Перейти до основного вмісту

Зеленський без гальм. Чого чекати від однопартійної більшості у ВРУ

Рекордний кредит довіри
Источник

Із власною більшістю президент Володимир Зеленський зможе ухвалювати будь-які рішення, але позбудеться запобіжника у вигляді парламенту, попереджають експерти.

Те, що на цих парламентських виборах партія «Слуга народу» стане переможцем, випливало з результатів соціологічних опитувань. Про бажання стати монопартією в інтерв'ю DW ще задовго до виборів уперше заявив представник президента у Верховній Раді України Руслан Стефанчук. «Для нас важливо уперше за 28 років незалежності України зробити єдиного відповідального за стан справ у державі», — казав він. Головна ж інтрига полягала в тому, чи справді політичній силі президента Володимира Зеленського вдасться отримати таку більшість. Після оприлюднення даних екзит-полів могло здатися, що «Слузі народу» все ж доведеться шукати партнера по парламентській коаліції. Та у процесі підрахунку бюлетенів Центральною виборчою комісією (ЦВК) стало зрозумілим, що тріумф президентської партії забезпечать передусім не кандидати, що оберуться за списком, а мажоритарники.

За результатом опрацювання 70 відсотків електронних протоколів, у «Слуги народу» не лише близько 43 відсотків підтримки у багатомандатному виборчому окрузі і, відповідно, близько 122 прохідних «списочників», а й понад 120 майбутніх народних депутатів, які перемогли на мажоритарці. Тож із високою імовірністю Зеленський матиме у парламенті свою більшість. Принаймні, керівник президентської партії Дмитро Разумков уже натякнув, що в політичній силі зараз розглядають саме такий варіант розвитку подій. «Наразі говорити про коаліцію, мабуть, не доводиться, оскільки ми бачимо достатньо непогані наші результати», — зазначив Разумков під час брифінгу у понеділок.

Вікно можливостей

Професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань зазначає — ситуація, коли більшість у парламенті повністю сформована з однієї партії, формально не унікальна. У 1990 році комуністична «група 239» вже була у більшості в українському парламенті, розповідає експерт. «Але тоді їй протистояла сильна і організована опозиція, а голова Верховної Ради Леонід Кравчук балансував між ними, що врівноважувало більшість», — додає Гарань.

Зараз, за його словами, більшість у парламенті не лише представлятиме інтереси президента, а й функціонуватиме у новій конституційній моделі парламентсько-президентської республіки. «Тому фактично це буде для України вперше», — зазначає експерт, за словами якого саме контроль над парламентом дає Зеленському можливість не лише представляти Україну за кордоном та віддавати накази військовим, а й впливати на всі сфери життя країни.

Керівник київського Центру політичних студій та аналітики «Ейдос» Віктор Таран також називає перспективу утворення однопартійної більшості у Верховній Раді унікальною. Це, за його словами, створює для Зеленського вікно можливостей, завдяки якому він може «штампувати закони пачками», зокрема й запровадити чи завершити важливі реформи. «Він зараз може спокійно «проштовхнути» важливі реформи: запровадити ринок землі, ввести податок на виведений капітал», — перелічує Таран.

Гарань також впевнений — із більшістю президент цілком має в руках усі інструменти аби завершити судову реформу чи децентралізацію. Втім, поки що, зазначає експерт, судити про темпи втілення Зеленським реформ досить важко. «Після обрання президентом він зосередився передусім на «фішечках» передвиборчої кампанії та кадрових питаннях, тому тут ми маємо лише знаки питання», — розмірковує Гарань.

Розв'язані руки

Розв'язані руки дають президенту можливість не лише безперешкодно реалізовувати реформи, а й спокушають його до зловживання владою, додає Таран. Із однопартійною більшістю Зеленський отримує владу, яку вже не стримуватиме парламент, як це традиційно відбувалося майже за всю історію незалежної України. «Навіть Янукович не мав у руках власної більшості і був змушений залучати коаліційних партнерів та позафракційних депутатів, а у парламентській залі їм протистояла добре організована опозиція», — згадує Таран. Така ситуація, впевнений він, є справжнім ризиком для цілісності політичної системи, адже Рада більше не виконуватиме роль запобіжника свавіллю виконавчої влади, а опозиція розсварена між собою і поки не здатна до організованого опору в разі, якщо песимістичний сценарій справдиться.

Гарань також звертає увагу на цей ризик, який, за його словами, підсилюється і фактом політичної заангажованості судової системи. На цьому тлі, каже він, у команді Зеленського вже заявили про бажання ухвалити низку неоднозначних рішень, як, наприклад, ініціативу люструвати політичних діячів, що прийшли до влади після Майдану тощо.

Втім, хоч ці плани й викликають тривогу, Гарань наголошує — сам факт встановлення однопартійної більшості жодним чином не дорівнює узурпації влади. За словами політолога, про зловживання можна буде говорити лише в разі, якщо Зеленський та його партія порушуватимуть закони та почнуть «штампувати» рішення з огляду виключно на «політичну доцільність».

«Але, так чи інакше, у президента тепер немає можливості перекладати відповідальність на інших», — каже Гарань. Тепер, за його словами, в руках у Зеленського є всі можливі повноваження, і питання лише в тому, як він ними скористається.

''отсканируй
и помоги редакции