Штаб-квартира НАТО. Хто шпигував для Кремля?

Переклад дослідження EUobserver про викриття російських шпигунів у штаб-квартирі НАТО. Ця стаття є першою у серії майбутніх публікацій про російське шпигунство в Бельгії та інституціях ЄС. Переклад з англійської зробив волонтер InformNapalm Володимир Богданов.

Підполковник зі зв’язками на вищому рівні у Кремлі, контррозвідник і фахівець із Big Data — особи восьми росіян, нещодавно висланих НАТО із Брюсселя, дають підказки щодо того, чому Москва так жорстко відреагувала і що робили її оперативники.

Вісім осіб, яких Росія назвала «дипломатами» у її посольстві у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, насправді були «прихованими офіцерами розвідки», які вели «діяльність, що не відповідає їхній акредитації», заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, оголошуючи про вигнання в жовтні минулого року.

НАТО ніколи публічно не назвало їхніх імен, а це означає, що вони могли спокійно поїхати додому і під дипломатичним прикриттям відправитися в інші країни, що не входять до НАТО.

Але згодом Росія повністю закрила своє посольство в НАТО.

Її реакцію розглядали як спробу применшити вагу західного альянсу, оскільки Росія та НАТО готуються до переговорів щодо загрози Росії новою ескалацією війни проти України пізніше цього тижня.

Але зв’язки на високому рівні деяких із тих, кому Столтенберг вказав на двері, свідчать про те, що істерика Кремля могла мати особистий вимір. Вони показали важливість штабу НАТО як цілі в очах Росії.

А їхні резюме проливають світло на людей, яких російські шпигунські служби тепер посилають до Бельгії, щоб так само випробувати вразливість інституцій цієї країни та ЄС в цілому.

Особа по ліву руку

Згідно з інформацією, отриманою в результаті спільного розслідування лондонської неурядової організації «Центр досьє» та EUobserver, імена восьми російських дипломатів-шпигунів в НАТО такі: Сергій Чесноков, Олег Демєхін, Василь Єпішкін, Дмитро Філіппенок, Ігор Ковальов, Надія Обухова, Олександр Смушко і Станіслав Телегін.

І, зокрема, Смушко мав друзів серед російських високопосадовців.

Смушко, естонець за походженням, закінчив факультет іноземних мов та іноземної військової інформації Військового університету Міністерства оборони (ВУМО) у Москві, отримавши звання підполковника і заступника начальника відділу ВУМО.

У якийсь момент він також поступив на службу до російської військової розвідки ГРУ. А до приїзду до Брюсселя він працював особистим перекладачем у міністра оборони Росії Сергія Шойгу, головнокомандувача Збройних сил Росії Валерія Герасимова та колишнього міністра оборони Росії Анатолія Сердюкова в переговорах з іноземними VIP-персонами по всьому світу.

Сам Смушко в інтерв’ю російському телеканалу «Звезда» у 2015 році згадував про свої стосунки з Шойгу. «У такій роботі найголовніше — взаєморозуміння», — сказав Смушко.

«З Сергієм Кужугетовичем [Шойгу] працювати легше. Я завжди сиджу ліворуч від нього… Часто доводиться перекладати різні приказки та прислів’я. Я завжди готовий до цього, хоча, звісно, не всі російські вислови легко перекладаються англійською», — додав Смушко.

Щодо більш особистих речей варто зазначити, що дружина Смушка Ніна виїхала з Бельгії разом із чоловіком.

І хоча вона офіційно не працювала дипломатом у Брюсселі та офіційно не була вислана, її профіль також вартий уваги.

Ніна Смушко також закінчила ВУМО, отримала військове звання капітана, а також працювала перекладачем для приїзду військових до ВУМО з Індонезії, Малайзії та Венесуели, куди Росія експортує зброю.

«У Росії, на відміну від західних служб, шпигунство часто є сімейною справою», — сказав один офіцер контррозвідки країни НАТО.

Тим часом Філіппенок, якого було вислано офіційно, можливо, був відправлений до Брюсселя, щоб шпигувати за іншими росіянами, на що вказує його досвід.

Росія має близько 200 дипломатів і консульських службовців у різних представництвах у Брюсселі та у другому за величиною місті Бельгії Антверпені.

