Перейти до основного вмісту

Жива як ніколи

Хтось скаже, що журналістика мертва. Частково це слушно – але є й інша думка. Просто вона змінюється.
Источник

П’ять трендів розвитку журналістики від Reuters Institute.

«Журналістика не вмирає, але зазнає загрозливих змін». «Журналістика не може померти, але вона худне». «Журналістика не вмирає, а повертається до свого коріння». «Новини вмирають, але журналістика не мусить померти». «Газети вмирають — хай живуть новини!». Хоч скільки заголовки авторитетних західних видань заперечуватимуть смерть журналістики, це той випадок, коли немає диму без вогню: західна, передусім американська, медійна індустрія почувається у смертельній небезпеці. Її основна форма, що приносила гроші сотні років — газета — більше не варта паперу, на якому її друкують. Перенесення бізнес-філософії газет в інтернет марне. Що далі? Аналітики Reuters Institute сформулювати п’ять трендів розвитку медій у майбутньому.

Газети росли, багатіли, жиріли, поглинаючи конкурентів, ставали все ближчими до інтересів інвесторів і все дальшими від читачів. Тим часом, дедалі більше функцій газет перебирали онлайн-платформи, соцмережі та гнучкі інноваційні видання на кшталт Buzzfeed. Наслідком цього процесу, на думку авторки The New Yorker, гарвардської професорки Джілл Лепор, стали згубні зміни в західній журналістиці останніх десятиліть — занепад якісних медій, закриття та продаж старих брендів, зростання кількості фейкових новин. «Ми вперше в сучасній історії спостерігаємо, як суспільство існуватиме без надійних новин», — цитує Лепор екс-головреда The Guardian Алана Расбриджера.

Проблема не в журналістах: вони й далі талановиті, розумні та винахідливі, а нові технології дають їм дедалі більше можливостей працювати швидко й братися за складні завдання. Просто цього замало, щоб змусити читачів платити стільки, скільки виданням потрібно для виживання. У гонитві за читачами медіа вимушені опустити планку стандартів, яку тримали десятиліттями.

Чи все це — свідчення близького кінця журналістики в тому розумінні, в якому ми до неї звикли? Навряд чи. Як вважають дослідники майбутнього медій з Reuters Institute, значення журналістики навіть зростатиме. Вони виокремили п’ять основних трендів розвитку галузі в найближчі роки.

1. Створення контенту і доступ до аудиторії тепер у різних руках. Медіа втрачають безпосередній контакт з аудиторією. Вони все ще формують інформаційний порядок денний, але доступ до аудиторії перебрали на себе соціальні платформи, агрегатори і пошукові системи. Там медіаконтент споживають набагато більше людей, ніж будь-коли раніше, але журналістам доводиться конкурувати за їхню увагу з брендами, організаціями, політичними рухами і просто цікавими та впливовими людьми. Це означає, що того, хто говорить, не завжди почують.

Це також означає, що медіакомпаніям немає сенсу розраховувати на рекламу як стабільне джерело доходу. Так було за часів, коли вони виробляли контент і контролювали доступ до нього. Але більше так не є й навряд чи буде: рекламодавцям вигідніше заплатити платформі, яка гарантує недорогий доступ до великої аудиторії.

2. Бульбашки фільтрів — не загроза. Масштаби цього явища сильно перебільшені. Навпаки, автоматизована спонтанність та випадковий доступ до джерел відкривають людям дедалі більше інформації, на яку вони за інших обставин не натрапили б. Ні, звісно, частина людей схильна формувати своє інформаційне середовище з джерел, які відповідають їхнім поглядам і очікуванням, але роблять це з власної волі. Людина ізолює себе від думок і фактів, які їй неприємні, а технології, навпаки, сприяють розширенню її інформаційних горизонтів. Алгоритми рейтингування інформації, які застосовуються в агрегаторах та пошуковиках, враховують значно більше чинників, ніж ті, які враховуємо ми самі, добираючи джерела новин. У соцмедіа ширший спектр форматів, ніж у будь-яких традиційних засобах масової інформації. Небезпека політичної поляризації серед споживачів новин також перебільшена. Поляризація сильно залежить від політичної культури суспільства: у двопартійних Сполучених Штатах вона традиційно сильніша. Європейці, натомість, менш схильні добирати джерела новин за ідеологічною ознакою.

3. Брак уваги та криза довіри. Дедалі менше людей призвичаєні до щоденного читання новин. За підрахунками Reuters Institute, 17% людей зазирають у новини кілька разів протягом дня, 48% — щодня, 35% — рідше або ніколи. Американці, які користуються інтернетом, витрачають на споживання новин лише 3% часу, проведеного онлайн. На місцеві новини — піввідсотка часу.

Позаминулорічне опитування у США показало, що 29% респондентів регулярно намагаються уникати новин, бо відчувають перевантаження та впадають у відчай. А перемикаючись із новин на соцмережі, ігри, спілкування у месенджері, споживачі медіаконтенту запитують себе: чи робить журналістика їхнє життя кращим і якіснішим?

Тим часом в окремих країнах знижується довіра до медій. У той самий час люди перестають довіряти політикам, бізнесу та іншим суспільним інституціям. Недовіра сприяє поширенню брехні, демагогії, популізму.

4. Зовнішній тиск зростає. Модель прибуткової газети, редакція якої відокремлена від комерційного відділу непроникною стіною, відходить у минуле. Втрата надійних джерел фінансування, складні бізнес-моделі, які покладаються на суміш доходів від реклами, передплати, пожертв і ґрантів, впливають на життя редакцій. Робота в умовах економії, обмеженого часу та змагання за увагу аудиторії робить журналістику дедалі більш поверховою. Журналісти відмовляються від тем і сюжетів, які не мають комерційної перспективи. Найбільше від цього потерпає висвітлення локальних подій та проблем, які не забезпечують великої кількості переглядів.

Криза економіки медій також призводить до того, що професійний рівень людей, які в них працюють, знижуються. Редакційні стандарти більше не захищають редакції та журналістів від тиску з боку бізнесу та політики. Уряди багатьох держав намагаються використати незалежні медіа для політичної агітації та впливу на виборців, а корпорації прагнуть заволодіти популярними виданнями як майданчиками для реклами або поширення цінностей свого бренду.

5. Журналістика жива, як ніколи. «Цифрові медіа принесли багато викликів для журналістики і суспільства, але відкрили нові можливості для журналістів і публіки», — говорить співавтор дослідження Reuters Institute Расмус Кляйс Нільсен. Професійна журналістика ще ніколи не була такою якісною, а приховати від неї щось важливе не здатні ані найвпливовіші політики, ані наймогутніші корпорації. Втім, і дійсність, яку журналістика досліджує та описує, ніколи не була такою складною та фрагментованою. Щоб розібратись у ній, потрібні чимдалі більш спеціалізовані знання, а щоб описати її простими словами для широкої аудиторії, — вміння узагальнювати.

Окрім добування інформації, аналізу даних і розповідання історій, цифрові медіа дають журналістам унікальні можливості для співпраці, пошуку та перевірки фактів. Вони можуть поєднувати зусилля не тільки з іншими журналістами, а й з експертами, героями й читачами.

Справа за малим — вигадати для цього всього бізнес-моделі, які дозволять журналістам робити свою роботу якісно, заробляючи на прожиття та розвиток у нових умовах. Це, власне, і є головний виклик, на який медіаіндустрія мусить відповісти, аби жити довго і щасливо.

''отсканируй
и помоги редакции