Перейти к основному содержанию

Не обмежувати, а змінюватись: виклики еволюції у світі загальнодоступних Big Data

Чи дозволите ви обмежити себе задля міфічного захисту персональних даних? #InformNapalm
""
Источник

На тлі резонансних скандалів щодо збору компанією Cambridge Analytica даних користувачів Facebook актуалізується питання захисту персональних даних. Технологічна еволюція соціальних мереж уже змінила цей світ і сприяла підвищенню ефективності соціальних комунікацій. Але чи готове суспільство прийняти ці зміни та не впасти у крайнощі, чи готове дозволити обмежити себе у правах на свободу спілкування? Дозволити обмежити себе задля міфічного захисту персональних даних? Цю тему для читачів InformNapalm розкриває науковець, фахівець у галузі супутникових спостережень, геоінформатики і статистики, експерт з питань безпеки і ризиків, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України, доцент географічного факультету КНУ імені Шевченка, виконавчий секретар Комітету із системного аналізу Президії НАН України Юрій Костюченко.

Деякі проблеми надзвичайно складно коректно описувати. Тому що вони є багатовимірними, тобто мають декілька складно взаємопов’язаних вимірів — політичних, соціальних і суто технічних, які іноді дуже складно, або майже неможливо розділити. Але ще складніше винести таку проблему в площину суспільної дискусії, якщо суспільство не готове до її повномасштабного сприйняття. Наприклад, якщо суспільство є суттєво політизованим, дезорієнтованим, або в суспільстві просто відсутня потрібна мова, нема загальнозрозумілої і загальноприйнятої термінологічної бази, необхідної для всебічного опису різнопланових і різноманітних процесів, властивих описуваному явищу.

Саме така ситуація сьогодні склалася навколо питання обігу даних користувачів у соціальних мережах, яке відобразилося у вигляді тривалого скандалу щодо збору компанією Cambridge Analytica даних користувачів Facebook.

Сьогодні в цьому скандалі висвітлилися кілька важливих для нашого суспільства моментів, які варто згадати окремо.

Cambridge Analytica — це аналітична компанія, яка допомагає політичним партіям залучати потенційних виборців в інтернеті. Вона вивчає інтегровані дані з кількох джерел, включаючи соціологічні опитування і дані з соціальних мереж, для створення «профілю» виборця. Потім компанія використовує комп’ютерні програми для прогнозування поведінки виборців, на які можуть впливати спеціалізовані рекламні акції, спроектовані на конкретні типи виборців.

Cambridge Analytica, як і багато інших політичних, дослідницьких та маркетингових компаній, аналізувала дані, зібрані в соціальних мережах. Однак, як виявилося, не всі дані були отримані з відкритих профілів користувачів за допомогою легальних інструментів. Так, згідно із заявою команди Facebook, зробленою 16 березня, Cambridge Analytica отримала чималу частину даних від Олександра Когана — викладача Кембриджського університету радянського походження, відомого в науковому світі неоднозначними постановками задач, який розробив для збирання даних додаток «thisisyourdigitallife».

Цей додаток пропонував користувачам можливість отримати опис особистості і характеру, називаючи себе «дослідницьким інструментом для психологів». Додаток просив користувачів увійти в систему, використовуючи свій обліковий запис Facebook. При вході в систему було необхідно надати доступ до профілю користувача, місця розташування, вподобань, а також друзів.

З формальної точки зору, все це було легально, однак, проблема, за словами Facebook, полягає в тому, що Коган потім відправив зібрані таким чином дані користувачів у Cambridge Analytica без дозволу або повідомлення користувачів, що суперечить правилам соціальної мережі. «Хоча Коган отримав доступ до цієї інформації законним чином і через коректні канали, які діяли на Facebook у той час, він згодом порушив наші правила», — сказав Поль Грюаль, віце-президент і головний адвокат Facebook. Цієї ж версії дотримується і Марк Цукерберг у своєму зверненні від 21 березня.

Сам Коган ігнорує прохання про коментарі, обмежуючись стандартними відповідями про те, що він підписав угоду про нерозголошення і що «його програма дослідження особистості є цілком стандартним додатком для таких випадків». Також колеги Когана посилаються на його наукові роботи в галузі медицини, де він теж використовував дані з соціальних мереж.

«Нью-Йорк Таймс» характеризує це як «порушення у сфері захисту персональних даних» і каже, що це «один із найбільших витоків даних в історії соціальних мереж». Йдеться про те, що понад 270 тисяч користувачів надали Когану доступ до їхньої інформації і таким чином дозволили йому також збирати дані про своїх друзів. У результаті такої діяльності загалом понад 50 мільйонів користувачів Facebook опинилися в полі зору аналітиків, і таким чином — об’єктом маніпуляцій політтехнологів.

Важливим моментом є також те, що в подальшому дані й інструменти їх аналізу опинилися в розпорядженні не лише західних політтехнологів, а й російського уряду і російських олігархів, підконтрольних Кремлю, завдяки російським грантам, які отримував Коган. Тому реально оцінити масштаби і наслідки того, що характеризується як витік даних, сьогодні досить складно.

