Игра престолов в МО. Часть 2. Электронные площадки — антикоррупция или коррупция?

Serg Marco

С первой частью материала можете ознакомиться здесь.

Когда-то была сказана фраза: «Фашисты будут называть себя антифашистами» (с). Живи Уинстон Черчилль сейчас и в Украине, он переиначил бы эту фразу так: «Коррупционеры будут называть себя антикоррупционерами».

Самой большой реформой в МО по сегодняшний день считается закупка через электронные площадки. Уже на данном этапе сэкономлены огромные суммы и система доказала свою необходимость. К сожалению, не всё гладко и с этой реформой.

Нет, проблема сейчас не в том, что торги, которые проходят через электронные площадки, имеют элементы коррупции. Проблема в том, что творится перед торгами и после них.

Как пример можно привести эксперимент по питанию. В настоящее время на аутсорсинге находятся несколько компаний, которые «кормят армию». «Офис реформ МО» для улучшения качества разработал механизм, при котором продукты покупают отдельно, а готовят тоже отдельно военные повара или гражданские специалисты. Это позволяет контролировать как качество продукции, так и процесс готовки. В случае с аутсорсером такой возможности контроля нет.

Для эксперимента были предоставлены две военные части, но как только зашла речь о расширении эксперимента до десяти военных частей, на среднем уровне управления МО начались подковёрные игры, которые всячески тормозили этот процесс. Министру постоянно приходили какие-то бумаги с утверждениями, что эксперимент не имеет смысла, что в настоящее время питание через аутсорсеров дешевле (хотя уже давно были проведены аудиты, которые обосновывали, что питаться таким образом — наоборот, дороже); писали докладные в Комитет по противодействию коррупции о том, что эксперимент имеет риск коррупции, требования в различные структуры исследовать тот или иной процесс. Это и есть причина того, что эксперимент сильно затянулся во времени. Волонтёров удерживали в границах работы двух частей, пока ситуация не докатилась до министра, и он не принял решение увеличить до четырёх частей и посмотреть, насколько расширение эксперимента эффективно, откинув предложения злопыхателей о прекращении эксперимента по питанию в пользу аутсорсеров. Основным лоббистом последних выступал Департамент госзакупок.

Департамент госзакупок оказался под влиянием Олега Свирко, руководителя Комитета конкурсных торгов. Олег прямо заявил, что не видит необходимости в эксперименте и прямо лоббировал свою позицию в ДГЗ. Собственно, это и был основной тормоз в развитии эксперимента по питанию.

Но само питание для армии не ограничивается двумя воинскими частями, которые участвовали в эксперименте. Закупку питания должны осуществлять на электронных торгах, и на этих тендерах тоже начали происходить не вполне понятные вещи. Как пример, на тендер выходят 19 компаний, что является отличным уровнем конкуренции. Но после прохождения торгов 18 компаний отказываются от выполнения, и в результате остаётся всё тот же «Геус-групп» (бывший монополист «Адмет-групп»).

Собственно, такие примеры с привлечением фирм, которые после тендера отсеиваются, и приводят к закупкам монополистов, которые придумывают разнообразные схемы и подключают различных людей из Министерства обороны, чтобы не осуществлялись изменения. Волонтёры называют этот ряд компаний-монополистов «заколдованным кругом» и пытаются из него вырваться, но система всячески этому противодействует.

В настоящее время у «Офиса реформ» есть модель, как побороть этот замкнутый круг, но для её осуществления надо ему, как минимум, не мешать и расширять далее эксперимент на другие части. Для этого, кроме чёткой позиции министра, необходимо, чтобы вся вертикаль ниже способствовала изменениям. К сожалению, в среднем звене МО хватает людей, которые могут саботировать процессы даже при прямом и чётком указании министра.

Отдельный вопрос — это само использование электронных площадок.

После того, как вступил в силу закон «О публичных закупках», все площадки должны были пройти переаттестацию в Минэкономики и заказчики должны были заключить с ними договоры.

Как правило, выбирали несколько компаний, чтобы не сосредотачивать все закупки на одной площадке.

Первой прошла переаттестацию площадка «Госзакупки онлайн». К ней изначально было хорошее отношение, так как украиноязычный сайт с понятным и удобным интерфейсом приглянулся сразу. Волонтёры работали на Prom.ua.

После переаттестации волонтёрам пришло письмо о том, что если «Госзакупки онлайн» подключится к сайту Министерства обороны и через него будут проходить торги, то оно гарантируют отчисление от прибыли 20% обратно.

