Перейти к основному содержанию

Нерухомість на 200 мільйонів, російські паспорти та 200 смертей: таємниці керівника економічної контррозвідки СБУ

Людина-загадка. Нерухомість на понад 200 мільйонів гривень, родичі з російським громадянством та бізнесом у Криму. Хто такий Сергій Семочко.
Источник

Примітка редакції. У цьому розслідуванні «Бігус.Інфо» добре майже все. На прикладі однієї особи видно і масштаб, і специфіку процесів, що відбуваються в силових органах із потужними контрольними функціями. Один із наших друзів та авторів уже написав свій власний матеріал за мотивами – очікуйте за кілька годин.

Нерухомість на понад 200 мільйонів гривень, родичі з російським громадянством та бізнесом у Криму. Біографія «засекреченого» контррозвідника СБУ, який став заступником голови Служби зовнішньої розвідки, в розслідуванні Лесі Іванової «Розвідкою по нирках» для програми «Наші гроші з Денисом Бігусом».

Сергій Семочко – керівник економічної контррозвідки СБУ, потім очільник столичного управління СБУ, а нині перший заступник керівника Служби зовнішньої розвідки. Другий розвідник у країні. Людина-загадка. Ще рік тому навіть його фото було неможливо відшукати. Хоча листи за його підписом кілька років тому зупинили закупівлі життєво необхідних ліків у всій країні.


Контррозвідкою по нирках

Життя хворих на ниркову недостатність залежить від кількох мішків із 2 літрами препарату, яким щоденно промивають організм від токсинів. Таке лікування дороге, тож його гарантує і закуповує для хворих держава.

"

«1 процедура коштує майже 250 грн. До 4 процедур на добу, 365 днів на рік. Тобто лікування 1 людини – понад 300 тис. гривень. Ось це лікування державі обходиться більше ніж чверть мільярда гривень на рік», – розповідає редактор інтернет-видання «Наші гроші» Юрій Ніколов.

"

Загалом у світі є два найбільші виробники діалізних препаратів: американська компанія Baxter і німецька Fresenius. Перша історично переважає на світовому й українському ринку. Ліки та засоби їх введення від різних виробників роками вважалися не взаємозамінними. Хто чим почав лікуватись, той тим і продовжував.

"

Тож чиновники від медицини роками закуповували ті препарати, якими вже лікувалися пацієнти. Для цього виписували тендери під конкретного виробника. Формально це була «схема» – вимоги тендерної документації підганяли під потрібну фірму. Проте з огляду на медичний аспект, ця практика існувала багато років і існувала цілком спокійно.

Аж поки нею раптом не зацікавилася СБУ. На облздрави в 2016–2017 році посипалися листи від економічної контррозвідки за підписом особисто Семочка.

По суті, він казав лікарям: те, що ви вважаєте не взаємозамінним, можна замінювати. Щоб посилити ефект, листи інформували про кримінальні провадження стосовно фірми «Діавіта» – постачальника американських препаратів, на яких «сиділа» абсолютна більшість пацієнтів.

У «Діавіті» переконують: і листами, і провадженнями СБУ боролася не за тендери, а за хабарі, бо справи з’явилися після того, як фірма відмовилася платити спецслужбі відкати.

«Їм дуже важливо було показати, що НЕ платити – не можна», – запевняє Сергій Христинченко, директор департаменту «Діалізна терапія» компанії «Діавіта».

«Не секрет, – розповідає він, – що роками фармбізнес в Україні доїв бюджет і косив від податків за допомогою офшорних схем. А СБУ, яка ці схеми знала і бачила, роками доїла фармбізнес – заробляла на тому, що ці схеми… не чіпала. І займалося цим, – каже Христинченко, – саме економічна контррозвідка СБУ, яку два роки очолював Семочко».

"

«СБУ повинна запитати виробника, за якою ціною відвантажував товар для транзитної компанії, а потім запитати, із якою ціною цей товар надходить в Україну. Це видно – ця різниця і є дельта, яка виводиться в офшор. Що робить насправді СБУ? Вони не кажуть "давайте ви так більше не будете робити". А "ви нам заплатіть – і далі возіть, ми до вас претензій мати не будемо". Дистриб'ютор знімає в офшорі колосальні гроші, 700–800 тис. – 1 млн доларів, це СБУ не побачить суму. Їм простіше СБУ віддати одноразово 100–150 тис. дол. у рік і працювати далі. І вовки ситі, і вівці цілі».

