Перейти к основному содержанию

Почому грам Telegram? Чому не варто сідати на «голку» цього месенджера

Можливо, саме цього ви не знали про telegram. #InformNapalm
Источник

Вже тиждень не вщухає галас навколо месенджера Telegram, який підпав під блокування Роскомнагляду в Росії, причому, як не дивно, обговорюють це не лише в самій РФ. Ще влітку 2017 року ФСБ Росії почала вимагати від керівництва Telegram передати їй ключі шифрування для отримання доступу до всього листування користувачів у месенджері. 30 серпня 2017 року Telegram офіційно відмовився надати ключі, і у відповідь на відмову Роскомнагляд звернувся до суду. 13 квітня 2018 року Таганський суд Москви задовольнив вимогу Роскомнагляду, і за ненадання ФСБ ключів для дешифрування повідомлень користувачів постановив обмежити доступ росіян до месенджера Telegram.

Опозиційні ігри з Кремлем

Починаючи з 16 квітня Роскомнагляд розпочав блокування месенджера на території Росії, проте за цей час не досяг особливого успіху. Навпаки, популярність Telegram лише зросла. Російські опозиціонери розхвалюють непотоплюваний Telegram направо і наліво, а деякі з лідерів громадської думки дійшли до того, що пророкують засновнику Telegram Павлу Дурову президентське крісло у Кремлі. До цих схвальних вигуків приєдналися й багато українських інтернет-користувачів та блогерів. Популярність Павла Дурова і Telegram виходить на новий рівень за рахунок дедалі більшої кількості прихильників. Проте, чи такий уже безпечний цей месенджер і чи такий уже опозиційний до Кремля сам Дуров?

Для початку варто згадати, як і коли з’явився Telegram. Легенда (розповсюджена самим Павлом Дуровим) каже про те, що ідея створення захищеного месенджера прийшла Павлу в день, коли до дверей його квартири у 2011-му завітали російські спецпризначенці. Після того як вони нарешті пішли, Павло спробував написати своєму старшому брату — Миколі, і зрозумів, що для таких форс-мажорних ситуацій у нього немає захищеного каналу зв’язку. За два роки після цього інциденту Telegram, що базувався на криптографічному протоколі MTProto, розробленому Миколою Дуровим, вийшов на ринок.

Так само багато років тому Микола Дуров, талановитий математик і програміст, доклав неабияких зусиль для створення соцмережі VK. Павло і Микола — два брати, які заснували два грандіозні IT-проекти, виросли з нічого до бізнесменів з мільйонними прибутками — просто таки живе втілення American Dream — здавалося б, ну що тут може бути не так?!

Те, що Дурови в теорії могли бути талановитими програмістами і випустити VK на ринок у далекому 2006-му, це цілком реалістично. А от те, що їм би дозволили вирости і продовжувати керувати таким проектом просто так — навряд чи. Вірніше — тільки не в Росії. Для російського бізнесу існує правило: щойно компанія стає помітною і починає заробляти значні суми, до неї відразу приходять «гості». Після такого візиту компанія мусить щомісячно віддавати певну суму грошей владним структурам плюс, звичайно, співпрацювати з такими організаціями, як ФСБ. Відмовитися не вийде: або ведеш бізнес у Росії і співпрацюєш, або кидаєш бізнес і їдеш за кордон — працювати там, де прозорі і чесні правила гри. Так от, з усією повагою, не можна серйозно сприймати байки Павла Дурова про повну незалежність VK і про повну незалежність Telegram. Тільки не в путінській Росії.