Історія набула чималого розголосу, вкотре збуривши суперечки про свободу і безпеку в інтернеті, а також піджививши наявну хвилю закликів заборонити чи істотно обмежити соціальні мережі.

Тут слід згадати заяву експертів ООН з прав людини, яку вони зробили 13 березня під час розгляду Спеціальної доповіді з питань кризи у М’янмі. Згідно з нею, поводження з народом Рохінджа має ознаки геноциду, в розв’язанні якого, як на те вказує голова Незалежної міжнародної місії ООН щодо встановлення фактів геноциду в М’янмі Марзукі Дарусман, соціальні медіа відіграли «визначальну роль». Водночас слідчий ООН у справах М’янми Янхи Лі та представники «Амнесті Інтернешнл» прямо звинуватили Facebook у розповсюдженні ненависті та провокуванні насильства проти народу Рохінджа.

Тоді керівництву Facebook також довелося виступати з виправдувальними заявами.

Все це відбувалося на тлі кампанії протестів, що розпочалася ще на початку року за підтримки правозахисних організацій і прокотилася переважно бідними, архаїчними і патерналістські налаштованими країнами Південно-Східної Азії під гаслами «Facebook перетворився на звіра, який загрожує нашій безпеці. Забороніть його!»

Зараз новий скандал сколихнув вже західний світ, і кампанія з вимогами обмежити соціальні мережі докотилася й до нас.

Зрозуміло, що попри відомі і зрозумілі проблеми з наявністю керованих інформаційних впливів, у західному суспільстві заклик «забороніть нам спілкуватися, бо ми боїмося самих себе» не може здобути широкої підтримки, тому сьогоднішні гасла модифіковані під культуру західного суспільства.

«Видаліть і забудьте (Facebook)», — закликав засновник месенджера WhatsApp Брайан Актон у Твіттері, запускаючи хештег #deletefacebook, — «настав час піклуватися про конфіденційність». Донелла Коен, менеджер Weather Channel, опублікувала на своїй сторінці в Facebook текст, що відображає поточні політичні тенденції: «останні одкровення показують, наскільки корупційною та шкідливою для суспільства є ця платформа. Я сподіваюся, що виникне нова соціальна мережа, не настільки жадібна, що розбещує політичний процес в ім’я всемогутнього долара».

Всі ці заяви, безсумнівно, відображають певну політичну реальність. Зокрема, вони демонструють драматичний розрив у розумінні соціальної та політичної ролі технологій, а також страх перед незворотністю змін, які вони несуть.

Що ж говорити про наш суспільний дискурс, отруєний застарілими уявленнями про захист персональних даних, страшилками про тотальне стеження та «інформаційний концтабір», де геть відсутні не лише базові знання і поняття про природу даних та інформації, про big data, методи їх збирання та обробки, а й загальноприйняті норми щодо таких понять як privacy? Поняття про демократію і права людини у нас формуються не традицією інституційної взаємодії на основі консенсусних процедур, а екстремістськими вигуками у ЗМІ та популістською демагогією. І найголовніше, ми абсолютно не хочемо визнавати еволюції — ані технологічної, ані соціальної, ані політичної в їх складному взаємообумовленому взаємозв’язку.

Тобто ми у своєму публічному дискурсі, на жаль, не оминаємо жодних помилок чи упереджень — як східних деспотій, так і західних демократій.

Соціальні мережі — це складні штучні комунікативні простори, які ми формуємо на основі своїх змінюваних переваг, отже, це не що інше, як сукупність наборів вибірково представлених своїх і чужих персональних даних, об’єднаних у складні динамічні спільноти через багатовимірні зв’язки.

Підвищення ефективності соціальних комунікацій і, в тому числі свободи поширення інформації, – це і є головна мета соціальних мереж. Ми створювали і розвивали їх саме для цього. Для досягнення цієї мети кожен користувач самостійно і добровільно наповнює свій профіль і поширює інформацію. Таким чином і завдяки цьому соціальні мережі перетворюються на унікальне сховище якісно нової за способом накопичення, зберігання, оновлення та поширення антропологічної інформації. У процесі розвитку цього комунікаційного засобу з’являються якісно і кількісно нові можливості його використання і застосування, в тому числі — використання цієї інформації. Це природний процес розвитку людських комунікацій, якій має взаємопов’язані соціальний і технологічний виміри.

Тобто ми вкотре постали перед новою соціальною реальністю, яку створила технологічна еволюція.

Як і на будь-яку зміну, реакція на цю нову реальність з боку політичних еліт, управлінських структур, різних груп суспільства і експертів виявилася різною і неоднорідною.

Бюрократія передбачувано хоче взяти під контроль дані та інструменти їх використання для соціального конструювання. Політики хочуть використовувати накопичені дані, але одночасно вимагають зберегти статус-кво у вигляді вже очевидно застарілих правил охорони персональних даних, використовуючи для цього інструменти цензури. Суспільство хоче повного захисту і абсолютної безпеки, при цьому вимагаючи повної свободи. Абсолютна безпека — це ілюзія, але одночасно, це і прекрасний маніпулятивний інструмент для обмеження свободи. Бізнес кровно зацікавлений у використанні технологій, які — вже очевидно —1приносять прибуток. Експерти хочуть використовувати накопичені дані для вирішення величезної кількості прикладних задач, вирішити які раніше було або неможливо або занадто дорого.