Із 2015 року цей постачальник возить препарати напряму від виробника. Тоді ж і привід платити відкат СБУ відпав. А ось у СБУ з’явилися питання до діалізних закупівель саме в цього постачальника.

«Приходило з управління контррозвідки 7–8 осіб, якщо не 12, – згадує Христинченко. – Важливі прізвища тих, хто їх посилав, а посилало їх керівництво департаменту. І листи – вони підписані однією й тією ж людиною, яка очолювала це Головне управління контррозвідки СБУ».

Доки СБУ під керівництвом Семочка «воювало» із замовниками і постачальником за відкат – закупівлі просто зупинилися.

Володимир Гончарук, хворий із нирковою недостатністю, на діалізі вже 12 років. Йому півтора місяця не видавали необхідний для діалізу препарат. Протримався лише тому, що навчений попередніми перебоями з постачанням – мав запас. Так вижив сам і так допоміг вижити ще одному знайомому пацієнту.

Однак так пощастило не всім: «Ніде його купити не можна було – це держзакупівлі і в продажу в аптеках його нема. Тобто реально його ніде немає. І в той момент чуємо: скоро людям буде каюк. З інших міст передавали розчини в ті міста, де їх не було, бо вже кричали: "Рятуйте, бо немає, ми помремо!". І простроченими мішками користувалися».

"

Кризу змогли пережити не всі: «Частина пацієнтів, які не могли за медичними показниками бути взяті на гемоліаліз або на трансплантацію – загинули. Таких пацієнтів не менше ніж 200», – розповідає Христинченко.

Копієчка до копієчки, або Магія СБУшного калькулятора

Озвучені дистриб’ютором діалізних ліків суми хабарів/відкатів, які контррозвідка СБУ роками знімала з бізнесу, не лишали сумніву – ці гроші десь мали осісти. Побачити їх можна було б у деклараціях співробітників СБУ. Проте 2016 року у СБУ вирішили, що їхні доходи, будинки, квартири, машини і решта – це все «державна таємниця».

Однак ми можемо допомогти заповнити прогалину.

Як удалося з’ясувати програмі, по місту Семочко пересувається на чорному, наглухо тонованому «Ленд Крузері» з номерами, зареєстрованими на людину, якої не існує. Коли Семочко очолював Київське СБУ, цей позашляховик можна було регулярно спостерігати під столичним главком. Можна було б припустити, що автомобіль службовий. Проте ні – відколи Семочко перейшов у Зовнішню розвідку, цей же позашляховик почав регулярно з’являтися в офісі розвідників.

"

Навряд чи СБУшники подарували розвідникам Семочка із приданим. Однак звідки тоді в пожиттєвого чиновника ніби як свій «Ленд Крузер» із номерами прикриття? А може, є ще щось, чим він користується, хоча офіційно не володіє?

Так, є.

За спостереженнями програми, «Ленд Крузер» щоранку приїздить забирати свого пасажира в закрите котеджне містечко у престижному районі Конча-Заспа під Києвом, щоразу паркуючись під одним і тим же будинком.

"

Добротний будинок на 333 квадратних метри. Офіційно його в лютому 2016 року придбала жінка на ім’я Тетяна Лисенко. Тут же в Козині, неподалік, є ще два величезні будинки, нещодавно оформлені на її дочку. Однак про них пізніше. Для початку – ким Тетяна Лисенко доводиться Сергієві Семочку?

"

Ще 2013 року вони приватизували сусідні ділянки під Ялтою, де, нагадаємо, Семочко працював до анексії. Проте ці двоє – більше, ніж сусіди. Ще давніше за адресою Лисенко у Ялті був приписаний Семочко Андрій Олексійович. За низкою ознак (однакові прізвища, по-батькові, місце народження, географія переїздів: Енергодар – Ялта – Київ), найімовірніше, Андрій – брат Сергія Семочка.

"

Окрім цього, в соцмережах дітей Лисенко від першого шлюбу постійно фігурує ще третя дитина, хлопчик, якого вони називають братом.

