Сили спеціальних операцій України: ексклюзивне інтерв’ю з командувачем ССО Ігорем Луньовим

Уже майже три роки, як у складі Збройних сил України діють Сили спеціальних операцій (ССО). На їхній емблемі — вовк. Це наймолодша складова ЗСУ, завдання якої — боротьба з тероризмом і піратством, заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, проведення інформаційно-психологічних операцій, міжнародна військова співпраця, безпека морського судноплавства України та інше. Про те, як загартовується українська військова еліта й на які ризики насамперед реагує, «Радіо Свобода» розповів командувач «вовкулаків» — генерал-лейтенант Ігор Луньов.

– Нещодавно, в розмові з «Радіо Свобода», начальник Генерального штабу генерал-лейтенант Руслан Хомчак сказав, що віддав відповідні вказівки стосовно «приведення чисельності, штату військових частин до оптимальної кількості». Силам спеціальних операцій «оптимізація» потрібна?

– Структура Сил спеціальних операцій вибудувана, затверджена Генеральним штабом і адаптована до викликів сьогодення. Структура Сил спеціальних операцій потребує подальшого нарощування спроможностей, щоб виконувати покладені на неї завдання.

Концепція ССО — наша «дорожня карта» до 2025 року. Вона затверджена наказом міністра оборони України, а створювалася у взаємодії з міжнародними партнерами — радниками, експертами, інструкторами країн НАТО.

– Зона виконання завдань ССО не обмежується лише районом, де триває Операція об’єднаних сил?

– Завдання в зоні проведення Операції об’єднаних сил (ООС) ми як виконували, так і продовжуємо виконувати. Водночас у прописаному функціоналі ССО зазначено чимало інших завдань — зокрема, військові інформаційно-психологічні операції. Такими операціями ми займаємось у рамках оборонної діяльності.

Безпосередньо всередині України інформаційні операції не проводимо — законом це заборонено.

– Можете назвати деякі успішні операції ССО?

– Оприлюднювати те, що було зроблено Силами спеціальних операцій, закон дозволяє лише через певний період часу.

– Через який саме період?

– Залежить від операції. Іноді — до 50 років.

​– Наскільки досконалими є законодавчі норми, які регулюють завдання ССО? Що буде, якщо комусь із можновладців захочеться змінити нормативно-правову базу функціювання Сил спеціальних операцій?

– Це буде непросто — потрібно докорінно змінювати законодавство.

На сьогодні нормативно-правовим підґрунтям існування нашого роду сил є закон про Сили спеціальних операцій, який набув чинності в липні 2016 року. Цьому передувало півтора року роботи. Документ визначає правовий статус та застосування Сил спеціальних операцій самостійно або у взаємодії з іншими видами Збройних сил України.

Існує положення про ССО, затверджене указом президента. Ще одне положення, в якому розписаний весь наш функціонал, підкріплене відповідним наказом начальника Генерального штабу. Міністром оборони затверджена і впроваджується концепція розвитку ССО, про яку я вже згадував.

– Коли в Україні створювалися Сили спеціальних операцій, на досвід яких країн ви орієнтувалися?

– Ми співпрацювали з багатьма партнерами, втім, не сказав би, що чийсь певний досвід брали за основу для наших ССО.

Загалом, бездумне копіювання не є підходом, прийнятним у країнах Північноатлантичного альянсу.

Існують стандарти НАТО — ключові точки, яких потрібно дотримуватись, а наповнення у кожній країні своє.

За структурою армії, структурою Сил спеціальних операцій і взагалі ментальністю близькими до нас є Польща, країни Балтії.

Найвищі стандарти, звісно, демонструють Сполучені Штати, але потрібно розуміти їхній рівень матеріально-технічного забезпечення.

– Чи беруть участь підрозділи ССО у спільних навчаннях із країнами НАТО?

– Наші підрозділи беруть участь у навчаннях «Флейбінг Сворд», що тривають у Литві, і «Троян Футпрінт» у Румунії. Готуємось також до українсько-американського «Сі Бризу-2019».

До речі, в навчаннях у Литві бере участь підрозділ ССО, який упродовж трьох років проходив підготовку за стандартами НАТО і незабаром отримає відповідний сертифікат.

– Скептики нарікають, що до стандартів НАТО нашій армії ще дуже далеко й довго…

– Не згоден із цим. Можливо, все відбувається і не дуже швидко, адже стандарти НАТО — це передусім, з моєї точки зору, відповідний менталітет, інше сприйняття життя. Але я вважаю, що все реально і то вже в найближчій перспективі.

– Припускаю, що у навчаннях «Сі Бриз», про які ви згадали і які розпочинаються в липні, братиме участь 73-й морський центр спеціальних операцій. Раніше підрозділ був підпорядкований Військово-морським силам.

– У структурі ВМС центр займався спеціальною розвідкою. Сьогодні підрозділ проводить підготовку, планування, проведення спеціальних операцій, а це вже входить до компетенції нашого роду сил.

– Нині для України де більші ризики — на морі чи на суші?

– Найбільші ризики — інформаційні. І вони також у фокусі нашої уваги. Розхитати країну зсередини без введення чужої армії — завдання противника. Ми здатні за його «почерком» визначити, звідки він працює — з Ростова, Донецька, Луганська чи Севастополя. Знаємо навіть розпорядок їхньої праці. У суботу та неділю, скажімо, вони відпочивають, напередодні знакових дат активізуються.