Офіційно Філіппенок був скромним першим секретарем російського посольства НАТО, повідомляє його профіль на Linkedin.com.

Але насправді його, ймовірно, відправили до Бельгії шукати зрадників у лавах російських співробітників.

Контррозвідник?

Філіппенок, який раніше жив у Санкт-Петербурзі в Росії, згідно з російськими телефонними записами, перевіреними Центром Досьє, був співробітником військової частини 55297 внутрішньої шпигунської служби Росії ФСБ.

Цей підрозділ — Управління військової контррозвідки ФСБ у Західному військовому окрузі.

Філіппенок був активно залучений у події брюссельського осередку.

Наприклад, у вересні 2018 року він взяв участь у конференції про місії ЄС з розбудови миру, організовану Центром європейських політичних досліджень, провідним аналітичним центром.

А у квітні 2019 року він зареєструвався для участі в конференції щодо виборів до ЄС у Європейському парламенті, організованій неурядовою організацією Defend Democracy.

Але якщо він шукав російських зрадників, то деякі з його колег-шпигунів, схоже, шукали секретну інформацію іншого роду.

Єпішкін, теж вигнаний НАТО, зі свого боку, здавалося, цікавився тим, що Захід робить із великими даними.

Єпішкін закінчив 609 кафедру Московського авіаційного інституту (МАІ) у званні лейтенанта запасу. На цій кафедрі викладають «Прикладну інформатику», що включає системне програмне забезпечення, системи комп’ютерного зв’язку, прикладну математику, штучний інтелект, обробку Біг Дата.

У якийсь момент він поступив на службу до російської служби зовнішньої розвідки (СВР).

І він також брав участь у міжнародних заходах у Брюсселі, наприклад, у семінарі під назвою «Big Data Europe» у 2017 році, разом з експертами в цій галузі з ЄС, США, Індії та Японії, про що свідчать публічні записи.

Чесноков, ще один із восьми російських шпигунів, мав подібне походження.

До приїзду до Брюсселя він працював у «Антаріс-ТП», російській фірмі, пов’язаній із російською владою, яка створювала бази даних для Міноборони Росії та ФСБ.

ВУМО і МАІ, де навчалися Смушкін і Єпішкін, є відомими центрами вербування російської розвідки.

Таким самим є і Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМО), де навчалися Телегін і Демєхін, також видворені НАТО.

«Як правило, вербувальники починають уважно придивлятися до студентів з першого курсу, а ближче до захисту дипломів кандидатів запрошують на конфіденційну розмову і роблять привабливі пропозиції працювати на благо Батьківщини», — повідомило російське джерело.

Згодом Телегін працював у фінансовому департаменті російського міністерства закордонних справ у закордонних місіях, але згідно з його податковими деклараціями за 1999 рік отримав незначну офіційну оплату за роботу.

«Це поширена практика в розвідці: ніби ти працюєш в одній організації, але отримуєш свою [реальну] зарплату на власний рахунок за місцем служби [розвідки]», — повідомило інше російське джерело.

Телегін і Демекін мали квартири в урядових комплексах на престижному Рубльовському шосе і Мічуринському проспекті в Москві.

Кілька з їхніх сусідів також були офіцерами розвідки чи військовими, державними чиновниками і службовцями російських державних банків, які були направлені в іноземні посольства або на роботу в закордонні банки, виявив Досьє Центр.

Але якщо закінчити ВУМО, МАІ чи МДІМО і мати квартиру в Рубльовському чи Мічуринському властиво російським шпигунам, то інших було непросто виявити.

Наприклад, Ковальов, також висланий НАТО, був москвичем, який працював у профспілці працівників автомобільного транспорту до переїзду на автобазу МЗС Росії.

А Обухова, яка до висилки була «радником» російського посольства НАТО, народилася в робітничому селищі поблизу Ногінська в центральній Росії.

За даними Досьє Центру, вона почала свій трудовий шлях, розсилаючи рекламні каталоги кіпрсько-німецької фірми під назвою «Purchase at Home» ще у 2002 році.

Вона поступила на роботу до російського міністерства закордонних справ, а пізніше стала аташе російського посольства в Оттаві.