Комментарий Артура Переверзева (волонтёра «Офиса реформ») на тему указанного письма:

«Коли ми отримали цей лист, то одразу побачили ознаки корупції в ньому. Куди повертати 20%? На картку керівника підрозділу? Немає в МОУ механізму повернення цих коштів, та й підстав для цього.

Департамент не має свого рахунку, хто має отримувати ці кошти? Начальник управління закупівель на картку?

Так що в будь-якому випадку ці 20% можуть бути охарактеризовані як «відкат».

Ми написали доволі нейтральну відповідь про відсутність потреби в цьому, але невдовзі на нас почався певний тиск з боку начальника управління закупівель Д. Клюшина.

Одразу після того, як закон «Про публічні закупівлі» (01.04.2016) набув чинності, «Держзакупівлі онлайн» чомусь запросили проводити якісь тренінги на базі свого майданчика різним структурним підрозділам Департаменту, навіть тим, які не здійснюють закупівлі, а займаються, наприклад, забезпеченням діловодства, що просто немає сенсу, лише демонструє некомпетентний підхід. Тим паче, що функцію адміністрування електронних торгів ми здійснюємо в рамках відділу взаємодії з волонтерами від самого початку експерименту (кінець січня 2015 року). Більше того, в рамках реформи Департаменту цю функцію буде виконувати спеціальний сектор, якому ми будемо її передавати та проводити всі НЕОБХІДНІ навчання. Повноцінно ми готові «відійти» від цього тільки тоді, коли все буде доведено до розуму, і ризиків псування чи згортання цього процесу не буде.

Я вказував Клюшину на цей лист та пов`язані з ним корупційні ризики, але він все одно проштовхнув підписання договору з ними першими. Моїй колезі він зазначив, що, мовляв, «ви працювали з тими, хто платив вам, а ми будемо з тими, хто буде платити нам». Більше того, коли я порушив це питання на комісії, Клюшин почав виправдовуватися, погоджуватися щодо наявності корупційних ризиків і шкодувати про укладення угоди. Смішно.

Потім уже був укладений договір із Prom.ua, і то з вимогою провести аналогічний тренінг, і знову-таки включно з тими, кому він не потрібний. Це з розряду п’ятирічку за три роки. Але наявність угоди з ДЗО означає можливість відкату до співпраці з ними. У зв`язку з цим ми очікуємо роз’яснення від Управління запобігання корупції щодо того, чи достатньо підстав для розірвання договору. Добре, що майданчиків не два, а цілий десяток.

Тож наразі ми працюємо, як і раніше, на Prom.ua. Бажання працювати з ДЗО немає жодного. Я порушив із ними це питання в листуванні, але вони замість того, щоб визнати, що не мали рації, почали доводити мені, що таки вони мають рацію і що це нормально. Ну і тиск Клюшина в цьому напрямку свідчить про якесь непрозоре співробітництво.

Та й тиск із боку начуправління закупівель — це окрема тема. Ми понад півтора року займаємося цим питанням, електронними закупівлями та їх впровадженням. Розробляли й упроваджували відповідний наказ по міністерству на етапі експерименту, потім розробляти та довели до прийняття закон «Про особливості гарантованого забезпечення потреб оборони», робили це в команді з фахівцями з МЕРТу, і не тільки. Ані Клюшин, ані його команда компетенції не мають, проте мають нестримне бажання стати до керма. Показовим був перший випадок демонстрації цього всього, коли ми здавали до Кабміну звіт про експеримент. Один чортяка в Кабміні вирішив, що ми написали звіт «неправильно». Ми його кілька разів м`яко посилали, і на якомусь етапі пан Клюшин прийшов доводити нам, що ми здали звіт про (!) експеримент у невстановленій формі, хоча, звісно, ніхто не встановлював жодних форм звітування про експерименти.

Місцями тут справа навіть не в корупції, а в тому, що електронні торги — це інструмент, а користуватися ним треба вміти. Саме тому ми передаємо цю функцію таким чином, щоб тільки компетентні люди з правильно виписаними інструкціями її виконували. Саме тому неможливо передавати її кудись поспіхом, де демонструють тяжіння до непрозорих схем».

В общем, пока процесс реформ идёт, но не всё так гладко, как хотелось бы общественности. Будем надеяться, что эти процессы дойдут до своего логического завершения в противовес противодействию системы.

Данная рубрика является авторским блогом. Редакция может иметь мнение, отличное от мнения автора.