Як німецький журнал Шпігель виправдовує Путіна і захищає Північний Потік-2

Під новий рік Шпігель видав серію статей на захист російського газогону Північний потік-2. У грудні на сайті журналу з’явилось одразу дві статті від журналіста Бенджаміна Біддера (Benjamin Bidder), в яких він бере інтерв’ю в «групи підтримки» Nord Stream-2. Окремо треба сказати, що пан Біддер до цього працював журналістом «Шпігеля» в Росії, тому доволі логічним виглядає, що такі «російські» теми доручають висвітлювати саме йому.

Промисловець

Отже, першим матеріалом пішло інтерв’ю з Вольфгангом Бюхеле (Wolfgang Büchele), колишнім менеджером BASF та Linde, який зараз є головою Східного комітету німецької економіки (Ost-Ausschusses der Deutschen Wirtschaft). Ця організація входить до Федерального союзу німецької промисловості (Bundesverband der Deutschen Industrie, BDI). Це недержавні структури, які лобіюють економічні питання. Теоретично ця організація повинна займатись Східною Європою, а не тільки Росією. На практиці це їм важко вдається.

Вже назва матеріалу натякала, що розмова буде цікавою: «Невизначеність допомагає американцям».

Після серії загальних питань про життя та німецьку економіку, нарешті настав час поговорити про Росію. Спочатку пан Бюхеле видав трохи інсайду, який йому розповів Путін при зустрічі:

«Путін хоче в першу черго реформувати систему охорони здоров’я. Тривалість життя в Росії далека від західного рівня і зараз знижується. Це президент хоче змінити. І він хоче, — окремо відзначу, що вже вкотре, — зміцнити середній клас. Тут не обійтись без лібералізації та дерегуляції економіки, а також зниження впливу держави в економіці».

Чи потрібно це знати німецьким читачам — велике питання. Але приблизно з таких проросійських пасажів було складено все інтерв’ю.

Далі почали говорити про Північний Потік-2, в який начебто фірми вже вклали «5 мільярдів євро», а тому треба домовлятись, бо вже важко завершити проект. Пан Бюхеле одразу почав у кращих російських традиціях критикувати американців. І загалом – у США погані санкції:

«Санкції ЄС сформульовано дуже чітко — типово для європейців. Коли компанії читають інструкції, то розуміють, чи впливатимуть вони на них. В свою чергу, американські санкції дуже нечіткі. Інтерпретація важка, а для малих чи середніх компаній практично неможлива. Тому вони змушені робити компроміс: який ринок для них важливіший, російський чи американський? Як результат — невпевненість, яка, безумовно, допомагає американцям»

Далі йде типова демагогія про сильний російський народ: «Моє враження таке, що російський народ здатний набагато більше страждати, ніж ми, німці. Зовнішньополітичний тиск змушує їх об’єднуватись навколо їхнього президента. Тому я скептично ставлюсь до того, що санкції матимуть успіх» — дуже показове бачення «недієвості» санкцій з боку німецького промисловця.

Загалом, за думкою Бюхеле, мало хто вже розуміє, «що повинні зробити росіяни, щоб з них зняли санкції».

Бюхеле навіть дещо співчуває Україні: «Ідея використання санкцій для зміни поведінки вже застаріла. Сьогодні ми бачимо наслідки: ще рік тому росіяни були більш готові співпрацювати в Україні, ніж сьогодні. Зараз вони бачать, що навіть якщо виконають вимоги ЄС, то санкції США все одно залишаться. Я також не бачу якогось конкретного пояснення санкцій США, окрім того, що вони вважають, що Росія — це зло...»

Тобто, типова російська позиція: Америка погана й лобіює свої інтереси, санкції не працюють, тому їх треба скасувати.

Через цей текст у Twitter-і розгорнулась суперечка між журналістом Bild Юліаном Рьопке (Julian Röpcke) та журналістом Шпігеля Біддером.

Якраз напередодні посол США у Німеччині Річард Гренелл (Richard Grenell) пригадав Шпігелю антиамериканську позицію видання в останні роки. І тут — чергове інтерв’ю з антиамериканськими тезами, яке наче підкреслює правоту дипломата.

Позиція Бюхеле зрозуміла. Німеччина має потужну хімічну промисловість, і їй потрібен дешевий газ. Росія обіцяє знижки на паливо, яке піде Північним Потоком-2. А щоб виправдати спорудження газогону, потрібно відбілити образ Росії, чим і займається Шпігель.

Зелений екс-комуніст

Вже за три дні «Шпігель» та Біддер видають ще одне інтерв’ю — цього разу розмова була з колишнім міністром довкілля та членом партії Зелених Юргеном Тріттіном (Jürgen Trittin).