Спеціалізація «Пропаганда і психологічна війна»

Проте і біографія самого Дурова не така проста, як її часто зображують ЗМІ. Так, наприклад, Павло закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю «Англійська філологія та переклад». Дивно, що не програмування і не прикладна математика, але це нічого — так у житті буває, що людина досягає успіху в іншій сфері. Є й інший цікавіший епізод — за рік до випуску, який збігся і з роком виходу VK на ринок, Павло закінчив професійну підготовку на факультеті військового навчання за спеціальністю «Пропаганда і психологічна війна». Втім, цей факт теж не дає права робити остаточні висновки — ну, бувають у житті такі збіги. Батько — викладач університету, доктор філологічних наук, дитина — теж філолог, проте разом з братом виводить соцмережу на ринок просто у рік випуску з університету. До братів ніхто не приходить, бізнес не чіпають, Дурови спокійно роками орендують офіс у будинку Зінгера на Невському проспекті (до речі, будинок знаходиться у державній власності), VK під їхнім керівництвом дають розвинутися до найбільшої соцмережі Рунету. І це при тому, що Vkontakte була заснована як товариство з обмеженою відповідальністю саме в Росії, а не за кордоном, як це часто роблять IT-компанії, щоб убезпечитися від свавілля з боку правоохоронних органів і за найгіршого сценарію мати можливість переїхати за кордон. Дурових не чіпають від слова зовсім. Дива, ну просто таки дива з цими братами. Успіх – це їхнє друге ім’я, і сам чорт їх не бере.

Так уже вийшло, що інвесторами VK теж були дуже примітні люди — Міхаел Мірілашвілі (гральний бізнес, Лукойл, зв’язки з мафією) та його партнер Лев Левієв.

Справжня «непруха» чи звичайна «консерва»?

Далі слідкуйте уважно. У 2013 році «пруха» Дурових раптово закінчується. Родина Мірілашвілі та Левієв продають United Capital Partners свої акції VK — разом 48 %. У січні 2014-го вже сам Павло Дуров продає свої 12% Івану Тавріну, генеральному директору компанії «МегаФон», яка є підконтрольною Алішеру Усманову. Варто нагадати, що Алішер Усманов, який зайняв 5 місце серед найбагатших бізнесменів Росії за оцінками 2017 року, нещодавно потрапив до «кремлівського докладу» Міністерства фінансів США як людина, наближена до Путіна. Після покупки Таврін швидко продає свою частку Mail.ru (знову ж таки Усманов), після чого Mail.ru отримує контрольний пакет — 52%.

1 квітня 2014-го Павло Дуров подає правлінню заяву про звільнення. Проте вже 3 квітня він заявляє, що то був лише першоквітневий жарт. Попри це, 21 квітня правління звільняє Дурова, посилаючись на те, що він так ніколи і не забрав свою заяву про звільнення. Тут Дуров швидко починає робити політичні заяви, яких до цього не було, посилаючись на те, що його звільнення пов’язане з його відмовою передати ФСБ персональні дані членів групи «Євромайдан». Павло каже, що VK захопили путінські найближчі соратники, купує собі громадянство острівної держави Сент-Кіттс і Невіс за 250 тисяч доларів інвестицій і виїздить за кордон. 16 вересня 2014 року Mail.ru Group викуповує 48% в United Capital Partners і стає єдиним власником соцмережі VK.

І тут нарешті можна повернутися до Telegram, який, як ми пам’ятаємо, Дуров випустив на ринок у 2013-му — за 8 місяців до того, як його було звільнено з VK. В момент добровільного-недобровільного вигнання Дуров вдало грає на співчутті користувачів. Тепер він — «опальний опозиціонер», жертва Путіна, молодий розумний і прогресивний бізнесмен, якому не дали життя в Росії, і тепер він змушений перебиватися з хліба на воду в екзилі.

Скандал лише підвищує рейтинг додатку. Telegram стає однією з платформ для спілкування/соціальних мереж з найшвидшими темпами зростання. Подальші деталі, пов’язані з компанією, вже нікому не цікаві. «Хто може захистити краще, ніж людина, яка сама змушена захищатися?! На Дурова тисне Путін, тому він герой і стоїть за наші цінності». Втім, чи насправді?