"

В Instagram цей хлопчик має ім’я Ілля, а у «ВКонтакті» зараз підписаний як Ілля Лисенко. Однак, якщо погортати історію акаунту на кілька років тому, виявиться, що раніше «Ілля Лисенко» називався «Ілля Семочко». У «ВКонтакті» є ще щонайменше три акаунти «Ілля Семочко», і вони пов’язані із цим спільними друзями і днем народження.

"

Чому це важливо? Тому що, за даними майнового реєстру, 2011 року в Ялті Кримський главк СБУ видав Сергієві Семочку квартиру. Приватизував її він навпіл – із Семочком Іллею Сергійовичем, тобто – сином. Найвірогідніше, це і є той самий Ілля Лисенко/Семочко, якого нині називають братом діти Тетяни Лисенко.

Ці докази дають можливість зробити висновок, що Тетяна Лисенко є дружиною – офіційною чи неофіційною – Сергія Семочка. А Анастасія Лисенко (у шлюбі – Котон), Станіслав та Ілля Лисенки – перебувають із розвідником-СБУшником у родинних стосунках. І яскраво висвітлюють його справжній майновий стан.

Тут же, в Конча-Заспі, неподалік від будинку Тетяни Лисенко, падчерка Семочка Анастасія зимою 2017 року купує ще один. І ми навіть знаємо, скільки він міг їй коштувати.

"

Восени 2016 року наша програма розповідала про нерухомість іншого відомого СБУшника, екс-очільника Управління з боротьби з корупцією – Юрія Артюхова. Аби зрозуміти, скільки міг коштувати такий маєток, порівнювали його із сусідніми. Тоді й виявилося, що будинок зліва від Артюхова якраз продавали. Продавали його за 2 млн доларів. І буквально через півроку саме цей будинок придбала Анастасія Котон. Сусідкою через паркан від одного СБУшного топа стала родичка іншого СБУшного топа.

"

Однак будинок за 2 млн дол. – не найдорожче, що придбала тієї зими Анастасія. Неподалік є ще одне цікаве закрите містечко.

Тут мають будинки: екс-міністр транспорту Євген Червоненко, син екс-мера Києва Леоніда Черновецького Степан, Павло Барбул – донедавна голова «Спецтехноекспорту». Це одне з найжирніших підприємств українського оборонного комплексу. Поставки зброї, валютні контракти, низка кримінальних проваджень за підозрою в дерибані сотень мільйонів бюджетних коштів. Одразу після звільнення Барбула на його мати записали цей будинок площею 435 кв. м. І це все одно в півтора разу скромніше за третій будинок родини Семочко-Лисенків.

У січні 2017 року маєток майже на 700 квадратів прямо навпроти Барбулів викупила все та ж падчерка Семочка.

"

На фото Анастасії та Станіслава щонайменше тричі за останні три роки з’являється яскраво-блакитний гелікоптер. Наприклад, світлина, зроблена під Одесою на виноробні ШАБО: «С винзавода уезжать с пустыми руками – плохой тон». Переліт за маршрутом Київ – Одеса на сайті фірми-експлуатанта коштує від 4 до 6 тис. дол.

"

Підсумуємо. Три будинки в Козині – дуже грубо це майже 8 млн доларів. «Ленд Крузер» із «непробивними» номерами і недешеві польоти на гелікоптері. А тепер найважливіше питання: звідки це все взялося? Чи є хоч якесь зрозуміле джерело таких статків, окрім «дахування» фармацевтичних компаній?

Ми проаналізували доходи всієї родини за останні 8 років і не знайшли жодного реалістичного легального джерела.

Тетяна Лисенко. Батьки бізнесу не мали. Сама за даними відкритих реєстрів у Криму була ФОП, мала турфірму ПП «Ялта-Холідей», дві непафосні квартири і вже згадану земельну ділянку під Ялтою. Земля переписана на сина, квартири, за даними і українського, і російського реєстрів, власника не змінювали, а отже, офіційно також не були продані. А якби й їх продавали, то за нинішніми цінами – принесли б не більше ніж 200 тис. дол. доходу. Загалом за останні 8 років Лисенко заробила майже 135 тис. дол., причому все до 2014 року, надалі офіційного доходу не було. Вказана сума – це приблизно 1/10 будинку, який оформили на Лисенко.

