Перейти к основному содержанию

7 доказів присутності військових Росії на Донбасі, яких «не побачила» ОБСЄ

Давайте разом допоможемо ОБСЄ знайти російські війська на Донбасі
Источник
20-річний російський солдат із Саранська Дмитро Шаров позує з табличкою прикордонних військ України, взятою як «трофей»

Перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Александр Гуґ назвав «непорозумінням» поширення у ЗМІ його слів про відсутність доказів російської участі у війні на Донбасі, які викликали великий суспільний резонанс. Радіо Свобода тим часом наводить конкретні приклади участі російських військовослужбовців у бойових діях на Сході України.

Десять десантників

24 серпня 2014 року поблизу населеного пункту Дзеркальний, що на Донеччині, українські силовики затримали 10 російських десантників, при яких були особисті документи та зброя. Усі вони виявились військовими 331-го полку 98-ї свірської дивізії Повітряно-десантних військ Збройних сил Росії (в\ч 71211), що затримані особисто підтвердили.

За словами російських десантників, вони отримали наказ залізницею прибути для навчань у район Ростова-на-Дону. У місці розвантаження ешелону їм наказали зафарбувати в білий колір номери бойових машин, пояснюючи це потребою розрізняти під час навчань різні підрозділи. Після марш-кидка довжиною в кількадесят кілометрів ці військовослужбовці опинилися на території України, де їх зустрів вогонь Збройних сил України.

Про те, що в Україні затримали саме російських військових, підтвердили тоді й у Міноборони Росії, щоправда, додавши, що кордон із сусідньою державою вони «перетнули випадково при патрулюванні».

Бурятський танкіст

Про танкіста Доржі Батомункуєва з Бурятії стало відомо у березні 2015-го після інтерв’ю, яке у нього на початку березня того року взяла журналістка російської «Нової газети». У ньому бойовик детально описав участь російських військ у боях на сході України.

Ще раніше, 23 лютого, Батомункуєв «засвітився» у телесюжеті про зустріч російського співака Йосипа Кобзона з пораненими проросійськими і російськими бійцями в опіковому центрі при обласній центральній клінічній лікарні в окупованому Донецьку.

Через кілька місяців журналіст газети «Нова Бурятія» написав про лікування Батомункуєва у Забайкальському краї та про скарги його матері щодо відсутності допомоги з боку Міноборони Росії. Утім, майже одразу після публікації цю статтю видалили з сайту видання та три доби вирізали з тиражу бурятської газети.

Батомункуєв був важко поранений у бою під Дебальцевим Донецької області й отримав численні опіки. У селищі Могойтуй у Східному Сибіру навіть організували збір коштів для лікування односельця, зазначивши, що ушкоджень він зазнав «у перебігу служби в Збройних силах Росії».

Спецназівці ГРУ

У середині травня 2015 року українські військові під час бою біля міста Щастя Луганської області затримали двох бойовиків — Євгена Єрофеєва та Олександра Александрова. Під час прес-конференції у Генштабі журналістам показали спеціалізовану безшумну снайперську гвинтівку Єрофеєва — «Вінторез», яку випускають на Тульському збройовому заводі і якою користуються російські війська спецпризначення.

На допиті затримані підтвердили, що є російськими військовослужбовцями з тольятинської бригади ГРУ.

Утім, Міністерство оборони Росії це заперечило, стверджуючи, що вони звільнилися з російського війська ще у грудні.

Пізніше, вже під час суду, в рамках якого їх, зокрема, звинувачували у незаконному перетині кордону, вбивстві військового та терористичному нападі на 92-гу бригаду, Єфрофеєв з Александровим теж відмовились від своїх попередніх свідчень про приналежність до армії Росії.

18 квітня 2016 року український суд засудив їх до 14 років позбавлення волі, а вже через місяць, 24 травня, їх помилували і обміняли на утримувану в Росії українського військовослужбовця Надію Савченко.

«Хмурий»

У лютому 2017-го журналісти й міжнародні дослідницькі організації ідентифікували як одного з відповідальних за трагедію збиття «Боїнга-777» «Малайзійських авіаліній» під Донецьком 17 липня 2014 року відставного російського військовослужбовця, колишнього керівника «розвідки» угруповання «ДНР» Сергія Дубинського (відомого за прізвиськом «Хмурий»). У цьому їм допомогли аудіозаписи, оприлюднені СБУ, з перехопленням розмов фігурантів справи про збиття в небі над Донбасом МН17.

