Перейти к основному содержанию

Оманливий шик, закулісний провал, публічний сором (трохи про міжнародний імідж нового президента)

Дати посадити себе в калюжу... Ще й так просто?
""

Промова Зеленського на засіданні Генеральної Асамблеї ООН була просто зразковою.

Той, хто написав цей текст, добре знає канони класичної риторики: оригінальні живі свідчення, апеляції до особистих емоцій, приклади з історії та класичної літератури з прив’язкою до актуальних проблем, звертання одразу до декількох вічних і водночас злободенних тем.

Як і більшість відповідних промов, це була виразна добірка правильних слів, подана на хорошому акторському рівні, та не наділена жодним конкретним змістом. Красива презентація себе та своєї держави – сильної, гордої, самовідданої, талановитої та мудрої.

Проте, на жаль, міжнародна спільнота оцінюватиме Україну не за цією палкою промовою, а за грубуватим за формою та примітивним по суті діалогом приблизно такого змісту:

– Ви, хлопці, дуже великі молодці!

– Ну що Ви! Це все завдяки Вам – ми в усьому з Вас брали приклад.

– Все одно ви молодці. Так тримати! І пам’ятайте: ми ваші друзі. Хай сусіди вас зневажають, вони ще про це пошкодують, бо ж ви маєте нас за друзів.

– Так-так, звісно, Ви наш найкращий друг! Усі ці сусіди, я з ними говорив, вони бяки, але ми будемо дуже-дуже дружити з вами.

– Ви ж зробите мені одну послугу, правда? Ви знаєте, про що я. У вас є декілька хороших людей, яких колись несправедливо образили. А ще є декілька наших людей, дуже нехороших, які пов’язані з вашим бізнесом.

– Так-так, я розумію. Ми усіх поміняємо. Я Вам обіцяю: наші з Вами справи розбиратимуть найкращі люди, я за них особисто ручаюся.

– Дякую. Для мене ця справа дуже важлива. Я пришлю свою людину, дуже надійну – сподіваюся, ви спрацюєтеся.

– Звісно-звісно. Дякую Вам! І дякую, що відкликали Вашу попередню представницю – вона була бяка, вона мене взагалі серйозно не сприймала.

– Згоден, вона була бяка. Але ми все одно ваші друзі.

– Найкращі друзі! До речі, щиро запрошую до нас! Вам, здається, буде якраз по дорозі…

– Так, дякую, я подумаю.

Ще яскравіше це виглядало б живцем: високий стрункий гордий американський слон і перед ним маленька Моська із чарівними глибокими та вологими щенячими очима.

Та на жаль, саме це і є справжня, даруйте на слові, міжнародна політика. Не «17 мм свинцю, які забирають тисячі життів», не «приреченість скалічених війною поколінь», не цитати з Гемінґвея або Черчилля, а оце закулісне телефонне «рішалово».

У тому, що ще в липні телефонна розмова з Трампом видавалася Зеленському простою і приємною, немає нічого дивно, адже схема, яку американський президент запропонував українському, цілком вписується до звичних для нього «понятий». Нормальна собі корупційна схема, бізнесові махінації з застосуванням впливу державних високопосадовців – все, як у «бабушки Бєні», тільки на міжнародному рівні.

Американський колега дійсно грав у знайому Зеленському гру, от тільки він у ній виявився справжнім досвідченим шулером, а наш новачок – навіть не підсадним цапом-відбувайлом, а просто розмінною цифрою козирної масті. Говорячи мовою їхньої команди, нашого пацана «развели, как котёнка». Це теж «по понятиям», тільки поняття у нормальних політичних гравців трошки іншого рівня, а головне – ставки неосяжно вищі.

Тепер ми знаємо, що Трамп навіть не планував приїздити до Києва, і бачимо, як Зеленський виправдовується перед «сусідами-бяками» під тихий злорадний сміх цього самого Трампа. Наш новообраний не просто сів у калюжу, він дав себе туди посадити, так, ніби сам навіть на таку просту дію не здатний.

А Трампові, як не дивно, цей скандал, цілком може допомогти у подальшій передвиборчій програмі. Демократи в даному випадку, схоже, прорахувалися, видавши ініціативу імпічменту до офіційної публікації стенограми, яка не лише виставляє їхнього опонента у непривабливому світлі, але й кидає аж занадто виразну тінь на пана Байдена, який і без того має «хвіст» звинувачень у використанні аналогічних схем політичного тиску. Крім того чинний президент за бажання може висунути демократам звинувачення у наклепі за пов’язання непрямого тиску на українське правосуддя із блокуванням військової допомоги нашій державі, якого телефонна розмова не підтверджує.

Та як би там не було із взаємними звинуваченнями кандидатів у президенти США, Україна тепер точно прославиться – стараннями новообраного маємо всі шанси опинитися в центрі нового Уотергейту. Це слава Моськи, яку запросили погавкати на міжнародній арені, щоб розгнівати та розігріти бойових слонів. А сам Зеленський із його стараннями вразити та задобрити реальних світових лідерів найбільше нагадує чехівського персонажа, який усе прагнув потрапити на сторінки газет і зрештою хтось про нього написав: «попал под лошадь».

Тож, на жаль, мусимо констатувати: президент України може добре виступити на сцені, коли йому напишуть якісний текст, але ці виступи вже не здатні врятувати репутацію нашої держави на міжнародній арені. Тому шикарна промова Зеленського перед напівпорожньою залою Асамблеї позбавлена сенсу більше, ніж будь-яка інша класична політична риторика. Навіть більше, ніж емоційний спіч, вкладений в уста нещасної затурканої школярки.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

Примечание редакции. Публикуем интересную статью Николая Мурского, в которой он рассматривает потенциальную внешнюю политику США в случае победы Хилари Клинтон или же Дональда Трампа в президентской гонке

В чём состоит тот самый «эффект Зеленского»? Расскажем, не переживайте
''отсканируй
и помоги редакции
Загрузка...