Дочка Анастасія Котон. Вік – 30 років, останні кілька – доглядає за дитиною. Офіційно працювала до 2014-го, за останні 8 років загалом заробила майже 59 тис. дол. Вказана сума – це приблизно на балкон в одному із двох будинків, який на неї оформили.

Зять Володимир Котон. Також навряд би міг бути спонсором оптової закупівлі будинків у Конча-Заспі. Його батьки – приватні підприємці в Криму (роздрібна торгівля в магазинах). Сам за останні 8 років офіційно заробив 1,5 тис. грн.

Старший син Станіслав Лисенко. За останні 8 років – майже 18 тис. грн офіційних доходів. Його дівчина (або ж дружина, судячи із сомереж) у Криму має ФОП, надає послуги з манікюру.

Молодший син неповнолітній.

А як щодо самого Семочка?

Його особисті офіційні доходи, як і родина, засекречені разом із декларацією. Однак на сайті СБУ досі можна знайти старі декларації найвищого керівництва, тож приблизний порядок цифр – зрозумілий.

Наприклад, очільник СБУ Василь Грицак 2015 року отримав 254 тис. грн, це при «найщадящому» курсі долара – 1,5 тис. дол./міс. Виходить, що Грицаку знадобилося б 120 років служби на будинок, у якому, найімовірніше, живе Семочко.

Перший заступник Грицака Віталій Маліков збирав би на такий будинок 83 роки. А скандальний перший зам-Грицака і головний з боротьби з корупцією Павло Демчина трудився б… 138 років.

Це на один будинок. Тож є цілком обґрунтовані сумніви, що офіційної зарплатні Семочка вистачило б на три.

І власна родина йому теж не допомогла б. Батьки СБУшника бізнесу ніколи не мали, в Енергодарі були приписані у звичайній «панельці». Два роки тому мама переїхала ближче до синів – придбала скромну однокімнатну квартиру в передмісті столиці – Ірпіні. Брат Семочка із дружиною займається страховками, живе в селі під Бородянкою і їздить на «Октавії» … і , здається, на цьому теж можна завершувати.

Курка чи тризуб: надійний тил замголовного розвідника

Де наразі частіше мешкає родина Лисенків-Котонів – сказати важко. Судячи з їхніх соцмереж, після окупації вони постійно курсують між Києвом та анексованим Кримом.

У серпні інтернет-видання ОРД опублікувало копії російських паспортів – нібито виданих Тетяні Лисенко, Анастасії Котон і Володимиру Котону. Копії виглядали цілком реалістично. Формат бланка відповідав формату російського паспорта. Фото на них – це й справді Тетяна Лисенко, її дочка та зять. Дати народження також співпадали.

"

Ми перевірили дані паспортів і можемо обґрунтовано стверджувати – родина заступника головного розвідника України має російське громадянство.

Хоча у МВС РФ відмовились підтвердити паспортні дані за нашим запитом, ми верифікували їх на сайті податкової служби Росії. Там за номером паспорта, ПІБ і датою народження можна дізнатися, чи існує валідний паспорт із такими даними та чи надавався його власнику індивідуальний податковий номер.

""

За даними Федеральної податкової служби РФ, Тетяні Лисенко і її зятю російський ІПН присвоєно. Це означає, що російські паспорти з такими персональними даними – існують. За номером оприлюдненого паспорта, нібито виданого дочці, ІПН не пробивається.

"

Окрім цього, у Єдиному реєстрі юридичних осіб РФ знайшовся витяг на повного тезку Станіслава Лисенка з Ялти (старший син Лисенко), де він також зазначений громадянином Росії. Такі ж витяги ЕГРЮЛ видає на дружину і тещу Станіслава, і на батьків Котона. Тобто загалом 8 родичів із підозрою на подвійне громадянство. Подвійне, у якому друге – це громадянство країни, із якою Україна вже п’ятий рік воює.

На запит програми про коментар Сергій Семочко надіслав письмову відповідь, у якій зазначив, що питання про родинні зв’язки з Лисенко – це конфіденційна інформація про його особисте та сімейне життя. Пояснень щодо природи цього зв’язку, походження майна та громадянств РФ Семочко не надав.

''отсканируй
и помоги редакции