До війни цей чоловік жив в одному з сіл Донбасу. Зараз в Україні у нього залишилися близькі родичі. «Донбас.Реалії» поспілкувалися з рідним братом російського полковника, Романом Дубинським, який, зокрема, заявив, що його брат справді був російським військовим і воював проти України у 2014 році, а з початку 2015-го осів на хуторі Великий Лог Ростовської області Росії. Журналісти проекту вирушили туди, щоб розпитати самого фігуранта аудіозаписів про атаку на малайзійський «Боїнг», але він відмовився розмовляти з журналістами.

Ексклюзивні подробиці з біографії полковника і докази його ймовірної причетності до збиття MH17 надав і колишній товариш по службі.

Єфрейтор-«потєряшка»

24 червня 2017 року українські військові в Луганській області взяли в полон російського єфрейтора Віктора Агеєва.

Російський єфрейтор Віктор Агеєв

Потрапивши у полон, в інтерв’ю іноземним журналістам він сказав, що служив за контрактом в одній із військових частин Новочеркаська, неподалік кордону з Україною, а в Луганськ їх регулярно відправляли так званими «рейсами».

Згодом Агеєв змінив свідчення і заявив, що підписав контракт із «міліцією» «ЛНР» і на момент затримання не був службовцем російських Збройних сил.

Про те, що затриманий росіянин служив у збройних силах Росії за контрактом, пізніше підтвердила і його мати, яка водночас зазначила, що не знала, що син поїхав воювати на Донбас.

Міноборони Росії натомість заперечило інформацію, що Агеєв є російським військовослужбовцем-контрактником, заявляючи, що офіційно він звільнився у запас у травні 2016 року, пройшовши строкову службу.

Влада України звинуватила Агеєва у тероризмі та засудила до 10 років в’язниці.

Любителі фото

Довести участь цілої низки російських кадрових військових у бойових діях на Донбасі журналістам і активістам вдається і за допомогою їхніх фото у соцмережах.

Таким чином, наприклад, у березні 2015-го вдалося ідентифікували близько 20 російських солдат на сході України.

Тим часом міжнародна група розслідувачів Bellingcat завдяки фотографіям із цуценятами довела, що одна з російських частин була тривалий час біля українського кордону: дуже багато солдатів робили фото з одними і тими ж песиками, які за той час доросли до собак.

«Вантаж 200»

Доказами російської агресії на сході України неодноразово ставали і могили російських військових, які вдавалося виявити журналістам та активістам.

Зокрема, так стало відомо про участь у боях на Донбасі псковських десантників.

У жовтні 2014-го у російському Кронштадті поховали 18-річного Женю Пушкарьова — бойовика-кулеметника, який утік з дому воювати на Донбасі проти України.

На початку 2015-го СБУ, зокрема, викрила, що Росія намагається приховати загибель своїх солдат на Донбасі за допомогою підміни їхніх документів.

Загалом, попри наявність великої кількості вагомих доказів, які доводять, що російські військові, зброя та техніка залучені у бойових діях на Донбасі, Росія свою причетність до цього усіляко заперечує.

***

Заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Александр Гуґ в інтерв’ю виданню Foreign Policy 25 жовтня заявив, що вона не зафіксувала «на місцях прямих доказів» участі Росії в конфлікті на Донбасі.

«Водночас ми бачили конвої, які залишали й в’їжджали до України на ґрунтових дорогах посеред ночі в місцях, де немає офіційного кордону», — додав заступник голови СММ ОБСЄ.

При цьому Гуґ заявив: «ми бачили людей із знаками розрізнення Російської Федерації», а також додав, що «такі куртки можна купити де завгодно» і що спостерігачі бачили знаки розрізнення не лише Росії, а й Німеччини, Іспанії та інших країн.

Пізніше його інтерв’ю у частині «ми не бачили прямих свідчень» були замінені на трикрапку.

© Радіо Свобода, 2018 | Усі права застережено.

 

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.