Ви, як журналісти, теж працюєте з інформацією, проте ви реагуєте на окремі події. Ми ж спостерігаємо за спланованим тривалим інформаційним впливом, який противник спрямовує на підрив обороноздатності України.

– Справою інформаційної протидії противнику опікуються в Україні різні відомства. ССО в тому числі?

– Ні. Інформаційними операціями ССО займаються виключно в рамках проведення військової операції.

Хоча насправді процес інформаційної протидії перебуває на межі компетенції різних відомств. І тут, на мою думку, потрібна централізація. Головне управління розвідки Міністерства оборони, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство інформаційної політики — всі вони у рамках своїх повноважень мають відпрацьовувати єдиним механізмом. Як усередині України, так і поза нею.

– Другий рік поспіль Ви очолюєте Державну екзаменаційну комісію під час іспитів у Військовій академії в Одесі — виші, який свого часу теж закінчили (щоправда, тоді навчальний заклад мав іншу назву). Оцініть якість підготовки молодих лейтенантів, які незабаром поповнять Збройні сили — зокрема, Сили спеціальних операцій.

– Результатами іспитів і підготовкою, яку здійснює виш, я задоволений. Начальник Академії не перший рік працює на місці (у 2017–2018 роках генерал-майор Олег Гуляк був також заступником командувача силами АТО. — Ред.), тому добре розуміє сучасні потреби війська.

Кожен навчальний курс із тих, що я бачив, має певні особливості. Торішні випускники були сильними в теоретичній підготовці. Цього року курсанти-випускники вразили відмінною фізичною підготовкою.

Також важливим є те, що як замовники ми — командувачі ССО, Десантно-штурмових військ, Військово-морських сил, начальник озброєння, тилу — безпосередньо беремо участь у підготовці майбутніх офіцерів. Приїжджаємо, читаємо лекції, відряджаємо офіцерів для проведення практичних занять, беремо курсантів у свої підрозділи на навчальну практику.

Це приносить відповідний результат: за рік-два вони знайомляться з підрозділами, куди прийдуть після випуску.

Ось і нині знаю прізвища кожного курсанта, який йде служити у ССО.

– Чи можна назвати кількість випускників Військової академії в Одесі, які йдуть служити у Сили спеціальних операцій?

– Законом встановлено, що інформація про особовий склад Сил спеціальних операцій є закритою. Тому відповім так: їх поки що недостатньо. Проте більше, ніж було. Враховуючи те, що підготовка молодшого офіцера триває чотири роки, нині ми отримуємо те, що заклали 2015-го.

– У Військовій академії в Одесі є факультет військової розвідки та спеціального призначення. Які ще військові виші готують офіцерів для Сил спеціальних операцій?

– За останні роки сформувалась багаторівнева система підготовки. У Національному університеті оборони України імені Черняховського готують спеціалістів оперативно-стратегічного і оперативно-тактичного рівнів.

На тактичному рівні працює Військова академія в Одесі, Київський військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, Житомирський військовий інститут імені Корольова.

Також ССО мають навчально-тренувальний центр. Незабаром дамо старт кваліфікаційному курсу ІПсО (інформаційно-психологічних операцій).

– ССО вважають елітою війська. Це, напевне, означає, що й заробітна плата військовослужбовців Сил спеціальних операцій відповідна?

– Надбавка за проходження служби у ССО не є фіксованою — відповідно до постанови Кабінету Міністрів, її прив’язано до мінімальної заробітної плати.

Тобто кожен військовослужбовець Сил спеціальних операцій отримує на одну мінімальну заробітну плату більше, ніж військовослужбовець іншого роду війська. Скажімо, наш сержант отримує на рівні старшого офіцера Сухопутних військ.

Крім того, надбавку нараховують за проходження кваліфікаційного курсу (Q-Course) Сил спеціальних операцій.

Невдовзі розпочнеться дев’ятий, починаючи із 2016 року, такий курс. Кожен із них триває 7 місяців.

– Одного бажання служити в ССО навряд чи достатньо? Потрібно мати певні морально-психологічні якості?

– Це з’ясовуємо через систему спеціальних перевірок. Приклад із Q-курсу: з п’яти сотень охочих після селекції, проходження підготовки через 7 місяців залишається 20–30 військовослужбовців. Щоправда, спостерігаємо тенденцію, що коли не проходять із першого разу, повертаються, пробують вдруге, втретє.

– Ваш колишній заступник у ССО — Сергій Кривонос — балотувався у президенти, згодом свою кандидатуру зняв. Нині генерал-майор Кривонос — заступник секретаря РНБО. Інший бойовий побратим — командувач Десантно-штурмових військ генерал-майор Михайло Забродський — на виборах до Верховної Ради балотується у першій п’ятірці партії «Європейська солідарність». У Вас політичних амбіцій ще не виникало?

– Пробувати себе в політиці або продовжувати займатися тим, чому навчався у військових вишах, — особистий вибір кожного. Я себе бачу там, де перебуваю нині. Бо маю нагальне завдання — закінчити перший етап формування Сил спеціальних операцій, який розраховано до 2020 року.

У своєму житті вважаю важливим робити справу від початку і до кінця. Не можна братися за щось і кидати. Тому відповідаю на ваше питання — ні: у політиці нині себе я не бачу.

Радіо Свобода, 2019 | Усі права застережено.