Назва тексту не залишає якихось ілюзій: «Американці хочуть економічно знищити Росію»

Пан Тріттін в молоді роки був... комуністом, а потім перейшов до зелених. Він ще й досі є депутатом Бундестагу та працює в комітеті з питань зовнішньої політики. Його приписують до лівого флангу партії зелених.

У 2014 році Юрген Тріттін виступав проти залежності Німеччині від російського газу. Здавалось би, доволі типова для «зелених» позиція.

Але за чотири роки Тріттін раптом захищає Північний Потік-2.

Розпочинає Тріттін, як типовий зелений — мовляв, уже й так його збудували, до того ж, газ допомагає зменшити викиди СО₂. Далі — перехід до теми нового газового проекту росіян:

«Основний аргумент, що ми будемо залежати від росіян, неправильний. Газопровід, навпаки, збільшує взаємозалежність між постачальником та споживачем. Виробник навіть більш залежний, якщо споживач має інші джерела. Європа може легко перейти до зрідженого газу зі США чи Катару, а Росія не може так легко обирати клієнтів. Для цього доведеться будувати новий газопровід до Китаю, а це може довго тривати».

Про енергетичний бойкот Росії Тріттін відповідає ще дивніше:

«Вся економічна та політична система Росії базується на експорті корисних копалин. До двох третин всієї економіки. Сама ідея того, що росіяни ні з того ні з сього перекриють раптом постачання — просто абсурдна! Кремль же не буде завдавати сам собі шкоди. Навіть СРСР такого не робив під час Холодної війни».

Типове пояснення дій росіян, яке можна почути з боку багатьох «корисних ідіотів» на Заході.

Водночас одразу дісталось послу США Гренеллу, якого він назвав лобістом американського скрапленого газу.

Тріттін також згадав і про Україну, де, мовляв, розкрадають гроші:

«На жаль, ці гроші не потрапляють у бюджет України. Будемо так казати, там багато людей на цьому наживаються. До того ж, сама газотранспортна система України в поганому стані й схильна до несправностей. В неї не інвестують, а отже, якщо виникнуть проблеми на цьому шляху постачання, то не можна виключати й проблеми постачання для Європи»

На цих його звинуваченнях варто детальніше зупинитися.

Заяви про ненадійність української газотранспортної системи — це давня газпромівська пропаганда, яка не підтверджується фактами. Так, у НАК «Нафтогаз України» дослідили аварійність магістральних газопроводів України та Росії за минулі п'ять років (оскільки газотранспортні системи України та Росії за часів СРСР функціонували як єдиний комплекс, відстежування подібної інформації фахівцями «Укртрансгазу» не становить великих труднощів).

Аварійність української газотранспортної системи вп’ятеро нижча, ніж у російських газопроводів.

Цей висновок підтверджується емпіричними доказами: якби «Нафтогаз» дійсно не інвестував достатньо коштів у ремонт газопроводів, кількість проривів на них зростала б з кожним роком.

Реальність же інша: останній значний інцидент (розрив труби, вибух і пожежа) на українській ГТС стався 17 червня 2014 року на Полтавщині. І він має всі ознаки диверсії: так, журналісти Russia Today прибули на місце інциденту в глухій місцевості під Лохвицею за 10 хвилин до вибуху.

Натомість у Росії вибухи на магістральних газопроводах стаються регулярно. Два найсвіжіші приклади — інцидент у Якутії 22 грудня і під Санкт-Петербургом 18 січня. Але чомусь у «Шпігелі» не критикують поганий стан російської газової труби.

Звісно, що Тріттін собі поки не уявляє Росії без Путіна, й озвучує ще одну типову пропагандистську тезу Кремля:

«США хочуть економічно знищити Росію... Експерти зауважують, що якщо нині повалити Путіна, то Росія стане ще більше націоналістичною, ще більш агресивною до зовнішнього світу».

Вже під кінець розмови Тріттін почав перейматись диверсифікацією економіки Росії. Мовляв, якщо дати вільно торгувати росіянам з європейцями, то раптом виникне диверсифікована російська економіка, яка дозволить змінити також і політичну владу в Росії.

Ще одне «російське» інтерв’ю викликало жваве обговорення такої скособоченої позиції в Twitter: пост 1; пост2; пост 3.

Але загалом картина виглядає дуже дивною. Протягом лічених днів у провідному німецькому виданні Шпігель виринають одразу дві статті з практично ідентичними тезами, в яких виступають з критикою санкцій проти Росії, за проект Північний Потік-2 та відверто проти Америки.

Чи можна вважати появу таких статей випадковістю? Чи вийдуть після цих статей дві статті проти Північного Потоку-2 — умовно кажучи, з послом США Гренеллом та керівником «Нафтогазу» Коболєвим? Минув місяць — але точки зору іншої сторони журнал так і не надрукував.

Як би там не було, але чомусь у німецьких ЗМІ стає нормою доносити у стилі інтерв’ю всі проросійські наративи до читачів.