безсмертним. Коли уява народу, журналістські розслідування та заяви Президента співпадають, то це, мабуть, правда. Як кажуть, якщо щось виглядає як качка, крякає, як качка, ходить, як качка, то воно качкою і є.

Ну і як працюватиме парламент, у якому засідає представник смертельного ворога? Як буде сформований Комітет із питань національної безпеки та оборони? Як цей комітет може працювати, коли в ньому є представники Путіна?

Розглянемо можливі варіанти.

Перший. Не включати представників Путіна у Комітет з питань національної безпеки і оборони. Навряд чи Регламент Верховної Ради та Закон «Про комітети Верховної Ради» надає таку можливість. У Законі прямо написано: «Депутатські фракції направляють не менш ніж по одному представнику до кожного комітету Верховної Ради України». Під час написання цього закону важко було уявити, що в агресора виникне підстава і можливість спрямовувати своїх представників у комітети Верховної Ради, тому жодних запобіжників і застережень у цьому законі нема. Таким чином, за звичайною процедурою створення комітетів представники Путіна в Комітет із нацбезпеки та оборони потраплять.

Другий. Не створювати Комітент із питань національної безпеки та оборони, бо це загрожує національній безпеці та обороні (навіть звучить ця фраза абсурдно, але це реальна ситуація).

Перелік комітетів затверджують на першому засіданні кожного скликання, тому цілком можна в черговому скликанні не створювати Комітет із нацбезпеки, бо не прийняти туди представників Путіна неможливо, а прийняти — то створити небезпеку для держави. Чи проголосує Рада за нестворення Комітету з питань нацбезпеки? Найвірогідніше, парламент наступного скликання буде осередком суцільного хаосу, тому така усвідомлена дія малоймовірна. Крім того, питання національної безпеки все одно треба розглядати, навіть якщо це буде в іншому комітеті, де все одно будуть представники Путіна.

Третій. Створивши Комітет із питань нацбезпеки, ніколи не проводити засідання, наприклад, через відсутність кворуму впродовж усього часу існування цього скликання Ради. Якщо більшість у Комітеті становитимуть депутати, які визнають загрозу національній безпеці від Комітету з нацбезпеки, що включає представників Путіна, то це цілком реалістичний спосіб захисту безпеки України.

Але є два «але». По-перше, проукраїнської більшості в цьому Комітеті може й не бути. По-друге, що найбільш імовірно, проукраїнська більшість у Комітеті буде, але його робота може бути необхідною, бо живемо в умовах агресії Росії, яка не буде припинена найближчими роками. Тому, хоч це варіант втілити можна, робити цього не слід, бо Комітет має працювати. Це таке саме заперечення, як і проти другого варіанта.

Четвертий. Комітет із нацбезпеки створити, представників Путіна в нього включити, але не надавати їм доступу до таємної інформації, тобто фактично не дати їм можливості працювати в Комітеті. Тут є два аспекти: визначення інформації державною таємницею та наданню доступу до цієї інформації.

Те, що є державною таємницею у Верховній Раді, за Законом «Про державну таємницю» вирішує одна людина — це Голова Верховної Ради. Тобто перша мінімальна вимога — він сам не має бути представником Путіна.

Надання доступу до державної таємниці — то справа СБУ. Чи може СБУ заборонити представникам Путіна у Верховній Раді доступ по державної таємниці? Закон надає СБУ підстави для цього. Стаття 23 Закону України «Про державну таємницю» перелічує підстави для відмови в доступі до державної таємниці. Серед них: «сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України».

Нема жодних сумнівів, що Росія завдає шкоди інтересам національної безпеки України (це найбільш толерантне формулюванню бандитизму Росії стосовно України). Немає жодних сумнівів, що представники Путіна сприяють діяльності Росії (вони це називають «досягненням миру»). Однак чи достатні такі не просто очевидні, а навіть кричущі факти для того, щоб СБУ відмовила їм у доступі до державної таємниці? Зважаючи на те, як СБУ за часів Порошенка залякувала операторів ринку скрапленого газу, щоб розчистити ринок «під замовника», є певні сумніви, чи стала вже СБУ органом національної безпеки.

П’ятий, найбільш кардинальний. Діяльність представників Путіна підпадає під статтю ККУ про державну зраду, тому треба просто засудити їх за цей злочин. Тоді не буде проблем із діяльністю Комітету ВР із питань нацбезпеки та оборони. Стан нашої правоохоронної та судової системи не залишає нам надію на таке кардинальне розв’язання проблеми.

Можливо, що є ще якісь варіанти, які я не назвав. Не претендую на вичерпність. Просто хочу вказати на реальну проблему, яка вже очевидна і не має очевидних рішень. Може, як 2014 року, народ сам знайде рішення там, де держава безпорадна.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.
''отсканируй
и помоги редакции