Власне, це й може бути поясненням такої потужної атаки на соціальні мережі і методи їх аналізу. Але якщо вже цей шлях став технологічно доступним, закрити його буде неможливо.

Тобто теоретично гравців, зацікавлених у використанні нових технологій, набагато більше, ніж тих, хто хотів би їх заборонити і забути. Це означає, що технології соціальних мереж і збирання даних розвиватимуться. І ніякі спроби цензури, масові істерики або страшилки цього не зупинять.

Нам слід розуміти, з чим ми маємо справу, і навчитися з цим працювати, а не намагатися заборонити або ігнорувати.

До речі, особливо парадоксально в усій цій історії виглядають журналісти, які живуть з рейтингів, тобто з кількості перепостів своїх заголовків, але одночасно виступають проти психосоціального профілювання своєї аудиторії, що дозволяє найточніше зрозуміти, чого від них чекає «колективний читач» і ким він власне є.

Тут я, напевно, скажу «страшну річ»: використання big data, в тому числі даних із соціальних мереж, для психологічного профілювання з метою контролю групової соціальної поведінки — це фікція, страшилка, на кшталт «кліматичної зброї», «керованих землетрусів», або «нооскопу». У світі існує чимала кількість дослідницьких груп, які займаються використанням big data в галузі соціальних, медичних і навіть військових наук на цілком науковій основі. Навіть у нашій країні працюють кілька груп, які цілком коректно збирають і аналізують дані про сотні тисяч і навіть мільйони профілів. І поки проблему управління поведінкою не вдалося не лише вирішити, а й навіть коректно поставити. Питання стоїть лише про виявлення індикаторів небезпечної, зокрема, кримінальної поведінки, наприклад, у задачах аналізу конфліктів та тероризму.

У сьогоднішньому світі, де розповсюджуються різномасштабні конфлікти та війни нового типу, питання вивчення поведінки, що призводить до насильства та тероризму, є критично важливим. І забалакати це питання істериками про «тотальний цифровий контроль» і застарілою демагогією про «безпеку персональних даних» сьогодні є просто небезпечним — і для суспільства і для держави.

На жаль, доводиться констатувати, що наявні спроби — як з боку представників окремих активістів численних громадських та правозахисних організацій, деяких галузевих медіа-спільнот, так і навіть окремих державних агенцій — заборонити чи суттєво цензурувати наукові і технологічні роботи в галузі вивчення та оцінювання індикаторів небезпечної групової та персональної поведінки за допомогою big data.

Але при цьому суспільний запит, соціальна, політична і наукова користь від такої діяльності сьогодні є великими і незаперечними. Завдяки роботі груп «Миротворець», «InformNapalm», «Ukrainian Cyber Alliance», кількох наукових дослідницьких груп, була зібрана і проаналізована інформація про сотні тисяч терористів, військових злочинців та їхніх пособників. Це дозволяє значно підвищити рівень контролю найбільших загроз соціального і воєнного характеру, а також за окремими показниками знизити окремі ризики.

Тільки нашою науковою групою в рамках кількох дослідницьких проектів при вирішенні низки вузьких прикладних задач у галузі кримінології та дослідження тероризму, було проаналізовано понад 2 мільйони профілів і кілька десятків тисяч тематичних груп у 2-3 соціальних мережах протягом 4 останніх років. Так, наприклад, було виявлено розподіли втрат учасників незаконних збройних формувань, показники участі в них неповнолітніх, визначено показники соціальної і економічної динаміки окупованих територій тощо. Зрозуміло, при поданні інформації ми дотримуємося рамок наукової етики, тому абсолютно легально публікуємо наші результати в міжнародних монографіях і журналах.

Загалом, кількість наукових публікацій, що оперують даними з соціальних мереж становить приблизно 100-150 тисяч на рік. Також щороку у світі реєструється близько 15 тисяч патентів, які стосуються методик збору та аналізу інформації з соціальних мереж. Власне, це доводить, що нові технології збору, аналізу та інтерпретації інформації жодним чином не є «злочинними». Це наші поточні уявлення про персональні дані, про їх захист і privacy — особливо уявлення політичні та їхнє відображення в правозастосовній практиці — істотно не встигають за технологічними змінами.

Зрозуміло, що зараз, на тлі вже другого тривалого скандалу за півтора роки, політичні та управлінські еліти прагнутимуть демонстративно покарати Facebook. Але це піде на користь розвитку технологій, як і будь-яке обмеження монополій. Бо в довгостроковій перспективі це якраз завадить ввести цензуру або обмежити розвиток методів психосоціального профілювання, бо контролювати динамічне конкурентне середовище набагато складніше, ніж одного монополіста.

Справа в тому, що ми вже змінили світ, створивши ці технології, тепер змінюватися доведеться нам, щоб вижити у світі, що змінився.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.