Перейти до основного вмісту

Стривоженість військових. Хорватський досвід і українські реалії

Зоран Комар шарить!

У 2016-2018 роках у нашій армії проводили тренінги з військової психології за участю фахівців, зокрема з Хорватії. Колишнім керівництвом ГШ ЗСУ були створені сприятливі умови для підготовки закордонними фахівцями наших військових психологів, викладачів військових академій, заступників командирів із морально-психологічного забезпечення. Було б ще краще, якби ці тренінги провели з командувачами видів, родів військ, ОК і командирами бригад бойового складу, тобто з потенційними військовими лідерами організаційного і стратегічного рівня.

Наприклад, серію таких тренінгів в Україні проводив Зоран Комар — один із засновників психологічної служби ЗС Хорватії. Результатом його роботи була сертифікація наших військових психологів і обмін бойовим досвідом, зокрема з питань формування, підтримання й оцінювання рівня досить динамічного явища — психологічної бойової готовності (ПБГ) або іншими словами — бойового духу.

Передісторія. Вважається, що перші дослідження ПБГ («бойової моралі», «бойового духу») провели американські психологи у 1949 році з учасниками висадки військ у Нормандії. Ізраїльські фахівці також провели свої перші дослідження ПБГ того ж року. Пізніше вони провели ґрунтовне дослідження на цю тему, яке мало кодову назву «Голанські висоти». Ізраїльтяни створили і апробували опитувальник «Анкета бойової готовності і моралі» (відомий як CRMQ). А згодом, у 1981-му головний військовий психолог Армії оборони Ізраїлю Реувен Гал зробив факторний аналіз анкети й виокремив вісім головних чинників ПБГ.

Незалежно від зазначених американських та ізраїльських досліджень у 1992 році хорватські військові психологи склали свій опитувальник. За його допомогою досліджують ПБГ особового складу ЗС Хорватії донині. Він увібрав минулий досвід досліджень цього явища, але має свої унікальні національні особливості. Хорватська анкета визначає також вісім основних елементів ПБГ. Військові психологи досліджують стан особового складу за такими критеріями:

  1. Задоволення умовами служби і діяльності.
  2. Особиста військова підготовленість.
  3. Особиста поінформованість.
  4. Довіра до командирів.
  5. Чим стривожені, стурбовані.
  6. Рівень дисциплінарних порушень у підрозділі.
  7. Єдність і згуртованість підрозділу.
  8. Загальні питання.

Зверну увагу лише на один елемент ПБГ. На мою думку, він стає надзвичайно актуальним для підтримки бойового духу особового складу і зміцнення кастового духу військових лідерів нашої армії, особливо нижньої ланки. Це стає важливо в ракурсі останніх подій на українсько-російському фронті, млявої реакції на втрати особового кладу представників влади (політиків) і відсутності на похоронах комбрига 128-ї бригади полковника Євгена Коростильова поважних осіб з військово-політичного керівництва країни.

Нагадаю, теперішній ВГК ЗСУ повідомив українському суспільству про те, що смерть командира трапилась не під час виконання саме його рішення на відведення підрозділів бригади, а «впродовж операції розмінування». Це негативний приклад того, як сказавши тільки одну фразу можна деморалізувати особовий склад не лише бригади, а й водночас знищити ПБГ ЗСУ в цілому.

П’ятий елемент визначення ПБГ має назву «стурбованість» або «стривоженість» особового складу. У 2017 році, під час проведення тренінгів, за підтримки посольства Великої Британії в Україні було видано посібник для наших військових психологів «Психологічна стійкість воїна», і я візьму звідти уривок, щоб з точністю передати зміст цього важливого елементу ПБГ.

Цитую хорватського військового психолога Зорана Комара:

«Стурбованість військових є індикатором песимізму (дефетизму — авт. — це слово означає пораженство, невіра в успіх справи, передрікання поразки), який може бути спровокований особистими (сімейними) проблемами або бути відображенням загального невпорядкованого стану військової системи та суспільства в цілому. Якщо родина військового потерпає, якщо військова система хаотична, якщо суспільство поділене і занурилось у політичні конфлікти, військові починають сумніватися у виправданості своєї боротьби та спільних військових цілях (ідеалах).

Відомий приклад занепокоєння американських військових щодо питання продовження війни у В’єтнамі 1969 року, яке було спровоковане триваючими громадянськими протестами у США та поділом американського суспільства у ставленні до питання виправданості цієї війни. Як вияв деморалізації з’явилося графіті американських військових: UUUU, що символізує їх розчарування. Чотири великі літери «U» («For You») означають у вільному перекладі: the Unwilling (безвольний), led by the Unqualified (під командуванням нездар), doing the Unnecessary (чинить непотрібне), for the Ungrateful (для невдячних). Тому не дивно, що американці не змогли перемогти в цій війні.

Слід зазначити, що занепокоєння або стривоженість було єдиним чинником, який доданий до хорватської анкети пізніше, після ознайомлення з фаховою літературою і міжнародним досвідом» (С. 70-71).

У хорватській армії психологи постійно відслідковують ПБГ за допомогою комбінації методів анкетування та безпосереднього моніторингу. Анкетування має обмежені можливості, воно визначає стан, але не відповідає на те, чому він саме такий. Відповідь дає тільки системне спостереження за підрозділом, взаєминами та атмосферою в ньому. Анкетування зазвичай анонімне й незалежне від командира, оскільки проводиться за вказівкою ГШ. Звіт складається досить швидко і подається в обмежених екземплярах з грифом таємно і тільки для міністра оборони, НГШ та їх заступників.

Крім того, до анкети завжди додаються опитувальники, що враховують специфіку видів і родів військ. Крім повідомлення результатів, військові психологи готують пропозиції командуванню щодо покращення стану, а після узгодження командири різних рівнів мають їх реалізувати.

Оскільки результати визначення ПБГ ЗС Хорватії дуже точно вказали конкретні проблеми в окремих підрозділах, то дуже швидко стали аналітичною основою для вироблення рішень військових операцій «Буря» та «Блискавка», а військові психологи миттєво здобули беззаперечний авторитет у командування.

У ЗС України під час розробки системи оцінювання ПБГ було враховано хорватський досвід, і не лише він. ПБГ у нас називається «морально-психологічний стан» або МПС. Суть його оцінювання однакова. Воно було адаптовано під наші бойові умови і національні особливості. Але принциповий підхід витримано за кращими світовими зразками.

Однак такого критерію, як стурбованість або стривоженість особового складу або, прости Господи — дефетизму, в наших опитувальниках немає. Впродовж п’яти років війни не було потреби його досліджувати.

Чи не настав уже час корегувати накази про оцінку МПС військ (сил) і оцінювати його новий критерій, а саме: «Чим зараз стурбовані і стривожені військовослужбовці ЗСУ?»

Вважаю, що пора, тому що «UUUU» вже замаячило на горизонті російсько-української війни…

Рубрика "Грінлайт" наповнюється матеріалами позаштатних авторів. Редакція може не поділяти думку автора.
''отсканируй
и помоги редакции
Загрузка...