Перейти до основного вмісту

Скрипаль та Іспанія. Частина 2

Що таке російське УРЗО, як вбивці стають політиками і до чого тут Сергій Скрипаль

Управління кілерів ФСБ

Світова спільнота дізналася про УРЗО (Управління розробки злочинних організацій) у листопаді 1998 року, коли п'ятеро співробітників управління влаштували прес-конференцію і розповіли про те, що секретний підрозділ займається позасудовими розправами. Зокрема, співробітники стверджували: керівництво управління виношувало плани фізичного усунення Бориса Березовського.

Крім того, співробітники розповіли про плани керівництва «приструнити» одного з офіцерів, який раніше звільнився з органів ФСБ і влаштувався працювати до підрозділу податкової поліції — Михайла Трепашкіна. За словами керівників УРПО, ця людина нібито залишила своє посвідчення ефесбешника при собі з метою продовжувати «кошмарити» підприємців. З цієї причини з ним треба було «розібратися».

На прес-конференції й у своїх інтерв'ю Олександр Литвиненко говорив про те, як йому особисто відпрацьовували завдання надати керівництву план заходів того, як він і його колеги «розбиратимуться» з колишнім товаришем по службі. Під «розібратися», очевидно, малося на увазі побиття.

УРЗО ФСБ було сформовано 1996 року і спочатку мало назву Управління перспективних програм ФСБ. Інформації про цей підрозділ у відкритому доступі трохи більше, ніж достатньо. Однак, як насправді діяв цей заповідник ефесбешних вбивць, нікому не відомо.

Слід врахувати, що практично всі співробітники цього управління (в тому числі й Литвиненко) пройшли бойові дії у Чечні. Отже, вбивство, ліквідація не було для них чимось «надприродним». Очевидно, початковим контекстом створення цього підрозділу стали завдання інформаційно-аналітичного та оперативного супроводу питань, які стосувалися кавказького й азіатського регіонів Російської Федерації та суміжних держав. Особливо з огляду на міграційні хвилі жителів цих регіонів до Москви та інших ключових міст федерації.

Певною мірою логічним було призначення на посаду начальника цього управління генерала ФСБ Євгена Григоровича Хохолькова, який раніше служив у КДБ Узбекистану. Його заступником став Олександр Костянтинович Макаричев, який курирував той самий 7-й відділ, який майже в повному складі пішов на ту публічну прес-конференцію Литвиненка.

Приблизно в той самий період часу або трохи раніше в інформаційному просторі Росії з'явилася легенда про «Білу стрілу» — такий собі міфічний підрозділ спецслужб, який мав ліцензію на відстріл бандюків.

Однак, насправді метою УРЗО були не лише представники злочинної спільноти, або навіть зовсім не вони. Тривалий час у пресі обговорювали, чи можуть такі підрозділи, як УРЗО або його аналоги у ГРУ МО РФ, бути виконавцями вбивства Анни Політковської та інших журналістів у Росії?

Як вбивці стають російськими політиками

Звісно ж, публікаціям в інтернеті довіряти не варто, особливо після того, як російські тролі перетворили його на помийну яму. Однак крім безликих публікацій у природі існують і документи з підписами. Так, Олександр Литвиненко незадовго до своєї смерті (а насправді, незадовго до того, як він мав летіти до Мадрида для надання свідчень) відвідав представників ізраїльських правоохоронних органів, щоб надати свою інформацію про злочинну діяльність ФСБ.

Олексій Кімович Антропов – практично єдиний співробітник УРЗО (начальник відділення 3-го відділу), який є вихідцем із розвідувальних органів. 1994 року він закінчив КАІ СВР Росії (так званий Червонопрапорний інститут Андропова — кузня кадрів радянських і російських «цивільних» розвідників), а 2007 року — Російську академію державної служби при президентові РФ. У 2009-2014 роках — заступник генерального директора — директор з безпеки ВАТ «Атоменергомаш».

У лютому 2014 року Антропов став заступником генерального директора зі стратегічних питань АТ з генерації енергії АЕС «Аккую» і паралельно увійшов до складу рад директорів низки підприємств атомної енергетики.

АЕС «Аккую» – це проект Кирієнко в Туреччині, атомна електростанція, яку будують за російські гроші. Після інциденту з російським літаком на кордоні Туреччини, коли турки безжалісно збили порушника держкордону, будівництво АЕС зупинилося, а співробітники «Аккую Нуклеар» отримали повідомлення про скорочення без пояснення причин в усній формі.

Засмучені співробітники підприємства дуже активно розповідають на форумах і в соціальних мережах про те, як Антропов використовує своє нинішнє становище для збагачення, ну і пригадують йому «замовлення» вбивства мера Нафтоюганська.

Не лише Антропов вибився в люди після служби в «управлінні кілерів ФСБ». Генерал-лейтенант Євген Хохольков, колишній начальник управління 1 липня 2016 року увійшов до першої десятки партії «Патріоти Росії» на виборах депутатів Держдуми РФ сьомого скликання, яка набрала 0,59% голосів. У 2018 році партія підтримала Путіна на виборах президента.

Все свідчить про те, що прізвища Антропова і Хохолькова, вбивць із 90-х, ще не раз з'являться в інформаційному просторі.

Президент з ліцензією на вбивство

Деякі міжнародні експерти, які тривалий час займаються вивченням діяльності спецслужб, у тому числі всесвітньо відомий Марк Галеотті, говорили про те, що безмежно тупа і погано організована операція з ліквідації Сергія Скрипаля — це свого роду піар-послання країнам Заходу від Путіна, який таким чином ніби говорить: «Я можу робити у ваших країнах все, що мені заманеться. Захочу — літак зіб'ю, а захочу — отрую когось. А якщо будете випендрюватися – то ось мої ракети, а я потраплю до раю, в разі чого».

Насправді, не слід тішити себе ілюзіями про те, що Путін безпросвітний дебіл. Замість цього слід згадати, що саме він зміг вийти з профітом із дуже складного внутрішнього конфлікту між Борисом Березовським і Євгеном Примаковим. Саме він зміг ліквідувати Олександра Литвиненка, який не лише міг бути рупором, що «зливає» правоохоронним органам цивілізованих країн інформацію про вбивства, розкрадання, корупцію та відмивання грошей.

Очевидно, Сергій Скрипаль просто став черговою жертвою недолугих, але безкарних виконавців, з досить об'єктивних і зрозумілих мотивів: Скрипаль погрожував розкриттям злочинного бекграунду всієї нинішньої політичної еліти Росії.

Нерозкриті смерті Лістьєва, Політковської, Березовського, Лісіна, Старовойтової, Нємцова, де Марджері та багатьох інших – усі грають на руку президенту РФ.

Тим часом іспанський суд зупинив 10-річне розслідування відмивання грошей пітерських банд, фігуранти якого однозначно мали спільні справи з мерією Собчака-Путіна. А європейські лідери продовжують закликати до «відновлення відносин» із холоднокровним вбивцею і покровителем тероризму.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...