А перед поїздкою до Брюсселя вона отримала нагороду від президента Росії Володимира Путіна у 2006 році за «послуги з підготовки та проведення зустрічі глав держав і урядів країн-учасниць G8 у Санкт-Петербурзі».

Розкриття

Вигнання НАТО у 2021 році стало вже четвертим за останній час. Процес відсівання почався в 2009 році, коли НАТО вигнало Василя Чижова, сина тодішнього і нинішнього посла Росії у ЄС Володимира Чижова, а також іншого російського «дипломата» Віктора Кочукова за шпигунство.

Воно було продовжене у 2015 році у відповідь на перше вторгнення Росії в Україну. Тоді кількість висланих була невідомою, за оцінками, 30 або більше.

А НАТО вигнало ще сімох росіян у 2018 році після того, як Росія спробувала вбити одного зі своїх колишніх шпигунів, Сергія Скрипаля, використовуючи хімічну зброю у Великій Британії.

Але попри це, кажуть, Росія все ще має багато оперативників у Бельгії.

За оцінками західних джерел розвідки, щонайменше половина (близько 100) акредитованих російських дипломатів були офіцерами розвідки, а ще близько 100 російських шпигунів працювали під недипломатичним прикриттям на підприємствах, аналітичних центрах і неурядових організаціях у Бельгії.

Також російські шпигуни співпрацювали з російськими бізнесменами і злочинцями в Бельгії, а також із тими громадянами ЄС, яких Росія завербувала для зради своїх країн.

Більшість із восьми росіян, яких НАТО вислало у 2021 році, і тих, хто все ще залишився в Бельгії, були або з ГРУ, або з СВР.

ГРУ насамперед цікавиться військовою та військово-технічною розвідкою, тоді як СВР тяжіє до пошуків політичних секретів.

ГРУ вважається більш небезпечним, оскільки його оперативники вишколені як солдати і вчиняли вбивства та кібератаки в Європі.

Але СВР є елітнішою, її офіцери краще освічені та проходять тривалішу підготовку в шпигунській справі.

Чистка НАТО у 2021 році ґрунтувалася на інформації, яку надали контррозвідувальні служби західних держав в Об’єднаному відділі розвідки та безпеки (JIS) НАТО.

НАТО створило JIS у 2017 році у штаб-квартирі у Брюсселі у відповідь на дедалі більш ворожу поведінку Росії й Китаю.

Служба внутрішньої розвідки Бельгії, VSSE, несе основну відповідальність за полювання на іноземних шпигунів на території Бельгії, згідно з угодами з інститутами НАТО та ЄС.

Але як повідомляють джерела, VSSE має менше 20 офіцерів контррозвідки, які спеціалізуються на Росії.

А Бельгія та інституції ЄС мають менш вдалий досвід протидії російській агресії, ніж НАТО.

Наприклад, Бельгія вигнала лише одного імовірного російського шпигуна у відповідь на напад на Скрипаля.

Але навіть короткий огляд російських посольств і консульств у Бельгії, зроблений Досьє Центром, зміг виявити ще кількох російських «дипломатів», які звітували розвідувальним службам у Москві.

А інституції ЄС ніколи не оголошували жодних російських дипломатів персонами нон грата, зазначили у зовнішньополітичній службі ЄС.

НАТО, МЗС Росії та відмовилися від коментарів.

У VSSE сказали, що російська контррозвідка є «пріоритетною» справою.

Але один дипломат ЄС, виступаючи анонімно, пояснив, чому російське шпигунство в НАТО і в рідному місті штаб-квартири ЄС становить загрозу.

«Серед дипломатичного персоналу західних країн у центрах міжнародної дипломатії також може бути кілька представників спецслужб», — сказав він EUobserver.

«Але в російських місіях в НАТО і ЄС кількість шпигунів, які проводять агресивні розвідувальні операції, вражаюче висока», — сказав він.

«І ви повинні пам’ятати, що у російській військовій доктрині та стратегії національної безпеки Росія визначає НАТО своїм головним ворогом», — додав він.

«СВР і ГРУ здійснюють політичні вбивства, вербують інформаторів і агентів і, за визначенням, на 100 відсотків ворожі до НАТО і ЄС», — сказав дипломат.