Повний список вкладників невідомий, але…

А насправді за останній час Telegram залучив 1,7 мільярдів доларів інвестицій, проте повний список вкладників невідомий. Офіційно на сайті Комісії США з цінних паперів та бірж лежать дві форми, заповнені Дуровими, — на 850 мільйонів кожна (перша форма, друга форма). Форми містять відомості про дві компанії — TON Issuer Inc. та Telegram Group Inc. (зареєстровані на Віргінських островах). Обидві форми були заповнені у зв’язку з «розробкою TON Blockchain, розробкою та підтримкою месенджера Telegram». Одна з них містить інформацію про 81, а друга про 94 інвестори, які зголосилися придбати токени-акції. Оскільки у формах є відомості лише про кількість інвесторів, а решта інформації про них не розголошується, це означає, що всі вони — акредитовані інвестори, тобто такі, хто заробляв більше 200 тис. дол. на рік останні два роки чи має статки більше 1 млн дол. (за вирахуванням вартості будинку, де мешкає).

Спеціалісти кажуть, що токени Gram (блокчейн-платформа Telegram Open Network) — лише для обраних, тих, хто на вході готовий інвестувати як мінімум півмільйона доларів.

Однак не всі інвестори Дурова так вже й ховаються. Наприклад, достеменно відомо, що в Telegram вклали кошти такі бізнесмени, як Сергій Солонін (співзасновник Qiwi), Давид Якобашвілі (співзасновник «Вімм-білль-данн»), а також відомий російський бізнесмен Роман Абрамович, якому запропонували долучитися до фінансування проекту в першу чергу.

Саме на Романі Абрамовичі варто зупинитися окремо, бо читачі, мабуть вже забули деякі цікаві факти з його біографії. Наприклад, що цей російський мільярдер у 2000-2008 рр. був губернатором Чукотки, а з кінця 2008 по 2013 рік був головою Думи Чукотського автономного округу. Проте державні посади — то дрібниці порівняно з неформальними зв’язками цього бізнесмена. Роман Аркадійович мав дуже тісні стосунки з президентом Єльциним, і саме Абрамович був першим, хто порекомендував Єльцину Путіна як його наступника на посаді президента РФ. У 1999 році, коли Єльцин вже всадив Путіна у крісло прем’єр-міністра, саме Абрамович проводив співбесіду з кожним кандидатом на посаду міністра у Кабінеті міністрів Путіна. Коли у 2007 р. Путін шукав людину, яку потрібно було тимчасово посадити у крісло президента, саме Абрамович порекомендував йому зупинити свій вибір на Медведєві. Тож не дивно, що Роман Абрамович був і залишається довіреною особою Путіна. Цей факт додатково підтверджує і список, який міститься у нещодавній «кремлівській доповіді» Мінфіну США, куди був включений Абрамович.

Не «новачок» та дивні правила для протестів

До речі, дивним чином, «опозиціонер» Дуров жодним чином не побоюється за своє життя. За кордоном на нього не полюють з «Новачком» чи чайничком з полонієм, він не розділив долю Березовського чи Лесіна, Дуров водить дружбу з одним з гаманців Путіна Абрамовичем і посміхається у камери. А гарантія того, що в ФСБ немає ключів від Telegram, це слова самого Дурова.

І цікавий бонус. Коли у грудні-січні тривали масові протести в Ірані, Telegram був основним інструментом координації дій протестувальників. Незважаючи на це, Telegram блокував деякі канали, посилаючись на те, що вони містили заклики до насильницьких протестів проти режиму в Ірані. Правила Telegram, так-так.

То що таке Telegram — захищений месенджер Дурова-опозиціонера чи все ж таки чергова російська гнила цукерка, яку у красивій обгортці намагаються продати Заходу?

Висновки робіть самі

Втім, поки в Україні триває війна і кожна помилка може потенційно коштувати життя, краще оминати будь-які програмні продукти, розробниками яких виступають росіяни. Просто про всяк випадок.

''отсканируй
и помоги редакции

''