Світанок чи сутінки? Частина 1

Нинішня світова криза, спричинена не баченою нинішнім поколінням епідемією, напевно істотно змінить світ, в якому ми живемо, але майже точно не зруйнує його. Втім, як нам здається, сьогодні вдалий момент, щоб замислитися над небезпеками, що чатують на людство в недалекому майбутньому.

Людська цивілізація у своїй історії неодноразово переживала етапи занепаду й деградації. Катастрофа бронзової доби призвела, зокрема, до настання грецьких Темних віків, що відокремили епоху Крито-Мікенської цивілізації від добре відомої нам за писемними джерелами класичної грецької історії. Та так відокремили, що на території, де ще недавно височіли величні Мікени і відбувалися події, оспівані Гомером, забулася не лише писемність, а й гончарне колесо.

Занепад Риму спричинив такі зміни в Європі, що на місцях, де люди звикли до лазень із теплою водою і централізованим водопостачанням, ще багато сторіч ніхто систематично не мився, а наука, яка здатна була з високою точністю виміряти окружність нашої планети, на століття поступилася догмі про пласку Землю.

Ці катастрофи мали різне походження, і їх причини їх історики осмислюватимуть ще довго. Стосовно катастрофи бронзової доби існує думка, що стимулом до неї стало збільшення тектонічної активності й велике виверження вулкану, що привело до інших катаклізмів: неврожаїв, голоду, війн… Римський занепад був обумовлений соціально-економічними причинами і, як наслідок, неспроможністю опиратися варварським народам. Та якщо придивитися уважніше, тотальна руїна могла також сприяти зародженню нових соціальних форм. Наприклад, до занепаду Крито-Мікенської цивілізації Греція розвивалася шляхом, характерним для цивілізацій Сходу. Цілковита деградація призвела до повернення на примітивніший щабель соціальної еволюції — на рівень первіснообщинного ладу: до первісної демократії. А ці первісні общини стали перетворюватися на общини громадян, що з часом вивело Грецію на той шлях, з якого почалася сучасна Європа.

Така круговерть занепадів та відроджень сприймалася давніми людьми як нормальний порядок речей, поряд зі змінами пір року, і формувала циклічне уявлення про час.

Вважалося, що так відбувалося і відбуватиметься безкінечно… Або до кінця світу. Та чи справді людство має необмежений запас часу на цивілізаційні спроби?

Щоб відповісти на це запитання, повернімося аж на чотири мільярди років тому, коли на нашій планеті зародилося життя і з’явилися перші організми.

Протягом наступних двох мільярдів років Землю заселяли лише прокаріоти (організми, які не мають клітинного ядра): бактерії та археї. Але така біосфера мала величезний дисбаланс, адже прокаріоти не можуть нікого з’їсти, отже, всі живі організми і продукти їх життєдіяльності дуже погано розкладалися, а здебільшого захоронювались, і хімічні елементи, які ці істоти брали з довколишнього середовища, виходили з біологічного кругообігу, зберігаючись у вигляді нафти та інших природних копалин, на мільйони і мільярди років. У пізніший період, з появою еукаріотів (організмів з ядром, які здатні ковтати інші організми), цей дисбаланс зменшувався. Наприклад, якщо людина з’їсть кілограм капусти, це не означає, що вона набере у вазі один кілограм; натомість вона в результаті перетравлення їжі видихне з’їдений вуглець у вигляді вуглекислого газу, який у свою чергу буде спожитий рослинами, які самі стануть їжею тощо. Втім, незважаючи на зменшення дисбалансу, він ще довго продовжував відігравати свою роль, наприклад, у кам’яновугільний період вже існували величезні дерева з твердими стовбурами, але ще було мало комах, здатних погризти їх. А бактерії та гриби можуть проникнути в дерево, тільки якщо хтось його погриз, подрібнив, зробив у ньому ходи.

Через відсутність комах ці мертві стовбури — замість того, щоб згнити, — впавши, заносились осадовими породами і перетворювались на вугілля, так само виводячи на мільйони років із природного обігу хімічні елементи, взяті деревами з довкілля. Ці захоронені, виведені з біологічного обігу копалини є ресурсом, а природа влаштована так, що якщо є ресурс, то неминуче утвориться група організмів, здатних цей ресурс освоїти. Тож врешті-решт з’являється вид, який створює цивілізацію. На думку видатного біолога Володимира Малахова, утворення цивілізації є закономірним етапом розвитку будь-якої біосфери у Всесвіті.

Далі буде